ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2006                                                                                   Справа № 15/141  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у  складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнєцової І.Л. (доповідач),

суддів: Тищик І.В., Чимбар Л.О.,

при секретарі :Гайдук Ю.А.

за участю представників:

позивача – Федорчук І.Г., довіреність №116/102  від 25.05.06,      

відповідача – не з"яився

         розглянувши в судовому засіданні  апеляційну скаргу   дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю  “Високі Енергетичні Технології” м. Кіровоград на рішення  господарського суду          Кіровоградської          області від  31.05.2006 р.           по справі  №  15/141

за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ

до дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю  “Високі Енергетичні Технології” м. Кіровоград

про стягнення 419965,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2006 р. у справі № 15/141 (суддя Мохонько  К.М.) позов дочірньої компанії (далі –ДП) “Газ України” Національної акціонерної компанії (далі –НАК) “Нафтогаз України” м. Київ  “Нафтогаз України” про стягнення з дочірнього підприємства (далі –ДП) “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) “Високі Енергетичні Технології” м. Кіровоград 297643 грн. 63 коп. боргу  за поставлений природний газ, 55601,32 грн. пені, 55342,72 грн. інфляційних втрат та 11377,62 грн. 3% річних задоволено;

- не погодившись з рішенням суду, ДП “ “Теплоенергоцентраль” ТОВ “Високі Енергетичні Технології” подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 122321,66 грн., прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині;

- у поданій скарзі йдеться про те, що рішення суду в частині застосування до підприємства господарських санкцій за порушення виконання  грошових зобов’язань є передчасним, винесеним без повного та всебічного з’ясування  обставин справи;

- при цьому скаржник посилається на те, що факт своєчасності направлення позивачем  відповідачу актів приймання-передачі, яке передбачено п. 3.4 договору поставки, судом не встановлювався, відповідні документи не досліджувалися, на те, що здійснений позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції не відповідає дійсним  правовідносинам сторін, а також на те, що  застосування господарських санкцій у вигляді інфляційних  втрат та річних Господарським кодексом України не передбачено;

- позивач вважає рішення  суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись  на безпідставність доводів скаржника;

- представник відповідача (скаржник) в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи апеляційним судом повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що  апеляційна скарга не підлягає   задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2004 р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  (постачальником) та ДП “Теплоенергоцентраль” ТОВ “Високі Енергетичні Технології” (покупцем) укладено  договір № 06/04-1100 ТЄ-18, відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити у власність покупця в 2004 році природний газ, а покупець –прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10. по 31.12.2004 р. газ в обсязі до 17666 куб м.

П.3.4 договору встановлено обов’язок  покупця щодо надання постачальнику двох примірників акту приймання-передачі газу, підписаного та скріпленого печаткою покупця, не пізніше  5-го числа місяця, наступного за звітним.

Даним пунктом акти приймання-передачі газу визначені як підстава для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за поставлений газ  здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного  перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості  фактично спожитих  та транспортованих  обсягів газу. Остаточний  розрахунок за фактично спожиті та  транспортовані обсяги  газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Як вбачається з п. 11.1 договору, останній набирає  чинності з 01.10.2004 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2004 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Сторонами складені та підписані акти передачі-приймання природного газу № 13 від 31.10.04 р. на суму  229070,52 грн., № 14 від 30.11.2004 р,, на 801045,63 грн., № 15 від 18.12.2004 р. на 381697,27 грн., № 16 від 31.12.2004 р. на 627678,03 грн.

Зобов’язання щодо здійснення розрахунків за отриманий газ виконані  відповідачем частково, станом на 31.05.2005 р. його заборгованість по оплаті вартості газу складає  297643,63 грн., що підтверджується актом звіряння  розрахунків ( а.с. 21), підписаним сторонами.

Стаття  526 ЦК України передбачає, що зобов’язання  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 714 названого Кодексу за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується  надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси , передбачені договором , а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість  прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну  експлуатацію енергетичного та  іншого обладнання.

До договору  постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються   загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність, зобов’язується  передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим  подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів  на нього, якщо договором або актами цивільного  законодавства  не  встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на наведені норми, вищезазначені фактичні обставини справи та відсутність в матеріалах справи доказів сплати вартості газу в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Згідно зі ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов’язання може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється  в письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником  зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору, укладеного сторонами, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь  постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла  в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що штраф та пеня  нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Сума пені складає 5560,32 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних становить 11377,62 грн., інфляційні втрати 55342,72 грн.

Враховуючи викладене та ненадання відповідачем належних  доказів оплати вартості газу в установлені договором строки, позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних також підлягають задоволенню.

Тому рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки як вбачаться з наданої до матеріалів справи копії договору та  як зазначено вище, обов’язок по складанню актів приймання-передачі та надання їх постачальнику  покладено безпосередньо на підприємство (покупця).

Що стосується платіжних документів, доданих до апеляційної скарги, то дати і суми проплат, в них зазначені, в повному обсязі враховані позивачем  при здійсненні розрахунку пені, інфляційних втрат та % річних, що підтверджується розрахунком боргу (а.с. 29).

Керуючись ст.ст.101- 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       - рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2006 р. у справі № 15/141 залишити без змін,  апеляційну скаргу –без задоволення.

          

Головуючий                     І.Л.Кузнєцова          

Суддя                                                                                                    І.В.Тищик                    

Суддя                                                                                                    Л.О.Чимбар