Справа №521/11080/16-ц

Провадження №2/521/4209/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.

при секретарі – Святецькій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 25 квітня 1998 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, актовий запис № 308 від 25.04.1998 року. В період шлюбу у сторін народилися діти : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. У позові ОСОБА_1 вказує, що на протязі останніх 7-ми років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Вона зверталася до суду, а саме: у 2009 році подавала до Київського районного суду м. Одеси позовну заяву про розірвання шлюбу, але у зв’язку тим, що відповідач зачинив її вдома, чинив насильство та не впускав до суду, справу залишили без розгляду. У 2010 році ОСОБА_2 її так побив, що вона вимушена була знімати побої і це її остаточно переконало, що з таким катом вона не хоче жити разом. У 2011 році позивачка звернулася до Київського районного суду м. Одеси із позовом про розірвання шлюбу, бо на той час вони вже півроку разом не проживали, а відповідач мав іншу жінку з якою проживав однією сім’єю та вів спільне господарство. 18.11.2011 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, після набрання вказаним рішенням чинності, позивачка зробила в паспорті відмітку про розірвання шлюбу. Позивачка вказує, що продала належну їй квартиру на вулиці ОСОБА_5, яка була раніше подарована її батьком та разом з дітьми переїхала жити до своєї матері. У 2013 році позивачка придбала нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вулиця Дача Ковалевського, будинок № 101-А/5, приміщення 4 за кошти, які вона отримала від продажу подарованої квартири по вулиці Ак. Корольова. На той час вже біля п’яти років вона не проживала з відповідачем однією сім’єю, розірвавши шлюб з ОСОБА_2, про що знали всі їхні родичі та знайомі. Далі позивачка вказує, що восени 2015 року ОСОБА_2 захопив силою приміщення на ОСОБА_6, вигнавши її з дітьми на сніг та мороз, позбавивши їх теплого одягу, харчів, підручників, портфелів. Щоб примусити віддати йому помешкання, ОСОБА_2 став шантажувати її тим, що відбере дітей та у підтвердження реалізації свого наміру подав до суду заяву про скасування заочного рішення під видом того, що він нібито нічого не знав про розірвання шлюбу. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 відмовлено у перегляді заочного рішення. Після цього ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду про розірвання їхнього шлюбу. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2011 року скасовано. У задоволенні її позову про розірвання шлюбу – відмовлено. Позивачка наголошує, що зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 не живе однією сім’єю та не веде спільного господарства з 2011 року, кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім’ю, на теперішній час в неї склалася нова сім’я з іншим чоловіком, з яким вона веде спільне господарство та проживає однією сім’ю. Позивачка також зазначила, що категорично проти примирення, тому що шлюб не існує, а вони проживають з відповідачем окремо вже понад п’ять років. Питання стосовно майнового спору, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав розглядаються в інших судових процесах.

Позивачка в судове засідання призначене до розгляду на 31 серпня 2016 року не з’явилася, подала до канцелярії суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Позивачка вказала, що і вона, і її колишній чоловік повідомлені про час та місце розгляду справи про розірвання шлюбу, про що свідчать як розписки про отримання судових повісток так і оголошення у газеті. До заяви позивачка приклала пояснення в яких вказала, що у 2011 році ОСОБА_2В мав іншу сім’ю, тому до того як нею було подано до суду заяву про розлучення, вони поділили майно. Саме щоб примусити її віддати приміщення на ОСОБА_6, ОСОБА_2 погрожував та шантажував її що відбере дітей і саме ці обставини стали причиною для оскарження ним рішення Київського суду про розірвання шлюбу. У зв’язку з тим, що зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 вони не живуть однією сім’єю, не ведуть сумісне господарство з 2011 року, що складає більш ніж п’ять років, просить суд не давати терміну на примирення, тому що їхньої сім’ї вже давно не має, а у даний час в неї створена нова сім’я. Просить прийняти до уваги, що її колишній чоловік – відповідач по справі бажає тільки поділити її майно, і ніякого відношення до збереження сім’ї його поведінка не має, тому що він переслідує її, дітей, членів її сім’ї, про що свідчать більш ніж шість звернень до поліції.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою вказаною у позовній заяві. Відповідно до інформації з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМВ України в Одеській області ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, знятий з обліку 31.10.2012 року за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с. Мізікевича. На даний час реєстрації не має. Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про час та місце розгляду справи у відповідності до правил встановлених ч.9 статті 74 ЦПК України, через оголошення у пресі.

Суд, дослідивши письмові документи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідачка перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ЖД № 091440 виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради. Від даного шлюбу у сторін народилися діти: дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що з 2011 року сторони проживають окремо та спільне господарство не ведеться. Зазначені обставини суд вважає доведеними з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у 2011 році позивачка звернулася до Київського районного суду міста Одеси з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, в якому вказувала, що з відповідачем не підтримують шлюбних стосунків на протязі останніх шість місяців, тому що між ними виникла відчуженість, втрачено почуття любові та поваги, спільне господарство не ведеться, шлюб існує формально, а тому має бути прийнято рішення про його розірвання.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18.11.2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_1В та ОСОБА_2 Після набрання заочним рішенням законної сили, органом державної реєстрації актів цивільного стану внесені відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлена відмітка про розірвання шлюбу в актовому записи про шлюб.

09.02.2016 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з заявою про перегляд заочного рішення від 18.11.2011 року.

Ухвалою суду від 24.03.2016 року ОСОБА_2 у скасуванні заочного рішення відмолено. Вказане судове рішення після його перегляду судом першої інстанції в установленому законом порядку, в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – відмовлено. Як вбачається з мотивувальної частини рішення апеляційного суду Одеської області від 18.05.2016 року апеляційна інстанція констатувала, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в заочному порядку про розірвання шлюбу без врахування думки відповідача підійшов до розгляду справи формально, остаточно не встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, не з’ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, не використав надану законом можливість для примирення подружжя, особливо при наявності неповнолітніх дітей.

Суд, приймаючи до уваги застереження суду апеляційної інстанції, приймає рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Як вбачається з довідки № 126 від 21.01.2016 року з місця проживання про склад сімї та реєстрацію, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 з 26.12.2012 року. Разом з нею зареєстровані та проживають – ОСОБА_7 – мати позивачки та її діти. Відповідно до довідки з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМВ України в Одеській області ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, знятий з обліку 31.10.2012 року за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с. Мізікевича. На даний час реєстрації не має.

Як вбачається з ухвали судді Київського районного суду м. Одеси від 12.02.2016 року, суддею відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя.

Як вбачається з ухвали судді Малиновського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справі, винесеною суддею Мурзенко М.В., суддею відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи – органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради про визначення місця проживання дітей.

Зазначені документи безперечно підтверджують факт не проживання позивачки та відповідача разом однією сім’єю, те що вони не ведуть спільного господарства, подружніх стосунків не підтримують, а їх шлюб існує формально. Ухвала про відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна свідчить про наявність спору між ним з приводу поділу майна, а не на намагання досягти примирення з дружиною. У позовній заяві та у своїх письмових поясненнях, поданих до суду ОСОБА_1 просила суд не вживати заходи щодо примирення сторін, тому що вона фактично тривалий час перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком, з яким має намір юридично оформити стосунки.

Суд, проаналізувавши надані документи, вважає ці доводи позивачки переконливими, тому що як підтверджується документами, відповідач 09.02.2016 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з заявою про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу, і в цей же день 09.02.2016 року ОСОБА_2 звертається в той же суд з позовом про поділ майна подружжя, що на думку суду не свідчить про його бажання зберегти сім’ю. Суд вважає за можливе не призначати сторонам строк для примирення, тому що після прийняття апеляційним судом Одеської області рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання шлюбу, сторони з 18 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року, тобто на протязі більш ніж трьох місяців не вжили заходів щодо збереження сім’ї, а позивачка категорично наполягає на припиненні шлюбу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Тому суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України).

З врахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадського стану Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради, про що зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації актів про одруження 25 квітня 1998 року, актовий запис № 308.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 208-209, 212-215, 217-218 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 24, 105, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Шлюб, зареєстрований 25 квітня 1998 року у відділі реєстрації актів громадського стану Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради, актовий запис за № 308, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – розірвати.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно, після набрання ним законної сили, є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 115 СК України).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі десяти днів. Особи, що приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення мають право на його оскарження на протязі десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: