Справа 1-14 /2007р.
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
"8" червня 2007 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у відкритому судовому засіданні в м. Львові у складі:
ГОЛОВУЮЧОГО - підполковника юстиції БЕЛЕНИ А.В.
при секретарях - МЕДВЕДЄВІЙ Л.І., ЛАГУТІНІЙ Л.С.,
за участю державного обвинувача - старцюго помічника військового прокурора Львівського гарнізону капітана юстиції МАРКІВА Р.Б., потерпілих - рядових запасу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисника - фахівця в галузі права - юриста ОСОБА_7
розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини Т 0200 лейтенанта запасу ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Стаханов Луганської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого на утримані малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, на військовій службі з 2000 року, в тому числі в якості офіцера з 2005 року, звільненого з військової служби у запас в лютому 2007 року, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч. 2 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5, проходячи військову службу у військовій частині Т0200 та являючись командиром взводу автомобільної роти, тобто військовою службовою особою та начальником за посадою і військовим званням до своїх підлеглих рядових ОСОБА_6 та ОСОБА_4, під час перебування у відрядженні на ст. Королево Виноградівського району Закарпатської області, застосував до кожного з них насильство.
Так, ОСОБА_5, являючись відповідальним по об'єднаному загону, 16 квітня 2006 року, близько 15 години, в приміщенні залізничного плацкартного вагону, де проживав особовий склад, будучи незадоволеним тим, що рядовий ОСОБА_3 відпочивав під час виконання обов'язків чергового по вагону та не відкрив йому двері вагону, наніс останньому удар кулаком правої руки в обличчя та декілька ударів кулаками обох рук в ділянку тулуба, один удар коліном правої ноги в живіт. Після чого, ОСОБА_5, пройшовши в сусіднє купе, де знаходився рядовий ОСОБА_4, наніс останньому удар кулаком правої руки в обличчя, декілька ударів кулаками обох рук по тулубу та один удар коліном правої ноги в живіт. В результаті цих дій ОСОБА_5 спричинив рядовим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фізичний біль.
2
В цей же день, в період з 20 до 22 години, в приміщенні плацкартного вагону ОСОБА_5 пред'явив претензії ОСОБА_3, який, на думку ОСОБА_5, неналежним чином виконав його наказ щодо перерахунку майна, за що наніс останньому удари коліном правої ноги в живіт, в обличчя та удар кулаком правої руки по тулубу. Після цього, через деякий час, знаходячись на вулиці біля вагону, ОСОБА_5 взявши руками за голову ОСОБА_6 вдарив нею об корпус вагона. В результаті цих дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно фізичний біль та рану на слизовій оболонці нижньої губи зліва, тобто легке тілесне ушкодження.
Також, в той же день, в період з 20 до 22 години, ОСОБА_5, в приміщенні плацкартного вагону, будучи незадоволеним відмовою ОСОБА_4 написати розписку про відсутність претензій до нього, наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя, чим заподіяв ОСОБА_4 фізичний біль.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому звинуваченні не визнав та пояснив, що ніякого насильства до колишніх підлеглих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 він не застосовував, а тільки мав розмову з рядовим ОСОБА_3 у підвищеному тоні тому, що останній, перебуваючи черговим по вагону не відчинив двері на його стуки. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оговорюють його в зв'язку з його вимогливістю до підлеглих при виконанні ним службових обов'язків та бажанням ОСОБА_6 скоріше звільнитися з військової служби.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина у викладених в описовій частині вироку дій доведена дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що в квітні 2006 року, він разом з іншими військовослужбовцями військової частини знаходився у відрядженні на ст. Королево Закарпатської області. 16 квітня 2006 року він перебував в наряді черговим по плацкартному вагону, де проживав особовий склад. Близько 15 години, коли він відпочивав на своєму місці, відчув удар по обличчю. Від цього удару він прокинувся, зіскочив з верхньої полки та побачив стоячого поруч ОСОБА_5, який нецензурно висловлювався на його адресу, після чого наніс йому декілька ударів кулаками обох рук по тулубу та схопивши руками за плечі, ударив коліном правої ноги в живіт. Після цього ОСОБА_5 відразу пішов в сусіднє купе, де знаходився ОСОБА_4. В тому купе ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_4 та застосував насильство і до нього, а саме - наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя та один удар коліном правої ноги в живіт.
Того ж дня, в період з 20 до 22 години ОСОБА_5 повторно у вагоні застосував до нього, ОСОБА_6, насильство за те, що він не перерахував все майно за наказом останнього, а саме - схопивши руками за плечі наніс удари коліном правої ноги в живіт та в обличчя, потім відкинув в сусіднє купе, де наніс ще один удар кулаком по тулубу. Після цього він, ОСОБА_3, вийшов на вулицю, де до нього підійшов ОСОБА_5 та схопивши обома руками за голову вдарив нею об вагон. Через декілька хвилин з вагону вийшов ОСОБА_4, який розповів, що ОСОБА_5 знову вдарив його в вагоні рукою по обличчю. Від нанесених ОСОБА_5 ударів він, ОСОБА_3, відчував фізичний біль, боліла голова та у нього була розбита нижня губа.
3
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що в квітні 2006 року він разом з іншими військовослужбовцями був відряджений на ст. Королево Закарпатської області для проведення ремонтно-відновлюваних робіт. 16.04.2006 року близько 15 години він перебував у плацкартному вагоні, де відпочивав в останньому купе, так як готувався до заступлення в наряд. В цей час він почув гуркіт у двері та крики ОСОБА_5, який підійшов до ОСОБА_6. Почувши звук удару він виглянув з купе та побачив, як ОСОБА_5 наніс ОСОБА_3 декілька ударів кулаками рук по тулубу та удар коліном в живіт. Бажаючи, щоб ОСОБА_5 не помітив його, він знову ліг на свою полку. Після цього, ОСОБА_5 відразу підійшов до нього, ОСОБА_4, і наніс удар кулаком правої руки в обличчя, а коли він сів, то ОСОБА_5 знову наніс йому декілька ударів кулаками обох рук по тулубу та один удар коліном правої ноги в ділянку живота, в результаті чого він відчув фізичний біль.
В той же день, після 20 години, в тому ж вагоні він, ОСОБА_4, бачив як ОСОБА_5 повторно наніс ОСОБА_3 удари коліном правої ноги в живіт та в обличчя і один удар кулаком в ділянку живота. Після цього ОСОБА_3 вийшов з вагону, а через деякий час за ним пішов ОСОБА_5. Через декілька хвилин він, ОСОБА_4, пішов з вагону та біля купе провідника зустрів ОСОБА_5. За відмову, на вимогу останнього, написати заяву, що він, ОСОБА_4, не має до нього претензій, ОСОБА_5 наніс удар кулаком правої руки в обличчя. Від цього удару у нього, ОСОБА_4, з носу пішла кров. На вулиці він зустрівся з ОСОБА_3, який розповів, що ОСОБА_5 вдарив його головою об вагон.
Протоколами відтворення обстановки та обставин події, проведеними за участю потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в ході яких вони про дії ОСОБА_5 показали аналогічно своїм показам в судовому засіданні, також підтверджується вина підсудного у вчиненні злочину.
Свідок ОСОБА_6, мати потерпілого ОСОБА_3, в судовому засіданні показала, що у вересні 2006 року її син приїхав у відпустку додому. Наприкінці відпустки син розповів їй, що під час перебування у відрядженні в Закарпатті лейтенант ОСОБА_5 побив його та після цього погрожував, що затримає його звільнення. Після вказаного побиття, зі слів сина, в нього була розбита нижня губа та сильно боліла голова. Відразу після того вона поїхала у військову прокуратуру в м. Рівне, де написала заяву про факти, які їй розповів син. 31 жовтня 2006 року вона виїхала у військову частину в м. Червоноград Львівської області, де проходив службу її син, і зустрілась з командуванням частини. Останнім вона повідомила про факт побиття ОСОБА_5 її сина та те, що вона написала заяву в прокуратуру. Відразу був викликаний ОСОБА_5, який в присутності командування просив у неї вибачення за те, що побив її сина. В той же день її сина звільнили і вони разом поїхали додому.
Свідок ОСОБА_8, колишній співслужбовець потерпілого та підсудного, в судовому засіданні показав, що перебуваючи у відрядженні на ст. Королево Закарпатської області, 16 квітня 2006 року ввечері повернувшись з роботи, зайшов до вагону, де побачив ОСОБА_5, який у підвищеному тоні розмовляв з ОСОБА_3. Пройшовши біля них, він, ОСОБА_8, пішов до
4
свого спального місця. Через деякий час, ОСОБА_3 розповів йому, що ОСОБА_5 побив його, при цьому у ОСОБА_6 був пригнічений вигляд і останній скаржився на головний біль.
Свідок ОСОБА_9, військовослужбовець служби за контрактом військової частини Т 0200, в судовому засіданні показав, що в квітні 2006 року він був у відрядженні на ст. Королево Закарпатської області. 17 квітня від співслужбовців він дізнався, що в неділю, тобто 16 квітня, ОСОБА_5 побив ОСОБА_6. Через 3-4 доби ОСОБА_4 йому розповів, що ОСОБА_5 і його в той день побив, наносячи удари в обличчя, по тулубу та коліном в живіт. В кінці квітня він, ОСОБА_9, був відряджений в м. Чоп Закарпатської області, де від ОСОБА_3 йому стало відомо про його побиття ОСОБА_5 16 квітня.
Свідок ОСОБА_10, колишній співслужбовець потерпілого та підсудного, в судовому засіданні показав, що в квітні 2006 року він разом з іншими військовослужбовцями строкової служби був у відрядженні на ст. Королево Закарпатської області. 16 квітня ввечері він приймав наряд у ОСОБА_6, який розповів, що його, ОСОБА_6, побив ОСОБА_5, останній бив його в груди та головою об вагон. При цьому у ОСОБА_6 був пригнічений вигляд та він скаржився на головний біль.
Свідок ОСОБА_11, військовослужбовець служби за контрактом військової частини Т0200, в судовому засіданні показав, що перебуваючи у відрядженні на ст. Королево Закарпатської області, ввечері 16 квітня 2006 року він разом з ОСОБА_5 зайшов у вагон, але відразу, пішов до свого купе, де почав роздягатись, щоб лягти відпочивати, а ОСОБА_5 пішов далі по вагону. При цьому він, ОСОБА_11, чув розмову на підвищеному тоні ОСОБА_5 з ОСОБА_3 на рахунок якогось майна, але їх обох не бачив.
Як видно із висновку судово-медичного експерта № 1034 від 17.04.2007 року, в ході огляду громадянина ОСОБА_3 було виявлено рубець на слизовій оболонці нижньої губи зліва, який являється слідом загоєної ради. Давність рубця 1-1.5 року і більше. Категорично встановити механізм і давність виникнення рани не можливо, але не виключається, що рана могла утворитись і в період 16 квітня 2006 року від дії тупого предмету. Рана відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до витягів з наказів командира військової частини Т 0200 ОСОБА_5 в період липня 2005 року - лютого 2007 року являвся командиром автомобільного взводу автомобільної роти, ОСОБА_3 являвся водієм автомобільної роти, ОСОБА_4 являвся старшим водієм автомобільної роти, тобто ОСОБА_5 являвся начальником для ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за посадою та військовим званням.
Згідно витягу з наказу командира військової частини Т 0200 № 73 від 12.04.2006 року лейтенант ОСОБА_5 разом з військовослужбовцями строкової служби, в тому числі рядовими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вибув 12.04.2006 року у відрядження на ст. Королево Закарпатської області для проведення робіт по ліквідації наслідків повені.
Оцінюючи покази підсудного ОСОБА_5 про те, що він не застосовував насильства до підлеглих ОСОБА_6 та ОСОБА_4, суд розцінює їх
5
як такі, що дані підсудним з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, а тому їх відхиляє.
В основу вироку суд кладе послідовні покази потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4, котрі підтверджуються показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з іншими доказами по справі, крім того, як це встановлено в судовому засіданні, у потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 нема ніяких підстав оговорювати ОСОБА_5.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_5, являючись військовою службовою особою, застосував насильство щодо своїх підлеглих ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а тому ці його дії суд кваліфікує за ст. 424 ч. 2 КК України.
Призначаючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по службі характеризувався з позитивної сторони, звільнився з військової служби за станом здоров'я.
Суд приймає до уваги і сімейний стан підсудного, який має на утриманні малолітню дитину,
Суд бере до уваги і те, що скоєнню ОСОБА_5 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність належного контролю за повсякденною діяльністю особового складу з боку командування військової частини.
Суд також враховує, що від дій ОСОБА_5 для здоров'я потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ніяких наслідків не наступило, вони здорові, звільнились з військової служби, пробачили ОСОБА_5 та просять суворо його не карати.
З врахуванням цих обставин, що пом'якшують покарання
ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням особи підсудного, позитивних даних про нього та конкретних обставин справи суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_5 ст. 69 КК України, відповідно до якої призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 424 ч.2 КК України, та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_5 може бути досягнуто без відбування покарання, та вважає необхідним застосувати до нього ст.75 КК України, на підставі якої звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Під вартою по цій справі ОСОБА_5 не перебував.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч. 2 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 ЮС України, позбавити його волі строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування цього покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 (один)
6
рік. Вирок у виконання не приводити, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 слідуючі обов'язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 - підписку про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Судові витрати по справі - витрати по явці в суд свідків, потерпілих в сумі 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 70 коп. - покласти на ОСОБА_5 та стягнути з нього цю суму в дохід держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.