Справа № 303/4488/16-ц

2/303/2174/16

Номер рядка стат.звіту -26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа міський відділ ДВС Мукачівського МРУЮ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа міський відділ ДВС Мукачівського МРУЮ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивує тим, що 24.12.2007 року між ЗАТ «Акціонерним-комерційним промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 2372, відповідно до якого позивачу було надано кредит в розмірі 23437,00 доларів США. В якості забезпечення виконання взятих ОСОБА_2 кредитних зобов’язань, між ЗАТ «Акціонерним-комерційним промислово-інвестиційний банк» та позивачем 24.12.2007 року укладено договір застави відповідно до якого в заставу передано автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Lancer 2.0 І», типу легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) JMBSTCY4A8U005638, кольору червоного, реєстраційний номер НОМЕР_1. В подальшому 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов’язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду на умовах, визначених договором. У зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду та рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2014 року позов ТзОВ «Кредитні ініціативи» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором станом на 01.04.2014 року в розмірі 83582,26 грн. На виконання зазначеного судового рішення 03.10.2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист. 04.12.2015 року ОСОБА_2 виконав рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, що підтверджується квитанцією № ПН3425 від 04.12.2015 року, у зв’язку з чим 04.12.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак 25.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис №1341, яким звернуто стягнення на автомобіль, належний ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитом, нарахованої за період з 17.12.2013 року по 18.12.2015 року в розмірі 5416,34 доларів США. При цьому вважає, що виконавчий напис вчинений всупереч вимогам закону, оскільки виконавчий напис вчинений на документах, що встановлюють заборгованість за період за який вже була стягнута заборгованість на підставі судового рішення. Крім того, нотаріус взагалі не мав права вчиняти виконавчий напис в силу вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з наведених в позові та додаткових поясненнях підстав.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з’явився, подав письмові заперечення проти позову, просили відмовити в задоволенні позову.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи міського відділу ДВС Мукачівського МРУЮ у судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що 24.12.2007 року між ЗАТ «Акціонерним-комерційним промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 2372, відповідно до якого позивачу було надано кредит в розмірі 23437,00 доларів США. В якості забезпечення виконання взятих ОСОБА_2 кредитних зобов’язань між ЗАТ «Акціонерним-комерційним промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 24.12.2007 року укладено договір застави відповідно до якого в заставу передано автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Lancer 2.0 І», типу легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) JMBSTCY4A8U005638, кольору червоного, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов’язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду на умовах, визначених договором.

Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2014 року позов ТзОВ «Кредитні ініціативи» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором станом на 01.04.2014 року в розмірі 83582,26 грн. На виконання зазначеного рішення суду 08.09.2014 року було видано виконавчий лист. При цьому встановлено, що 04.12.2015 року ОСОБА_2 виконав рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2014 року, що підтверджується квитанцією № ПН3425 від 04.12.2015 року, у зв’язку з чим 04.12.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Одночасно судом встановлено, що 25.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1341, яким звернуто стягнення на автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Lancer 2.0 І», типу легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) JMBSTCY4A8U005638, кольору червоного, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2372 від 24.12.2007 року за період з 17.12.2013 року по 18.12.2015 року в розмірі в розмірі 5416,34 доларів США.

18.03.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1341 від 25.01.2015 року та 29.03.2016 року державним виконавцем накладено арешт на автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Lancer 2.0 І», що належить ОСОБА_2

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пп. 1.1., 1.2. п. 1 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Також відповідно до пп. 3.1. п. 3 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

У зв’язку з цим судом враховується наступне. Як було зазначено вище, відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2014 року з ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 01.04.2014 року. В той же час, за виконавчим написом заборгованість за кредитним договором визначена за період з 17.12.2013 року по 18.12.2015 року. Зазначене свідчить про те, що в результаті сума заборгованості за період з 17.12.2013 року по 01.04.2014 року стягнута з ОСОБА_2 двічі. У зв’язку з цим суд приходить до висновку про відсутність при вчиненні виконавчого напису такої обставини як безспірність заборгованості боржника, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. До аналогічного висновку прийшов також Верховний Суд України у постанові від 04.03.2015 року у справі № 6-27цс15.

Крім того судом також враховується і наступне. Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. При цьому ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час укладення кредитного договору у 2007 році, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

При цьому звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16.10.2011 року.

Разом з тим у п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення кредитного договору 24.12.2007 року у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню. Аналогічно висловився і Верховний Суд України у постанові від 09.07.2014 року у справі № 6-89 цс14.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис від 25.01.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1341, таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 20 Закону України «Про заставу», суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 25.01.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1341, таким, що не підлягає виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний