ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 | Справа №АС 15/339-06. |
За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат»
про стягнення 19727 грн. 91 коп.
Суддя Резниченко о.ю.
Представники:
від позивача Груздо Т.С.
від відповідача Бурлака А.Т., доручення б/н від 01.01.2006р.
В судовому засіданні, розпочатому 17.07.2006р. оголошувалась перерва до 27.07.2006р. о 11 год. 30 хв., відповідно до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 19727 грн. 91 коп. адміністративно-господарських санкцій за три нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів в 2005 році, згідно ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підприємстві було створено 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також по своїй ініціативі підприємством розшукано та працевлаштовано 9 інвалідів на сезонні роботи, таким чином норматив по створенню робочих місць для інвалідів підприємство виконало; від державних органів та громадських організацій для працевлаштування інваліди не направлялись.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов’язок підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб – в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об‘єднанні) установі.
Відповідач надіслав позивачу звіт, в якому повідомив, що у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників склала 233 чоловік, встановлено норматив створення робочих місць для працевлаштування дев‘яти інвалідів, фактично у 2005 році на підприємстві працювало шість інвалідів.
Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені із наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України на підприємство з правом найму робочої сили покладається забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, відповідно до встановленого на 2005 рік нормативу, було створено дев‘ять робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач подав копії наказу про створення робочих місць та наказів про прийняття на роботу інвалідів, копії листів до керуючої відділом Фонду соціального захисту інвалідів №112 від 15.02.2005р., до виконкому Степанівської селищної ради від №162 від 04.03.2005р., до відділення Фонду соціального захисту інвалідів №164 від 04.03.2005р. з проханням направити інвалідів для працевлаштування. Крім того, до Сумського районного центру зайнятості щомісячно надавалась статистична звітність за формою №314 де вказана кількість робочих місць інвалідів, копії звітів долучені до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не можуть бути задоволені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові - відмовити.
2.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ О.Ю.РЕЗНИЧЕНКО
Повний текст постанови підписано 27.07.2006 року.