Справа 1 - 6 /2008р.

ВИРОК

 ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

24 січня 2008 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у складі:

головуючого - підполковника юстиції БЕЛЕНИ А.В.,

при секретарі - ТУЗ О.М.,

за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону старшого лейтенанта юстиції КОЗАЧУКА О.О., у відкритому судовому засіданні в м. Львові, розглянув   кримінальну   справу   за   обвинуваченням    військовослужбовця військової частини А 1807 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не судимого, призваного на військову службу Надвірнянсько-Богородчанським РВК Івано-Фраківської області, на військовій службі за контрактом з жовтня 2006 року, стрілець роти охорони, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до медичного пункту військової частини А 1807 із скаргами на болі в ділянці попереку, в цей же день отримав направлення на стаціонарне лікування у військовий госпіталь (військова частина А 1028) у м. Чернівці, куди повинен був прибути 05.11.2007 року. Однак, ОСОБА_1 до місця лікування не прибув, проводив час на власний розсуд по місцю проживання своїх батьків у смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області та у м. Запоріжжя у своєї знайомої, при цьому неодноразово по телефону доповідав командиру роти охорони про своє перебування на лікуванні у військовому госпіталі у м. Чернівці. 17 грудня 2007 року по прибуттю у військову частину ОСОБА_1 підтверджуючих документів про перебування на лікуванні не надав, тобто він в період з 5 листопада по 17 грудня 2007 року нез'явився вчасно на службу без поважних причин.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому звинуваченні визнав повністю, про обставини вчиненого злочину дав покази, аналогічні викладеному в описовій частині вироку. При цьому він пояснив, що 3 листопада 2007 року він звернувся за медичною

2

 допомогою до медичного пункту військової частини із скаргами на болі в ділянці попереку, в цей же день отримав направлення на стаціонарне лікування у військовий госпіталь, куди мав прибути 5 листопада 2007 року. Але, до вказаного медичного закладу не прибув, час проводив на власний розсуд спочатку в смт. Делятин у своїх батьків, а потім відвіз свою дівчину, яка вагітна, до її батьків, які проживають у м. Запоріжжя. При цьому своєму командиру роти по мобільному телефону доповідав, що знаходиться на лікуванні у військовому госпіталі. 17 грудня 2007 року він з'явився на службу у військову частину А 1807. Наміру взагалі ухилитись від військової служби не мав. У скоєному розкаюється.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину його вина повністю підтверджується слідуючими, дослідженими у судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_2 - начальник медичної служби військової частини А1807, в судовому засіданні показав, що 3 листопада 2007 року до нього за медичною допомогою звернувся ОСОБА_1, який скаржився на болі в ділянці попереку. Оглянувши його та врахувавши те, що останній лікувався з діагнозом сечокам'яної хвороби, він, ОСОБА_2, видав йому направлення на лікування до військового госпіталю у м. Чернівці. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 тривалий час не повертався з лікувального закладу, він зателефонував до військового госпіталю та від чергового лікаря дізнався, що ОСОБА_1 до вказаного медичного закладу із направленням на лікування не прибував. Про це він повідомив командування частини.

Із показів свідка ОСОБА_3 - старшого помічника начальника центру з кадрів і стройової частини військової частині А1807 вбачається, що З листопада 2007 року у стройову частину звернувся ОСОБА_1 і здав на реєстрацію направлення на лікування у військовий госпіталь у м. Чернівці. 17 грудня 2007 року від командира роти він дізнався про те, що ОСОБА_1 до вказаного у направленні лікувального закладу не прибув та без поважних на те причин не з'являвся на службу. Про що він, ОСОБА_3, написав на ім'я командира військової частини доповідну записку, в якій вказав, що стрілець роти охорони солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 03.11.2007 року був направлений у військовий госпіталь у м. Чернівці для проходження стаціонарного лікування, однак після повернення 17.12.07 року на постійне місце служби, підтверджуючих документів про перебування на лікуванні не надав.

Свідок ОСОБА_4 - командир роти охорони військової частини А1807, в судовому засіданні показав, що вранці 5 листопада 2007 року він дізнався, що його підлеглий ОСОБА_1 03.11.2007 року отримав направленням на лікування у військовий госпіталь у м. Чернівці, куди повинен був прибути 05.11.2007 року. Близько 12 години того ж дня на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 і доповів про те, що прибув у військовий госпіталь у м. Чернівці та знаходиться на стаціонарному лікуванні. В ході телефонної розмови він, ОСОБА_4, наказав останньому щотижня доповідати про хід його лікування. Надалі щотижня протягом листопада та початку грудня 2007 року ОСОБА_1 доповідав     по мобільному телефону про те,  що

3

 перебуває на лікуванні. 17 грудня 2007 року близько 15 години ОСОБА_1 прибув у частину.

Свідок ОСОБА_5 - мати підсудного, в судовому засіданні показала, що її син 3 листопада 2007 року отримав направлення на стаціонарне лікування у військовий госпіталь, однак, він до вказаного медичного закладу не вибув, причину цього не пояснював, проживав в цей час у неї вдома разом із своєю дівчиною ОСОБА_6. Приблизно в середині листопада 2007 року син зателефонував на її мобільний телефон і повідомив, що поїхав в м. Запоріжжя, де проживають батьки його дівчини. Після прибуття сина з м. Запоріжжя, вона разом з ним 17 грудня 2007 року поїхала у військову частину.

Із показів свідка ОСОБА_7 - знайомої підсудного, вбачається, що ОСОБА_1 не поїхав на лікування у військовий госпіталь у зв'язку з тим, що вона вагітна і їй необхідна була його допомога. Зокрема, він, ОСОБА_1, супроводжував її в кінці листопада 2007 року під час поїздки в м. Запоріжжя. Останній раз бачила його 14 грудня 2007 року, коли він вибув з м. Запоріжжя додому.

Згідно витягу з наказу командира військової частини А1807 № 239 від 05.11.2007 року, військовослужбовець ОСОБА_1 вибув в госпіталь (військова частина А1028) у м. Чернівці на стаціонарне лікування з 03.11.2007 року на підставі направлення № 58 від 03.11.2007 року з медичного пункту частини.

З повідомлення командира військової частини А 1028 від 08.01.2008 року вбачається, що солдат військової служби за контрактом військової частини А 1807 ОСОБА_1 в період з 05.11.2007 до 16.12.2007 року на стаціонарному лікуванні у військовій частині А 1028 не перебував.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 1807 № 276 від 19.12.2007 року, ОСОБА_1 з 17 грудня 2007 року прибув до постійного місця служби.

Військово-лікарською комісією підсудний ОСОБА_1 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з 5 листопада по 17 грудня 2007 року, тобто тривалістю понад один місяць. Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 407 ч.3 КК України.

Призначаючи підсудному вид та розмір покарання, суд враховує, що він свою вину визнав повністю, з'явився із зізнанням, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, до кримінальної відповідальності притягується вперше, задовільно характеризується по службі, бажає служити в армії.

Суд бере до уваги і те, що вчинення ОСОБА_1 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність належного контролю за військовослужбовцями, які перебувають за межами частини, з боку командування військової частини.

З врахуванням обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_1 може бути досягнуто без відбування покарання, та

4

 знаходить можливим застосувати до нього ст.75 КК України, на підставі якої звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Під вартою по цій справі ОСОБА_1 не перебував.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України, на підставі якої позбавити його волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування цього покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 (один) рік. Вирок у виконання не приводити, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 слідуючі обов'язки:

·   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;

·   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Запобіжний   захід   відносно   ОСОБА_1   -   нагляд   командування військової частини - до набрання вироком законної сили залишити без зміни. Після набрання вироком законної сили речові докази по справі, а саме:

·   направлення № 58 від 3 листопада 2007 року на стаціонарне лікування ОСОБА_1, яке зберігається при справі, зберігати при справі,

·   медичну книжку військовослужбовця ОСОБА_1, яка зберігається при справі, повернути у військову частину А 1807 за належністю;

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.