Головуючий у 1 інстанції - Хісматуліна О.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 року справа №2а-164/11/1221
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Арабей Т.Г.
суддів Геращенка І.В. , Гімона М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-614/10/1229 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа Головне управляння Державного казначейства України в Луганській області, про визнання неправомірною відмову та зобов’язання здійснювати нарахування і виплату недоплачених сум соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 р. позовні вимоги позивача задоволені частково, в наслідок чого визнані неправомірними дії та зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з урахуванням 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.
Відповідач, не погодившись з цим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, свої дії вважає правомірними.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, апелянт письмово просив розглянути справу за відсутності їх представника. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 01.01.2008 року. Вказаний факт сторонами не оскаржується.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
В той же час, суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, допустив порушення вимог процесуального законодавства.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідачів у майбутньому.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не зазначив граничної дати для здійснення нарахування та підвищення надбавки до пенсії позивача, що в даному випадку передбачає вчинення певних дій на майбутнє, а тому, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить здійснити йому нарахування та підвищення надбавки до пенсії, не обмежуючись строком таких виплат.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що граничною датою задоволення позовних вимог позивача необхідно визначити дату прийняття постанови суду першої інстанції, тобто 11 листопада 2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та в цій частині рішення суду оскаржено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-614/10/1229 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа Головне управляння Державного казначейства України в Луганській області, про визнання неправомірною відмову та зобов’язання здійснювати нарахування і виплату недоплачених сум соціальної допомоги– задовольнити частково.
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-614/10/1229 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа Головне управляння Державного казначейства України в Луганській області, про визнання неправомірною відмову та зобов’язання здійснювати нарахування і виплату недоплачених сум соціальної допомоги – змінити.
В абзацах 2 та 3 резолютивної частини постанови Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-614/10/1229 після слів «з 22 травня 2008 року», доповнити словами «по 11 листопада 2010 року».
В іншій частині постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-614/10/1229 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів Т.Г.Арабей
ОСОБА_3
ОСОБА_4