Справа 1 - 50 /2007р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у складі:
головуючого - майора юстиції СТРЕЛЬБИЦЬКОГО В.В.,
при секретарі: ЛАГУТНІІЙ Л.С.,
за участю: державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Львівського гарнізону капітана юстиції ЗБАРАЩУКА Д.В., потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4., у відкритому судовому засіданні в м. Львові, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А 4324 прапорщика ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Герасимів Тлумацького району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з червня 1995 року, начальника пожежної обслуги, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
25, 26, 29, 30, 31 жовтня 2007 року близько 9 години 30 хвилин, під час ранкових шикуваннь, на території пожежного ДЕПО об'єднаної пожежної обслуги, яке розташовано на території військового містечка №6 в с Липники Львівської області, ОСОБА_4, являючись військовою службовою особою та начальником за посадою і військовим званням для солдата ОСОБА_3, будучи невдоволеним станом пожежної кобури для сокири в останнього, наносив йому щодня по одному удару правою ногою, взутою у військовий черевик з високим берцем, у ділянку попереку.
В подальшому ОСОБА_4, продовжуючи свої неправомірні дії, 3 листопада 2007 року близько 2 години, на території автомобільного парку військової частини А 4324, наніс ОСОБА_3 два удари правою ногою взутою в черевик з високим берцем по зовнішній частині правої ноги та один удар долонею правої руки по обличчю останнього.
Крім цього, 5 листопада 2007 року близько 9 години, ОСОБА_4, в приміщенні гаражу зберігання пожежної техніки ДЕПО об'єднаної пожежної обслуги, знаходячись разом з ОСОБА_3 на кузові пожежного автомобіля, будучи невдоволеним несправністю драбини цього автомобіля, наніс останньому декілька ударів лівою ногою взутою у військовий черевик з високим берцем по голові.
2
В результаті вищеописаних дій ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_3 відчував фізичний біль та моральне приниження.
Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 винним себе в пред'явленому обвинуваченні не визнав. При цьому він показав, що дійсно згідно наказу командира військової частини А 0780 він являється начальником за посадою для солдата ОСОБА_3. Однак ніяких ударів в ділянку попереку він ОСОБА_3 не наносив, а лише двічі, під час ранкових шикувань в кінці жовтня 2007 року, наносив останньому щодня по одному удару правою ногою по пожежній сокирі, яка знаходилась в пожежній кобурі та була закріплена в нього на поясному ремні.
Під час навчальної тривоги 3 листопада 2007 року він(ОСОБА_4) займався бойовим розгортанням на пожежній мотопомпі МП-1600 та до солдата ОСОБА_3 не підходив і будь-якого насильства по відношенню до нього не застосовував.
5 листопада 2007 року близько 9 години під час прийому чергування ОСОБА_3 повідомив підсудного, що за ним закріплена пожежна драбина, яка згідно доповіді останнього перебувала в технічно справному стані, після чого він(ОСОБА_4) виліз на кузов пожежного автомобіля та виявив механічне пошкодження драбини. В подальшому він викликав до себе ОСОБА_3, який теж виліз на кузов пожежного автомобіля, після чого між ними виникла словесна суперечка через несправність пожежної драбини. Під час цієї суперечки він фізичного насильства до ОСОБА_3 не застосовував, а лише замахнувся лівою ногою в бік останнього, маючи на меті злякати його та припинити словесну суперечку.
Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_4 винним себе у скоєнні вищеописаних дій не визнав, його вина повністю підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що кожного дня, крім вихідних, в період з 25 по 31 жовтня 2007 року, під час ранкових шикувань ОСОБА_4 наносив йому один удар ногою в ділянку попереку, тобто туди де в нього кріпилася кобура для пожежної сокири.
З листопада 2007 року близько 2 години, під час навчальної тривоги, він прокладав магістральну лінію від пожежного автомобіля, в ході розгортання якої в нього заплутались пожежні рукави. В цей момент до нього підбіг ОСОБА_4, який будучи незадоволений тим, що заплутались пожежні рукави, наніс йому два удари правою ногою в ділянку стегна правої ноги та один удар долонею правої руки в обличчя з лівої сторони.
5 листопада 2007 року близько 9 години під час прийому - здачі чергування ОСОБА_4 було виявлено несправність пожежної драбини, яка знаходилась на пожежному автомобілі. Після цього ОСОБА_4 одразу почав голосно кричати та нецензурно висловлюватись на його(ОСОБА_3) адресу та наніс три удари лівою ногою по голові останнього, одягнутій в пожежний шолом. Від всіх вищеописаних дій ОСОБА_4 потерпілий відчував фізичний біль та моральне приниження.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, співслужбовець ОСОБА_3, показав, що бачив, як щодня, крім вихідних, в період з 25 по 31 жовтня 2007 року, під час ранкових шикувань особового складу ОСОБА_4 наносив ОСОБА_3 один удар правою ногою в ділянку попереку. Крім цього ОСОБА_5 показав, що 5 листопада 2007 року близько 9 години в приміщенні гаражу зберігання автомобільної техніки пожежного ДЕПО під час перевірки пожежного інвентаря на кузові пожежного автомобіля, ОСОБА_3 демонстрував ОСОБА_4 справність пожежного обладнання. Під час цієї
3
демонстрації він почув, як ОСОБА_4 кричить та нецензурно висловлюється на адресу ОСОБА_3, а потім побачив, як підсудний на кузові пожежного автомобіля наніс лівою ногою декілька ударів по голові потерпілого.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, співслужбовці ОСОБА_3, в судовому засіданні, кожен окремо, показали, що бачили, як ОСОБА_4 під час ранкових шикувань особового складу, в один із днів в період з 25 по 31 жовтня 2007 року, наніс ОСОБА_3 один удар правою ногою, взутою у військовий черевик з високим берцем, в ділянку попереку.
Протоколами відтворення обстановки та обставин події, проведениими з потерпілим ОСОБА_3, свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожним окремо, в ході яких вони про дії ОСОБА_4 дали покази аналогічні даним в судовому засіданні, також підтверджується вина підсудного у вчиненні злочину.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 4324 № 1-ПМ від 3 січня 2004 року прапорщик ОСОБА_4 був призначений на посаду начальника пожежної обслуги військової частини А 4324.
Згідно витягу з наказів командира військової частини А 0780 № 256 від 11 жовтня 2007 року та № 263 від 17 жовтня 2007 року, солдат ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду водія пожежної обслуги роти забезпечення командного пункту військової частини А 0780.
Відповідно до наказу командира військової частини А 0780 № 110 від 5 березня 2005 року, з штатних пожежних обслуг військової частини А 4324 та командного пункту військової частини А 0780 була створена об'єднана пожежна обслуга, старшим якої був призначений начальник пожежної обслуги військової частини А 4324 прапорщик ОСОБА_4.
Оцінюючи покази підсудного ОСОБА_4, щодо незастосовування ним насильства по відношенню до ОСОБА_3, суд розцінює їх як такі, що дані підсуднім з метою уникнути покарання за скоєне та пом'якшити свою відповідальність, а тому їх відхиляє.
В основу вироку суд кладе покази потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Покази цих осіб узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, в тому числі частково з показами самого підсудного ОСОБА_4. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, в потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 немає ніяких підстав оговорювати ОСОБА_4.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_4, являючись військовою службовою особою та начальником для солдата ОСОБА_3 застосував насильство щодо останнього, як до підлеглого, а тому ці його дії суд кваліфікує за ст. 424 ч.2 КК України.
Призначаючи підсудному ОСОБА_4 вид і розмір покарання, суд враховує, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, за час проходження військової служби характеризується позитивно, жодних тяжких наслідків від вчинених ним дій не наступило, вибачився перед потерпілим, який не має до нього жодних претензій та просить суд його суворо не карати.
Суд приймає до уваги і сімейний стан підсудного, який має на утриманні малолітню дитину.
4
Також, суд враховує і те, що скоєнню ОСОБА_4 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність належного контролю за проходженням військової служби та виконанням розпорядку дня військовослужбовцями строкової служби з боку командування військової частини та безпосередніх командирів.
Враховуючи конкретні обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину, а також ті обставини, що пом'якшують покарання підсудного, з врахуванням позитивних даних про його особу, суд визнає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому знаходить можливим, відповідно до ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті 424 ч.2 КК України. Крім того, враховуючи обставини справи та особу підсудного, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 статтю 75 КК України, на підставі якої звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Під вартою по даній справі ОСОБА_4 не перебував.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст.69 КК України, позбавити його волі строком на 2(два) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 (один) рік. Вирок у виконання не приводити, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.