ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2009 року Справа № 2а-4477/09/1370
15 год. 05 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2, зал №9
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. при секретарі Самборській Ю.М. за участю представників позивача ОСОБА_1., відповідача Новікова В.А. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А 3913 про стягнення невиплаченої частини щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в сумі 3886,56 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 3913 та просить стягнути на його користь невиплачену частину щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в сумі 3886,56 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1. покликається на те, що він з 01.05.2003 р. по даний час перебуває на військовій службі та на грошовому забезпеченні у військовій частині А 3913. Станом на 01.05.2003 р. стаж його безперервної військової служби складав дев'ять років та шість місяців, тобто понад п'ять років, а тому, відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року, розмір його надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України повинен складати 10 відсотків грошового забезпечення, а з листопада 2003 р. - 30 відсотків. Натомість, відповідачем за період з 01.05.2003 р. по 31.12.2003 р. надбавка виплачувалась у нижчому розмірі, що зумовило зменшення його грошового забезпечення на 3886,56 грн. Правильність нарахування позовних вимог позивач підтверджує висновком №2687 спеціаліста економіста від 02.07.2008р. та просить суд стягнути з відповідача 3886,56 грн. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, навів пояснення аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до вимог Указу Президента України від 5 травня 2003 року N 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, розміри щомісячних надбавок за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення відповідно до стажу служби в передбачених цим указом розмірах, а також визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок. Згідно з п. 2 наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 р. «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України. З огляду на це, Міністр оборони України починаючи з 1 травня 2003 року визначав конкретні розміри відсотків зазначеної надбавки військовослужбовцям лише в межах наявного фонду оплати праці (грошового забезпечення), затверджених для бюджетних установ (військових формувань) у кошторисах, без утворення заборгованості. Свої рішення у формі розпоряджень-телеграм Міністр оборони України доводив до відома засобами зв'язку, які надають можливість оперативного доведення своїх вимог до підпорядкованих структурних одиниць Збройних сил України. Командування військової частини А3913, дотримуючись принципу єдиноначальності, у суворій відповідності до розпоряджень Міністра оборони України, виплачувало військовослужбовцям відповідні розміри грошової надбавки за безперервну службу у Збройних силах України. Представник відповідача в судовому засіданні навів пояснення, аналогічні до викладеного у запереченні на позовну заяву № 636 від 06.08.2009 р. та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив долучені до матеріалів справи докази в їх сукупності, з'ясував фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А3913. Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу проходження позивачем публічної служби, даний спір підлягає розгляду адміністративним судом.
Позивач з 01.05.2003 р. по 31.12.2005 р. проходив військову службу у військовій частині А 3913 та перебував у ній на грошовому забезпеченні. Згідно довідки військової частини А 3913 №162/4 від 28.03.2008, станом на 01.05.2003р. стаж його безперервної військової служби становив дев'ять років та шість місяців.
Згідно довідки № 126 від 04.03.2008 р., позивачу нараховано та виплачено надбавку за безперервну військову службу:
• в травні-жовтні 2003 р. - у розмірі 3% грошового забезпечення;
• в листопаді 2003 р. - у розмірі 10% грошового забезпечення;
• в грудні 2003 р. - у розмірі 30% грошового забезпечення;
• в січні-серпні 2004 р. - у розмірі 5% грошового забезпечення;
• в вересні-грудні 2004 р. - у розмірі 30% грошового забезпечення;
• в січні-лютому 2005 р. - у розмірі 5% грошового забезпечення;
• в березні-грудні 2005 р. - у розмірі 30% грошового забезпечення.
Правове регулювання виплати згаданої надбавки містить Указ Президента України від 5 травня 2003 року N 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі - Указ Президента), виданий з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців.
Відповідно до п. 1 згаданого Указу Президента Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу роботи в таких розмірах: понад 5 років - до 10 відсотків, понад 10 років - до 30 відсотків, понад 15 років - до 50 відсотків, понад 20 років - до 70 відсотків, понад 25 років - понад 90 відсотків .
Указом Президента встановлено, що порядок і умови виплати надбавок військовослужбовцям Збройних Сил України визначаються Міністром оборони України, а виплата надбавок здійснюється з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України. На реалізацію положень Указу Міністр оборони України 26 травня 2003 року видав наказ 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 р. за № 411/7732.
Відповідно до положень згаданої Інструкції розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки, доплати, премія (підпункт 2.1 пункту 2), а її виплата здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ (підпункт 2.4 пункту 2).
Отже, виплата військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячної надбавки за безперервну військову службу пов'язана з наявністю коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, а конструкція пункту 1 Указу, у зв'язку з цим, надає право Міністрові оборони України встановлювати надбавки, нижній розмір яких не обмежений, а верхній зумовлений вислугою років військовослужбовця.
Отже, твердження позивача про безпідставність встановлення Міністром оборони України конкретних розмірів надбавки за безперервну службу (інших, ніж максимальний розмір такої надбавки) не узгоджується зі змістом пункту 1 Указу Президента щодо надання права останньому встановлювати розміри у визначених цим Указом межах, в порядку та на умовах встановлених самим Міністром.
Позивачу надбавка за безперервну службу виплачувалась відповідачем у розмірах, визначених Міністром оборони України у розпорядженнях-телеграмах від 26 травня 2003 року № 146/1/11/201 , 13 листопада 2003 року № 146/1/11/463, 16 січня 2004 року № 146/1/11/26, 07 жовтня 2004 року № 220/2098, 05 січня 2005 року № 146/1/11/1, 30 березня 2005 року № 248/8/99 та від 27 грудня 2005 року № 248/9/384.
Позивачем не надано суду доказів оскарження та/чи скасування в судовому порядку згаданих розпоряджень Міністра оборони України. З огляду на те, що розпорядження про визначення конкретних розмірів надбавки прийняті на виконання Указу та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, тобто не встановлювали новий та не змінювали, доповнювали чи скасовували організаційно-правовий механізм реалізації Указу та Інструкції, правових підстав для задоволення позову немає.
За таких обставин позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову такі покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Москаль Р.М.
Повний текст постанови виготовлено 08 вересня 2009 р.