Справа №2-323 2007 p.
РІШЕННЯ Іменем України
09 лютого 2007 р. м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Обідняка В.Д.
секретаря: Ковальчук Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до військової частини А-0742 про стягнення недоплати сум грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А - 0742, в якому просить суд поновити рівність його конституційних прав, порушених відповідачем під час проходження військової служби та поновити їх шляхом стягнення з військової частини А - 0742 на його користь недоплату суми щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України (далі надбавка) в сумі 7005 грн. 78 коп., як різницю між сумою надбавки в розмірі, встановленому Указом Президента України і наказом Міністра оборони України від 30.07.2004 р. № 308 та сумою надбавки, яка фактично виплачена.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1. в період до 15.02.2006 року проходив службу у військовій частині А-1858, і наказом командира НОМЕР_1 правонаступником військової частини А-1858 остаточно призначена військова частина А-0742. Під час проходження служби Президентом України був виданий Указ за №НОМЕР_6, відповідно до якого Міністру Оборони України надавалось право встановлювати з 01.05.2003 р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до ЗО %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %. На день введення надбавки стаж безперервної військової служби ОСОБА_1. складав понад 20 років і розмір надбавки, право на отримання якої він мав, складав відповідно 70% і 90% грошового забезпечення щомісячно. В таких розмірах і виплачувалась надбавка військовослужбовцям Центрального апарату Міністерства Оборони України Генерального штабу Збройних Сил України та їх структурним підрозділам, що дислоковані в місті Києві, згідно наказу Міністра Оборони України НОМЕР_2.
У військовій частині А1858, яка дислокувалась в місті Коломиї, крім листопада, грудня 2003р. надбавка позивачу виплачувалась у розмірі. 15% - за період з 01.05 по 31.10.2003р., 01.01 по 30.07.2004р., 20% - за період з 01.08 по 30.08.2004 p., з 01.01 по 28.02.2005р.; 70% - за період з 01.09 по 31.12.2004р., тобто, у значно меншому розмірі, згідно з телеграфним розпорядженням Міністра Оборони України НОМЕР_3. Це та інші розпорядження Міністра Оборони України вважає незаконними з причини відсутності їх реєстрації Міністерством юстиції України та зрівняння його прав, як військовослужбовця зі стажем у 25 років з правами військовослужбовця зі стажем у 10 років. Вважає нарахування й виплату надбавки відповідачем у такому розмірі порушенням рівності його прав, гарантованої ст.ст. 22, 24 Конституції України, що призвело до їх обмеження за ознаками місця служби, підрозділу та належністю до складу військовослужбовців, у зв'язку з чим просить поновити їх шляхом стягнення з відповідача недоплату розміру надбавки в сумі 7005 грн. 78 коп. У зв'язку з розформуванням військової частини А-1858 цю недоплату просить стягнути з військової частини А-0742, як її правонаступника.
Представник відповідача - військової частини А-0742 позов не визнав та пояснив суду, що нарахування та виплата надбавки здійснювалась в розмірах, встановлених відповідними розпорядженнями Міністра Оборони України, які доводилось до частини телеграмами. Розпорядження Міністра оборони України, які видавались ним в межах наданих йому повноважень є правовими актами, обов'язковими для виконання всіма військовими службовими особами (в тому числі командирами всіх ступенів, яких вони стосуються) та породжують в
1
останніх обов'язок діяти у відповідності до вимог старшого військового начальника Такий
обов'язок випливає із положень ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України
відповідно до якої військовослужбовці зобов'язані беззастережно виконувати накази командирів
(начальників). Аналогічна норма міститься у ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил
України, яка зобов'язує підлеглого сумлінно виконувати накази та розпорядження командира.
Винятком із цього правила є лише випадок віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.
Таким чином підстав для їх невиконання у відповідача не було. Вислухавши пояснення позивача,
представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим і
підлягає задоволенню з наступних підстав.
До 15.02.2006р позивач перебував на військовій службі у Збройних силах України.
Наказом Головнокомандувача Повітряних Сил Збройних Сил України НОМЕР_4 ОСОБА_1. було звільнено з військової служби в запас за станом здоров"я з правом носіння військової форми одягу, а наказом командира військової частини А-0742: НОМЕР_5 виключено зі списків особового складу частини. Просить суд в позові відмовитию.
Суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав: Судом встановлено, що під час проходження позивачем військової служби Президентом України був виданий Указ за №НОМЕР_6, відповідно до якого Міністру Оборони України надавалось право встановлювати з 01.05.2003р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років -до 10 %, понад 10 років - до 30 %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90%.
Зі змісту Указу випливає, що Президент України в пункті 1 розподілив військовослужбовців на п'ять категорій, в основу чого покладено критерій наявного у них стажу безперервної військової служби В залежності від категорії диференційовано і розмір надбавки, верхня межа якого встановлена для кожної категорії. Так, при наявності стажу не менше 5 років, але не більше ніж 10 років, розмір надбавки становить - до 10%; при наявності стажу не менше 10 років, але не більше ніж 15 років, розмір надбавки становить - до 30%; при наявності стажу не менше 15 років, але не більше ніж 20 років, розмір надбавки становить - до 50%, при наявності стажу не менше 20 років, але не більше ніж 25 років, розмір надбавки становить - до 70%, при наявності стажу не менше 25 років, розмір надбавки становить - до 90%.
Отже, від того, до якої категорії належить військовослужбовець, залежать зокрема граничні розміри надбавки, гарантованої Указом Президента України. При цьому, для кожної наступної категорії військовослужбовців в порядку зростання стажу служби, розмір надбавки збільшується від однієї до іншої категорії і не може збігатись з розміром, що визначений для попередньої категорії. Тобто, для військовослужбовців, стаж яких становить від 5 до 10 років, граничний розмір надбавки становить 10%, для військовослужбовців зі стажем безперервної служби від 10 до 15 років - 30%, але не менше 10 %; для військовослужбовців зі стажем від 15 до 20 років - не 50%, але не менше 30%, для військовослужбовців, зі стажем від 20 до 25 років 70%, але не менше 50% ; для військовослужбовців, стаж яких становить 25 років і більше - 90 %, але не менше 70%.
Як випливає з розрахунку вислуги років станом на 01.05.2003 р. стаж безперервної військової служби позивача складав 24 роки 9 місяців, а станом на 01.08.2004 року - 25 років і відповідно до зазначеного Указу Президента, граничний розмір надбавки, право на отримання якої він мав складає відповідно 70% і 90% грошового забезпечення щомісячно.
Згідно довідки №НОМЕР_7. крім листопада, грудня 2003 р. надбавка виплачувалась в розмірі: 15% - за період з 01.05 по 31.10.2003р., 01.01 по 30.07.2004р.; 20% - за період з 01 08 по 30.08.2004р., з 01.01 по 28.02 2005р.; 70% - за період з 01.09 по 31.12.2004р., тобто у значно меншому розмірі, ніж встановленого Указом Президента України.
Зміст поданих представником відповідача копій телеграфних розпоряджень свідчить що, розмір надбавки, який виплачувався позивачу, відповідає розміру, який передбачений п.1 Указу Президента України лише для 2 категорії військовослужбовців із стажем служби від 10 до 15 років
Таким чином, нарахування і виплата надбавки відповідачем в такому розмірі є заниженою, що урівняло його у правах на одержання відповідного розміру надбавки з військовослужбовцями зі стажем від 5 до 10 років.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України виплату надбавки передбачено здійснювати з 01.05.2003 р. за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на
утримання Збройних Сил України.
Згідно Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149 встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення до складу якого включається сума окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад), щомісячні надбавки, доплати, премія та виплачується в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини.
З розрахунку вбачається, що заборгованість недоплати по надбавці за 2003 рік становить
2582 грн. 76 коп., за 2004 р. - 3368 грн. 72 коп., за 2005 р. - 609 грн. 92 коп. Недоплата грошової
допомоги на оздоровлення за 2004 рік становить 444 грн. 38 коп. Сума, яка підлягає доплаті
складає 7005 грн. 78 коп.
Враховуючи, що згідно Наказу командира Повітряного командування "3ахід" від 24.03.2006 року №258/Д остаточно призначено правонаступником в/ч .А-1858 військову частину А-0742 суд вважає, що суму недоплати надбавки слід покласти саме на військову частину А-0742.
Відсутність коштів та бюджетних асигнувань на виплату надбавки позивачу, на які посилається представник відповідача суд відхиляє, оскільки ця o6cтавинa ні яким чином не вплинула на встановлення максимального розміру надбавки військовослужбовцям Центрального апарату Міністерства Оборони України, Генерального Штабу Збройних Сил України та їх структурним підрозділам встановлених наказом Міністра оборони України НОМЕР_2. За таких обставин Міністр Оборони України, зважаючи на недостатність коштів, мав би встановити нижчий розмір надбавок і в Центральному апараті Міністерства Оборони України. Генерального Штабу Збройних Сил України та їх структурних підрозділах, запровадивши таким чином єдині розміри надбавок (залежно від категорії) в межах всього відомства.
Суд вважає цілком очевидним фактом, що такий підхід в своїй основі містить надання переваги окремому прошарку військовослужбовців за ознакою належності до відповідного органу військового управління.
Це підтверджується також змістом розпорядження Міністром оборони України від 26.07.2004 р №146/1/1 1/641, згідно якого військовослужбовцям, які звільняються з військової служби в запас, в місяці звільнення, надбавка виплачувалась відповідачем в максимальному розмірі, ніж іншим, що перебувають на військовій службі.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р, №2011 -XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України
Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 року містить положення, згідно з яким всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці, на рівний захист законом (ст. 7).
Стаття 14-1 Європейської конвенції прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року гарантує свободу від дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин при здійсненні прав і свобод
Аналогічну норму містить стаття 24 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину рівні конституційні права свободи та рівність перед законом і виключає можливість будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Таким чином, нарахування і виплата позивачу надбавки у заниженому розмірі, має своїм наслідком порушення принципу рівності прав людини і громадянина, який закріплено міжнародними правовими нормами, положеннями ст. 24 Конституції України, підриває підвалини справедливості, що є неприйнятним для демократичного суспільства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди, при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки юру його відповідності Конституції і у всіх необхідних випадках застосовувати її, як акт прямої дії Разом з тим, суд може на підставі ст. 124 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції - акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій, тощо. У такому разі, звернення до Конституційного суду, не вимагається Судове рішення має грунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Враховуючи, що Міністр Оборони України, в межах одного відомства - Збройних Сил України видав розпорядження та наказ №308 від 30.07.2004р., якими встановив військовослужбовцям неоднаковий розмір надбавки, суд приходить до висновку, що ці акти обмежують права одних військовослужбовців і встановлюють перевагу для інших, що є підставою для застосування Конституції України, яка має вищу юридичну силу.
Встановлене судом підтверджується довідкою про виплату грошового забезпечення, розрахунком недоплати, витягом з послужного списку, ксерокопією судових рішень, витягом із Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, витягом з наказу Міністра Оборони України від 05.03.2001 року №75, Указом Президента України №379 від 05.05.2003 року, наказами Міністра Оборони України №149 від 26.05.2003 року, №308 від 30.07.2004 року, розпорядженнями Міністра Оборони України №146/1/11/26 від 26.07.2004 року, №146/1/11/493 від 05.12.2003 року, Указом Президента України від 03.10.1992 року №493, витягами із Закону України „Про державний бюджет України на 200З-2005 роки".
За таких обставин право позивача підлягає поновленню а позов задоволенню в повному
обсязі.
Згідно ст. 80 ЦПК України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, його необхідно стягнути з відповідача на користь держави в сумі 70 грн. 06 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. З, 8, 17, 19, 22, 24, 124 Конституції України,ст.2,9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12 1991р. .4.201 1 -XII, ст. 15,16 ЦК України, пункту 1 Указу Президента України від 05.05.2003 р. №389 та керуючись ст.ст. 212-215,218,221 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини А-0742, як правонаступника військової частини А-1858, на користь ОСОБА_1 недоплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України в сумі - 7005 (сім тисяч, п"ять) гривень 78 коп., як різниці між сумою надбавки, в розмірі встановленого Указом Президента України і наказом Міністра Оборони України НОМЕР_2 та сумою надбавки, яка фактично йому виплачена.
Стягнути з військової частини А - 0742 судовий збір в сумі 70 (сімдесят) гривень 06 копійок державного мита.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.