ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.2016                      Справа № 905/2307/15                               

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

суддів Осадчої А.М., Ю.С. Мельниченко,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта»

про стягнення суми заборгованості в розмірі 27783,44 грн., пені в розмірі 2754, 15 грн., інфляційних витрат в розмірі 8321, 94 грн., 3% річних в розмірі 580, 12 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: ОСОБА_1, за довір. від 11.11.2015р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» про стягнення суми заборгованості в розмірі 27783,44 грн., пені в розмірі 2754, 15 грн., інфляційних витрат в розмірі 8321, 94 грн., 3% річних в розмірі 580, 12 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені умови договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №404 від 01 січня 2007 року в частині своєчасності оплати теплової енергії в гарячій воді за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2015 року. Внаслідок чого, сума заборгованості відповідача за надані послуги становить 27783, 44 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних в розмірі 580, 12 грн., інфляційні витрати в розмірі 8321, 94 грн.

Відповідно до пункту 7.2.4 додаткової угоди до договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2754, 15 грн.

На підставі вищевказаного просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» про стягнення суми заборгованості в розмірі 27783,44 грн., пені в розмірі 2754, 15 грн., інфляційних витрат в розмірі 8321, 94 грн., 3% річних в розмірі 580, 12 грн. задоволені повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 січня 2016 року рішення господарського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року скасовано частково.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» основний борг у розмірі 6222, 64 грн., 3% річних у розмірі 50,13 грн., пеню у сумі 241, 07 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 201, 16 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1118, 52 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2016 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 січня 2016 року та рішення господарського суду Донецької області від 11 листопада 2015 року скасовано, справу №905/2307/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2016 року призначено для розгляду справи суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року справу №905/2307/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 14 червня 2016 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи до 12 липня 2016 року.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 липня 2016 року призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кучерява О.О., судді Мельниченко Ю.С., Осадча А.М.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

14 червня 2016 року представником позивача через канцелярію суду надані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що правовою підставою для розрахунків за спожиту теплову енергію за договором від 01 січня 2007 року №404 є Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2077 року №1198. Відповідач як споживач теплової енергії не мав приладів обліку, що фіксувалось у щомісячних актах-розрахунках. За основу розрахунків кількості теплової енергії за кожен місяць у спірному періоді брався «Розрахунок максимального теплового навантаження приміщення», який надавався відповідачем і був виконаний ліцензованим підприємством. Розрахунки проводились за галузевою методикою нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії, яка розроблена на замовлення, затверджена та введена в дію наказом Держбуду України від 17 грудня 1998 року №290. Зазначив, що факт надання відповідачу енергетичних ресурсів у спірний період підтверджується документами Приватного підприємства «Ладіс», яке з листопада 2012 року визначено Краматорським виконавчим комітетом як виконавець послуг з управління будинком.

30 червня 2016 року через канцелярію суду представником позивача надані письмові пояснення в яких зазначив, що питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4. Відповідно до вищевказаних Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Зазначив, що відповідач не звертався до органів місцевого самоврядування з приводу відмови від отримання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач, як теплопостачальна організація не мав правових підстав вважати договір від 01 січня 2007 року №404 припиненим.

16 серпня 2016 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких просив відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності.

На підставі вказаного вище просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові та додаткових поясненнях. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

31 травня 2016 року представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що неодноразово звертався до позивача з письмовою вимогою про припинення постачання теплової енергії та розірвання договору від 01 січня 2007 року №404. Крім того, зазначив, що позивачем не додано до матеріалів справи первинних бухгалтерські документи, які підтверджують постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України просив застосувати строки позовної давності, про що 14 червня 2016 року надав через канцелярію суду відповідне клопотання.

Представники cnjhsy клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта» (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404, за умовами якого теплопостачальна організація зобов’язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов’язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (надалі по тексту - договір).

Сторонами під час підписання договору було узгоджено всі його істотні умови. Зокрема, у розділі першому договору сторонами було узгоджено предмет цього договору, умови та порядок постачання теплової енергії, права та обов’язки сторін, розрахунки за теплову енергію, відповідальність сторін, строк дії договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляцію в період опалювального сезону; підігрівання холодної води протягом року.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (пункт 5.1 договору).

При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу – кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим методом з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, фактичної температури зовнішнього та внутрішнього повітря, а також температури мережної води в подавальному трубопроводі (пункт 5.5 договору).

Відповідно до п.6.1 договору, розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу:

209-45 грн. за 1(одну) Гкал (включаючи ПДВ в розмірі 20 %); 7-00 грн. за 1(одну) тону мережної води (включаючи ПДВ в розмірі 20 %).

Негрошова форма розрахунків потребує додаткового письмового узгодження.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно із пунктом 3.2.1 споживач зобов’язується виконувати умови належного оформлення актів-рахунків та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

16 квітня 2009 року сторонами складена та підписана додаткова угода №1 до договору, якою сторони визначили перелік об’єктів та обсяги постачання теплової енергії: місцезнаходження об’єкта: м. Краматорськ, вул. Паркова, 50 (пекарня); об’єм – 454,30 м.куб., площа 135, 30 м.кв. Проектне теплове навантаження: 0, 00887 Гкал/година.

01 липня 2010 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, умовами якої доповнено договір пунктом 3.2.18 та викладено в наступні редакції: «Протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати з Теплопостачальної організації акти – рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником Споживача акту – рахунку Теплопостачальна організація надсилає акти-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим Споживачем на третю добу з моменту його надсилання».

Пункт 6.3 договору викладено в наступній редакції: «Споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Споживачем акту – рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації».

Пункт 7.2.4 згідно додаткової угоди №2 до договору викладено в наступній редакції: «За прушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності с Законом України «про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-ХІV від 20 травня 1999 року.

Як встановлено у судовому засіданні за основу розрахунків кількості теплової енергії за кожен місяць у спірному періоді брався розрахунок максимального теплового навантаження приміщення, який надавався відповідачем та був виконаний ліцензованим підприємством. Розрахунки проводились за галузевою методикою нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії, яка розроблена на замовлення, затверджена та введена в дію наказом Держбуду України від 17 грудня 1998 року №290.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 09 листопада 2012 року №756 одним з виконавців послуг з управління будинком, спорудою або групи будинків визначене Приватне підприємство «ЛАДІС»

Матеріали справи містять довідки Приватного підприємця «ЛАДІС» №463 від 25 жовтня 2013 року, №279 від 31 жовтня 2014 року про запуск системи централізованого опалення в житлових будинках, що обслуговуються виконавцем, в тому числі за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 50. Довідкою підтверджується факт запуску системи централізованого опалення за вказаною адресою з 05 жовтня 2013 року (а.с. 140, 142).

Також матеріали справи містять довідку від 23 квітня 2014 року №138 про закінчення опалюваного сезону та відключення системи центрального опалення житлових будинків, що обслуговуються Приватним підприємством «ЛАДІС».

На виконання умов договору позивачем виставлені для оплати акти – рахунки на суму 27471,18грн., №404-11 від 30.11.2013р. на суму 29355,92грн., №404-12 від 31.12.2013р. на суму 32361,04грн., №404-1 від 31.01.2014р. на суму 35017,06грн., №404-2 від 28.02.2014р. на суму 37038,34грн., №404-3 від 31.03.2014р. на суму 38518,94грн., №404-4 від 30.04.2014р. на суму 39030,57грн., №404-10 від 31.10.2014р. на суму 39264,81грн., №404-11 від 30.11.2014р. на суму 41748,37грн., №404-12 від 31.12.2014р. на суму 45175,67грн., №404-1 від 31.01.2015р. на суму 48670,50грн., №404-2 від 28.02.2015р. на суму 50878,42грн., №404-3 від 31.03.2015р. на суму 53167,53грн., №404-4 від 30.04.2015р. на суму 53921,84грн.

Факт надсилання вказаних актів – рахунків підтверджується наявними в матеріалах справи поштові квитанції та списки згрупованих внутрішніх поштових відправлень, поданих в міський вузол зв’язку.

У зв’язку з чим, враховуючи положення пункту 3.2.18 договору (в редакції додаткової угоди), суд вважає, що акти-рахунки отримані відповідачем.

Як встановлено судом та вбачається з розрахунку суми боргу, наданого позивачем, до загальної суми боргу включено суму в розмірі 26138, 40 грн, яка стягнена рішенням господарського суду Донецької області від 06 серпня 2013 року по справі №905/3737/13.

З урахуванням чого, сума боргу за період з жовтня 20113 року по 30 квітня 2015 року складає 27783,44 грн.

Відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення №20/9/1 від 20.09.2013р., в якому керуючись п 1.1 додатку №3 до діючого договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 від 01.01.2007 р. ТОВ «Дельта» письмово звертається до ТОВ «Краматорськтеплоенерго» про припинення теплопостачання з 01.10.2013 на об’єкті пекарні, розташованому за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 50 (а.с.60).

22 листопада 2013 року відповідач на адресу позивача направив лист №22/11/1, в якому керуючись п.п. 11.1 та 11.4 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 від 01.01.2007 р. заявив про припинення вищенаведеного договору з 01.01.2014 року (а.с.59).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (надалі по тексту – Правила) відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно із пунктом 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

При проектуванні будинку закладається централізоване теплопостачання, згідно з вимогами державних будівельних норм з питань влаштування систем опалення – всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув’язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку і будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від’єднання від системи централізованого опалення) порушує права інших мешканців. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено.

Змінення системи опалення порушить права інших споживачів, тому, відключення приміщення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води можливе за умови урахування технічних аспектів.

Доказів звернення до органів місцевого самоврядування з заявою про відключення від мереж централізованого опалення відповідачем суду не надано.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, одностороннє розірвання договору є неприпустимим.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 2754,15грн., інфляційні витрати у розмірі 8321,94грн., 3% річних у розмірі 580,12грн.

Пунктом 4.1.1. договору передбачено, що нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та умовами цього договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, зазначає про правомірність нарахування пені, але враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, з урахуванням звернення позивача до суду 25 квітня 2016 року, підлягає стягненню пеня за період з 26 травня 2015 року по 31 серпня 2015 року на суму 754, 31 грн. в розмірі 60, 51 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір інфляційних витрат є більшим, ніж заявлений позивачем, але суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у розмірі 8321,94грн.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 14709,33грн.: за період з 14.11.2013р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 27471,18грн. 3% річні у розмірі 1481,19грн.; за період з 10.12.2013р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 29355,92грн. 3% річні у розмірі 1520,07грн.; за період з 27.052015р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 32361,04грн. 3% річні у розмірі 258,00грн.; за період з 18.02.2014р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 35017,06грн. 3% річні у розмірі 1611,74грн.; за період з 20.03.2014р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 37038,34грн. 3% річні у розмірі 1613,45грн.; за період з 15.04.2014р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 38518,94грн. 3% річні у розмірі 1595,63грн.; за період з 22.05.2014р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 39030,57грн. 3% річні у розмірі 1498,13грн.; за період з 13.11.2014р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 39264,81грн. 3% річні у розмірі 942,36грн.; за період з 24.12.2014р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 41748,37грн. 3% річні у розмірі 861,27грн.; за період з 22.01.2015р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 45175,67грн. 3 % річні у розмірі 824,30грн.; за період з 19.02.2015р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 48670,50грн. 3% річні у розмірі 776,06грн.; за період з 19.03.2015р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 50878,42грн. 3% річні у розмірі 694,18грн.; за період з 16.04.2015р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 53167,53грн. 3% річні у розмірі 603,05грн.; за період з 27.05.2015р. по 31.08.2015р. на суму заборгованості 53921,84грн. 3% річні у розмірі 429,90грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд визнав доведеним позивачем факт наявності у відповідача боргу та наявності правових підстав для його стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, статті 267 Цивільного кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» про стягнення суми заборгованості в розмірі 27783,44 грн., пені в розмірі 2754, 15 грн., інфляційних витрат в розмірі 8321, 94 грн., 3% річних в розмірі 580, 12 грн- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» (84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова б.50 , ЄДРПОУ 23176575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, ЄДРПОУ 34657789) суму основного боргу у розмірі 27783 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 44коп., пеню у розмірі 60 (шістдесят) грн., 51 коп., інфляційні витрати у розмірі 8321 (вісім тисяч триста двадцять одна) грн. 94 коп.,3% річних у розмірі 580 (п’ятсот вісімдесят) грн. 12 коп., судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 серпня 2016 року. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 серпня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя О.О. Кучерява

Суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.С. Мельниченко