ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2006 Справа № А31/89
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Стуковенкової Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Данилюк Е.О. (посвідчення №АЕ 026177 від 11.07.95 р.),
від відповідача: Алімова Л.Є. (дов. б/н від 29.06.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські окуляри” м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.06 року у справі № А31/89
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські окуляри” м.Дніпропетровськ
до Міністерства праці та соціальної політики України м.Київ
про визнання дії протиправними, наказу від 15.02.05 р. № 70 нечинним, рішення від 01.03.05 р. нечинним
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду Дніпропетровської обл. від 19.04.06 р. у справі № А31/89 (судді: Мороз В.Ф., Васильєв О.Ю., Кощеєв І.М.) відмовлено у позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Українські окуляри” м.Дніпропетровськ до Міністерства праці та соціальної політики України м.Київ про визнання незаконним наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2005 р. № 70 “Про проведення інвентаризації” у частині призначення інвентаризації шляхом перевірки і перерахунку окулярів коригуючих в натурі, які були передані на відповідальне зберігання ТОВ “Українські окуляри” та визнати незаконними дії Міністерства праці та соціальної політики України у частині призначення та проведення інвентаризації засобів корекції зору - окулярів коригуючих у футлярах, що рахуються на балансі Міністерства праці та соціальної політики України та знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ “Українські окуляри” у м.Ізюм Харківської обл., згідно договорів від 06.10.04 р. № 04-44 та від 07.10.04 р. № 04-44/1, протиправними; про визнання наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2005 р. № 70 “Про проведення інвентаризації” нечинним; про визнання рішення інвентаризаційної комісії від 01.03.2005 р. щодо встановлення нестачі окулярів, що належать Міністерству праці та соціальної політики України та перебувають на відповідальному зберіганні у ТОВ “Українські окуляри” на складах у м.Ізюм Харківської області, нечинним.
Позивач, не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що постанова винесена господарським судом з порушенням норм матеріального права, а саме: п.1.2; 1.4; 1.11; 14.2; 14.3 Інструкції по інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. № 90 в редакції, що діяла станом на 10.02.2005 р. –01.03.05 р., положення якої є обов’язковим для відповідача при проведенні інвентаризації, що в порушення вимог вказаної Інструкції відповідачем до початку проведення інвентаризації інвентаризаційною комісією відповідача не було складено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, зданих на зберігання позивачу, не відібрана і не включена до опису розписка від матеріально-відповідальної особи, неправомірно проведена в натурі перевірка і перерахунок окулярів, які зберігалися на відповідальному зберіганні у позивача, чим порушені права позивача, оскільки інвентаризаційна комісія відповідача мала право записати зазначені окуляри лише в інвентаризаційний опис на підставі документів про передачу на відповідальне зберігання.
Скаржник вважає, що перевірку і перерахунок цінностей в натурі на складах, відповідач мав право здійснити лише тоді, коли б матеріальні цінності були прийняті від позивача на відповідальне зберігання та зберігалися безпосередньо у відповідача.
Проведення інвентаризації шляхом призначення інвентаризаційної комісії з метою виїзду до позивача для перевірки і перерахунку цінностей в натурі, на відповідальному зберіганні якого вони находяться і відповідальність за зберігання яких несе виключно позивач, нормативними актами цивільного законодавства не передбачено.
Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що акт інвентаризації від 01.03.2005 р. не був йому наданий для ознайомлення і підписаний працівниками правоохоронних органів, які не входили до складу інвентаризаційної комісії.
ТОВ “Українські окуляри” вважає, що призначена відповідачем інвентаризаційна комісія працювала у неправомочному складі, сама інвентаризація проведена з порушенням вимог вищевказаної Інструкції та з перевищенням наданих їй повноважень, без дозволу ТОВ “Українські окуляри”, без присутності його працівників, без урахування бухгалтерських і складських документів позивача, що позбавило комісію можливості провести інвентаризацію достовірно і об’єктивно та призвело до того, що до акту інвентаризації з 935 720 окулярів, які знаходилися на складах позивача, було включено лише 188 700 окулярів.
З огляду на вище зазначене, скаржник вважає, що протокол засідання комісії від 01.03.2005 р., щодо встановлення недостачі окулярів, що належать Міністерству праці та соціальної політики України та перебувають на відповідальному зберіганні у позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню нечинним та скасуванню.
Позивач посилається на ст. 19 Конституції України, відповідно якої органи державної влади зобов’язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією і законами України.
Незаконне втручання у господарську діяльність суб’єктів господарювання з боку органів державної влади забороняється.
Міністерство праці та соціальної політики України у запереченні на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, так як вважає, що висновки інвентаризаційної комісії щодо нестачі окулярів відповідають дійсності.
Відповідач у своєму відзиві вказує, що проведення інвентаризації здійснювалося згідно положень Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69, враховуючи форму власності позивача.
Про проведення інвентаризації відповідач повідомляв позивача листом від 16.02.2005 р. № 1015/0/14-05/012-2, а також електронною поштою за адресою: ОКО@ ptel. сom. ua.
Інвентаризація проводилася у присутності начальника відділення УБОЗ у Харківській області Погорєлової С.О. і слідчого прокуратури в Харківській області Ковалевського Г.А.
За відсутності керівництва ТОВ “Українські окуляри” для проведення інвентаризації була задіяна матеріально - відповідальна особа, яка приймала окуляри на зберігання –Лисенко Л.В. і яка вже на той час не працювала у позивача.
Представник ТОВ “Українські окуляри” не з’явився у судове засідання призначене до розгляду на 04.07.06 р. на 10 год. 40 хвилн., а подав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату –після 06.07.06 р., так як представник (директор) не зміг прибути на засідання з причини від’їзду у відрядження.
Позивач також подав заяву по забезпеченню доказів, в якій просив суд витребувати від відповідача документи, які необхідні для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, а саме: поштову квитанцію, що підтверджує відправлення листа про проведення інвентаризації на адресу позивача; документи, які повинні бути складені при проведенні інвентаризації згідно Інструкції по інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ. Затвердженої наказом головного управління державного казначейства України від 30.10.98 р. № 90, а також згідно Постанови державного комітету по статистиці від 28.12.89 р. № 241 “Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств і організацій”, інвентаризаційну відомість (форма № инв-5).
Колегія суддів задовольнила клопотання позивача, ухвалою від 04.07.06 р. витребувала від відповідача необхідні документи і відклала розгляд справи на 20.07.06 р. на 11 год. 20 хвилн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, у запереченні на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору № 04-44 від 06.10.2004 р., укладеного між Міністерством праці та соціальної політики України (Замовник), Міністерством охорони здоров’я України (Учасник), УДППЗ “Укрпошта” та позивачем, останній зобов’язався поставити Замовнику (відповідачу) один мільйон коригуючих окулярів, з подальшою відправкою таких окулярів ветеранам та інвалідам Великої Вітчизняної війни. На підставі укладеної додаткової угоди № 1 від 07.10.2004 р. до вказаного договору, поставлені позивачем окуляри коригуючи, передані йому замовником на відповідальне зберігання, для наступної підготовки до пересилання через УДППЗ “Укрпошта”. Про передачу окулярів коригуючих у футлярах у загальній кількості 1 млн. шт. між відповідачем та позивачем складено відповідні акти приймання-передачі від 03.11.04 р., від 17.11.04 р., від 14.12.04 р. та 30.12.04 р. Наведене відповідає матеріалам справи та не оспорюється сторонами.
Листом від 08.02.05 р. № 47/884 слідчим управлінням УМВС у Харківській обл. повідомлено відповідача про необхідність проведення інвентаризації переданих на відповідальне зберігання позивачу окулярів коригуючих у футлярах у зв’язку з обставинами, що підлягали з’ясуванню в межах розслідування кримінальної справи № 100500009.
Наказом міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2005 р. № 79, утворено інвентаризаційну комісію з метою проведення інвентаризації засобів корекції зору –окулярів коригуючих у футлярах, що рахуються на балансі Міністерства праці та соціальної політики України та знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ “Українські окуляри”.
Згідно інвентаризації, оформленої актом від 01.03.2005 р., що була проведена комісією відповідача за участю слідчого прокуратури у Харківській області та слідчого Управління МВС у Харківській області, відповідачем виявлено наявність 188 700 шт. окулярів коригуючих у футлярах, які знаходилися на складі позивача у м.Ізюм, Харківської області.
Результати інвентаризації затверджені протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 01.03.2005 р., у якому зазначено про нестачу окулярів, що були передані на відповідальне зберігання позивачу у кількості 747,02 тис.
Правовідносини щодо передачі на відповідальне зберігання майна, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Главою 66 ЦК України. У відповідності до положень ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язалася зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно змісту ст. 953 ЦК України, зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився, а у випадку коли зберігачем є товарний склад, останній, згідно ст. 959 ЦК України, зобов’язаний надати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі визначена ст.ст. 950, 951 ЦК України, зокрема, у вигляді відшкодування збитків, завданих поклажедавцеві втратою чи пошкодженням речі.
За змістом п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 основними завданнями інвентаризації, у тому числі, є виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів тощо в натурі.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАСУ до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законом України встановлено інший порядок судового провадження, а відповідно до частини 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Правовідносини щодо передачі на відповідальне зберігання майна, які виникли між сторонами у справі, не випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін і не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, зокрема, бюджетних чи податкових.
У випадку, якщо суб’єкт ( у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1,3, 4 вказаної статті, а саме:
а) спори осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
б) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладений не адміністративний договір, а тому правовідносини між сторонами по даній справі щодо передачі на відповідальне зберігання майна врегульовані Цивільним кодексом України, главою 66.
Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з частиною 2 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ... та інші суб’єкти публічного права. Тому спори між суб’єктами владних повноважень та господарюючими суб’єктами щодо укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, або пов’язаних із закупівлею товарів чи послуг для державних потреб тощо, не відносяться до компетенції адміністративних судів, оскільки спірні відносини між сторонами у цих справах мають цивільний характер.
Враховуючи вищезазначене господарський суд правильно дійшов висновку, що наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2005 р. № 70 “Про проведення інвентаризації”, про визнання нечинним якого подано позов, є внутрішнім документом відповідача і не створює правових наслідків для позивача та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дій, а дії відповідача щодо проведення інвентаризації переданого позивачу на відповідальне зберігання майна та затвердження акту інвентаризації не є результатом здійснення ним владних управлінських функцій, а обумовлені договірними зобов’язаннями сторін.
Згідно до ст. 104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чі інтереси у сфері публічно-правових відносин.
З матеріалів даної справи вбачається, що права і інтереси позивач у сфері публічно правових відносин не порушені, а тому господарський суд повинен був, згідно ч.1 п.1 статті 109 КАСУ, відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, про що постановити ухвалу.
Відповідно до статті 157 КАСУ суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому на підставі ст. 203 КАСУ постанову господарського суду Дніпропетровської обл. від 19.04.2006 р. у справі № А31/89 слід скасувати і закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 195, 198, 203, 205, 207, 254 КАСУ, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські окуляри” м.Дніпропетровськ задовольнити частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2006 р. у справі № А31/89 скасувати.
Закрити провадження по даній справі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України в місячний строк.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
21.07.06 р.