Справа 1-41/2007р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2007 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у складі:

головуючого - майора юстиції СТРЕЛЬБИЦЬКОГО В.В., при секретарі: ТУГОВИЧ СМ.,

за участю сторін: державного обвинувача - військового прокурора Івано-Франківського гарнізону підполковника юстиції ОЛЕНЯША М.І., підсудного ОСОБА_1., його захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3.,

у відкритому судовому засіданні в м. Львові,

розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А 2847 солдата

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківську, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, на військову службу призваного в травні 2007 року Івано-Франківським ОМВК, водія-електрика роти зв'язку командного пункту,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 405 ч. 2 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

8 вересня 2007 року близько 20 години солдат ОСОБА_2, будучи черговим роти командного пункту військової частини А 2847 та являючись відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем начальником для свого співслужбовця солдата ОСОБА_1, виконуючи обов'язки з військової служби, наказав останньому прибрати територію, у відповідь на що ОСОБА_1 відмовився виконати поставлену задачу. Внаслідок цього, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла суперечка в ході якої останній, маючи на меті показати свою уявну перевагу над ОСОБА_2, будучи

2

незадоволеним правомірною службовою діяльністю останнього, наніс йому один удар кулаком лівої руки у ніс.

Внаслідок цих дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці спинки носа, ближче до перенісся та в ділянці правої очниці, більше на нижній повіці та закритого перелому кісток носу із зміщенням відломків.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, винним себе в пред'явленому звинуваченні визнав повністю. При цьому він пояснив, що ввечері 8 вересня 2007 року він знаходився неподалік казарми КП, коли до нього підійшов ОСОБА_2 та наказав йому прибрати територію біля казарми. Він(ОСОБА_1) відповів ОСОБА_2, що має йти в магазин за сигаретами, однак останній сказав, що необхідно прибрати вже, на що він знову відмовився і сказав, що прибере територію пізніше. Після цього в них виникла словесна суперечка в ході якої він кулаком лівої руки наніс один удар ОСОБА_2 в ділянку носа. При цьому він усвідомлював, що ОСОБА_2 по відношенню до нього являється начальником за посадою. У скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 8 вересня 2007 року він заступив у добовий наряд черговим роти. В той же день, близько 20 години він знаходився біля казарми КП військової частини А2847 коли біля нього проходив ОСОБА_1. Він запитав в ОСОБА_1 чи приймав той участь у прибиранні території, а останній відповів йому, що не прибирав, так як йде у магазин за сигаретами. Після цього він сказав щоби ОСОБА_1 направився на прибрання, а потім займався своїми справами. У відповідь на сказане ним ОСОБА_1 обурився та підійшов до нього і кулаком лівої руки наніс йому один сильний удар у ніс. Від даного удару він відчув сильний фізичний біль та моральне приниження.

Свідок ОСОБА_4, співслужбовець ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в судовому засіданні показав, що 8 вересня 2007 року близько 20 години він знаходився біля входу до казарми, де біля нього стояли ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та про щось сперечались. В ході суперечки ОСОБА_1 кулаком лівої руки наніс один удар ОСОБА_2 в ніс. Після удару у ОСОБА_2 з носа пішла кров.

Співслужбовець ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідок ОСОБА_1 показав, що 8 вересня 2007 року приблизно о 20 годині його покликав до себе ОСОБА_2, який знаходився за приміщенням казарми. Коли він до нього підійшов, то побачив, що біля ОСОБА_2 земля була в крові, а він тримає біля носа лід. На його запитання, що сталося ОСОБА_2 відповів, що його вдарив в ніс ОСОБА_1. На наступний день в курилці ОСОБА_1 йому розповів, що 8 вересня в нього виникла суперечка з ОСОБА_2 в ході якої він вдарив його кулаком в ніс.

Протоколами відтворення обстановки та обставин події, проведеними з підсудним ОСОБА_1, потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_4, кожним окремо, в ході яких ОСОБА_1 про свої дії, а потерпілий та свідок про дії підсудного дали покази, аналогічні даним в судовому засіданні, та показали порядок та механізм застосування насильства з боку ОСОБА_1 по відношенню до потерпілого, теж підтверджується вина підсудного у вчиненні злочину.

3

Відповідно до досліджених в судовому засіданні протоколів огляду книги прийняття та здачі чергування черговим роти КП та журналу відомостей для служби днювальних командного пункту військової частини А 2847 8 вересня 2007 року черговим роти КП був солдат ОСОБА_2.

З висновку судово-медичної експертизи № 1139 від 25 вересня 2007 року вбачається, що у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці спинки носа, ближче до перенісся та в ділянці правої очниці, більше на нижній повіці та закритого перелому кісток носу із зміщенням відломків. Вищевказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в час, що вказаний освідуваним дією твердого тупого предмета, можливо при ударах кулаком. По ступеню тяжкості вищевказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

Військово-лікарською комісією ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_1, являючись підлеглим за посадою по відношенню до потерпілого ОСОБА_2, заподіяв останньому тілесні ушкодження, у зв'язку з виконанням ним (ОСОБА_2) обов'язків з військової служби, а тому ці його дії суд кваліфікує за ст. 405 ч.2 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 вид і розмір покарання, суд враховує, що він свою вину у скоєнні даного злочину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, з'явився із зізнанням, до кримінальної відповідальності притягується вперше, як до призову до Збройних Сил України так і по службі характеризується позитивно, вибачився перед потерпілим, потерпілий не має до нього жодних претензій та просить його суворо не карати.

Суд приймає до уваги і те, що скоєнню ОСОБА_1 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність належного контролю за проходженням військової служби та виконанням розпорядку дня військовослужбовцями строкової служби з боку командування військової частини та безпосередніх командирів.

Також, суд враховує сімейний стан підсудного ОСОБА_1, який народився в багатодітній сім'ї та має батька інваліда II групи.

З врахуванням обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретних обставин справи, суд вважає можливим застосувати до підсудного ст.69 КК України, у відповідності до якої при призначенні ОСОБА_1 міри покарання перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті 405 ч. 2 КК України - застосувати до нього ст. 60 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

4

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 405 ч.2 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст.ст. 69, 60 КК України, призначити йому покарання у виді арешту строком на З (три) місяці з відбуванням покарання на гауптвахті Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку в м. Хмельницький.

Строк відбування покарання відраховувати ОСОБА_1 з моменту фактичного поміщення його на гауптвахту.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - нагляд командування військової частини - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі, а саме: журнал відомостей для служби днювальних командного пункту військової частини А2847, книгу прийняття та здачі чергування черговим роти командного пункту військової частини А2847 та книгу видачі зброї КП військової частини А2847, передані на відповідальне зберігання начальнику КП військової частини А 2847 - вважати повернутими цій військовій частини за належністю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.