ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2006                                                                                                            Справа № 18/77  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

позивача: Андреєва В.В.- предст., дов.№40-21/2 від 10.01.2006 року

відповідача: Лендіна Я.Е.- предст., дов.№2/25юр від 20.12.2005 року

                                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (м. Кременчук Полтавської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року по справі №18/77

        за позовом: відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (м. Кременчук Полтавської області)

         до: відкритого акціонерного товариства “Дніпровагонмаш” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

              про: стягнення збитків у сумі 54 054 грн.

ВСТАНОВИВ:

       Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року (підписано 14.06.2006р.) по справі №18/77 (суддя Петрова В.І) було відмовлено у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (м. Кременчук Полтавської області) до відкритого акціонерного товариства “Дніпровагонмаш” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про стягнення збитків у сумі 54054 грн., заподіяних нестачею 154 штук сталевого литва “Корпуса букси”, які відповідно до договору №С-115 від 29.04.2005р. були направлені на адресу відповідача.

Відкрите акціонерне товариство “Кременчуцький сталеливарний завод” (м. Кременчук Полтавської області) –позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій  просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року по справі №18/77 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Підстави для скасуванні рішення позивач навів у доповненні до апеляційної скарги, наданій до суду 13.07.2006р. Заявник послався на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права. Суд дійшов до висновку, що позивач не довів, що букса в кількості 900 шт. поставлялась на механічну обробку відповідачу за договором №С-115 від 29.04.2005р, оскільки відповідно до договору поставка продукції здійснюється згідно транспортних накладних в яких обов’язково повинна бути відмітка про давальницьку сировину, заставну вартість. ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” не згоден з даним висновком і зазначив, що надав в судовому засіданні докази того, що в транспортних накладних при поставці букси автотранспортом була відмітка про давальницьку сировину, заставну вартість. Однак при перевезенні залізничним транспортом, залізнична накладна оформлюється згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. і зазначення номеру договору, відмітки про давальницьку сировину та заставної вартості в ньому не передбачено. Позивач пояснив, що у зв’язку з неповерненням 154 шт. букси, отриманих відповідачем, про що свідчить залізнична накладна №43525367 від 20.06.2005р., яка не була витребувана судом у відповідача, йому були завдані збитки, відшкодування яких передбачено ст. 906 ЦК України і ст. 224 ГК України.

   Відкрите акціонерне товариство “Дніпровагонмаш” (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) відповідач –у відзиву на апеляційну скаргу і судовому засіданні зазначив, що згідно п.3.2 Договору поставка давальницької сировини повинна проводитися за адресою: м. Кременчук, вул. Приходько, 139, а згідно квитанції про отримання вантажу відвантаження проведено за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Українська, 4 ст. Правда. Крім того, у порушення договору поставка була проведена залізничним транспортом раніше, ніж була підписана специфікація між сторонами по угоді. Відповідач також посилається на ті обставини, що накладна і акт приймання-передачі у справі відсутній, а сертифікат №87 датований 19.06.2005 року; довіреності на отримання вантажу відсутні і виявлена невідповідність продукції за якістю. На підставі зазначених документів, вважає відповідач, позивач не виконав свої зобов’язання за договором, тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.  

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

            Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між сторонами у справі 29.04.2005р. був укладений договір №С-115, за умовами якого ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” –замовник доручив, а ВАТ “Дніпровагонмаш” –виконавець прийняв на себе зобов’язання по чорновій механічній обробці виробу “Корпус букси” по кресленню №100.10.014-0-3 ВАТ “КСЗ” (далі за текстом “Продукція”) із давальної заготовки  “Корпус букси відливка” (крес. 100.10.014-0-0 ЛУ) далі за текстом “давальницька заготовка”) по заставній ціні 351,00 грн./шт.

Сторони домовилися, що поставка давальницької сировини проводиться партіями. Кількість партії обумовлюється у заявці Замовника і на кожну партію продукції складається специфікація (п.1.2).

Розділом 3 Договору були визначені умови поставки давальницької сировини, згідно з якими позивач поставляє сировину на умовах FCA «Кременчуцький сталеливарний завод»м. Кременчук (Інкотермс 2000). У накладних обов’язкова відмітка: давальницька сировина, заставна вартість, власник, номер договору (п.3.1). Доставка давальницької заготівки здійснюється автомобільним транспортом на склад виконавця (відповідача). Давальницька заготівка вважається переданою з моменту надання виконавцю товаросупроводжувальних документів: сертифікату якості на кожну партію заготівки і накладної після прибуття заготівки на склад виконавця, підписання специфікації а акту приймання-передачі (п.3.2, п.3.3). Кількість заготівки визначається за товаросупроводжувальними документами (п.3.5).

Сторонами також були обумовлені умови виконання робіт і передачі готової продукції, сума договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін, тощо.

Додатковою угодою №1 від 25.05.2005 року до договору №С-115 від 29.04.2005 року сторони визначили доповнити договір специфікацією №2 на поставку у червні 2005 року корпусу букси  у кількості 2000 штук і збільшити відповідно загальну суму договору.

Сторонами також були підписані додаткові угоди №2 від 07.06.2005 року (змінені умови виконання робіт і порядок передачі готової продукції) і №3 від 25.06.2005 року (збільшена кількість букс у липні 2005 року і сума договору).

Згідно залізничної квитанції №43525767 від 20.06.2005 року у полувагоні №65950537 на адресу відповідача було відправлене сталеве литво –«Корпус букси»у кількості 900 шт.

09.12.2005 року представниками сторін був складений акт, яким встановлено, що при інвентаризації давальницької букси, яка є власністю позивача і яка поставлена за договором №С-115 від 29.04.2005 року визначено, що 154 шт. букси відсутні як недостача у полувагоні №65950537 (комерційний акт не представлений). Акт підписаний представниками сторін узгоджений посадовими особами підприємств.

Листом №2/55-93 від 14.12.2005 року, який був направлений на адресу позивача по факсу (вхід. №40-13/60 від 14.12.2005 року), заступник генерального директора по маркетингу ВАТ «Дніпровагонмаш»повідомив, що відповідно до договору №С-115 від 29.04.2005 року ВАТ «Дніпровагонмаш»був отриманий полувагон №65950537 з корпусом букси для механічної обробки, у даному вагоні була виявлена недостача у кількості 154 шт. Дана недостача визнається підприємством і буде відновлена у наступних відвантаженнях.

Місцевий господарський суд при розгляді даної справи, встановивши зазначені обставини, відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку суду, позивач не довів, що букса у кількості 900 шт. поставлялася саме за договором №С-115 від 29.04.2005 року, оскільки документи на поставку даної партії не відповідали вимогам п.3.2 Договору, а у квитанції про приймання вантажу №43525367 не зазначено за яким договором поставляється вантаж та інші відомості, передбачені умовами договору.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи із наступного:

·          Позивачем були надані до місцевого господарського суду довідка про рух товарно-матеріальних цінностей за договором №С-115 від 29.04.2005 року і всі документи на відпуск давальницької сировини та отримання з механічної обробки корпусів букси. Зазначені документи підтверджують факт недостачі 154 шт. букси, які були направлені відповідачу. При цьому, при кожній поставці давальницької сировини між сторонами не складався акт приймання-передачі давальницької сировини в переробку. Сторонами складалися акти про виконання робіт за договором після здійснення механічної обробки корпусів букси. Таким чином, прийняття виробів на обробку без складання актів приймання-передачі є загальною практикою, яка склалася між сторонами при виконанні договору №С-115 від 29.04.2005 року.

·          Відповідачем були прийняті у переробку всі вироби, які йому були направлені              позивачем, у тому числі й ті, що отримані відповідачем на підставі залізничної квитанції про приймання вантажу, тобто відповідач прийняв усю надану йому сировину як таку, що поставлена за умовами договору №С-115 від 29.04.2005 року і не повернув позивачу сировину за вказаною квитанцію як таку, що помилково надійшла до відповідача. Відповідач також отримував грошову винагороду за переробку. Тобто, відповідач вважав, що вся продукція надійшла до нього за договором №С-115. Дані обставини підтверджуються також актом від 09.12.2005 року, у якому стверджується, що букси у полувагоні поставлені за договором №С-115. При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що поставка давальницької сировини у іншому порядку, ніж це передбачено договором, якщо інша сторона не відмовилася від прийняття сировини, є невиконанням сторонами умов договору в частині поставки давальницької сировини, але не є підставою вважати, що сировина була поставлена поза умовами договору.

·          Поставка давальницької сировини залізничним транспортом і заповнення залізничних перевізних документів регулюється спеціальним законодавством, а саме: Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року та Статутом залізниць України. Зазначеними нормативними актами не передбачено доповнення перевізних документів даними, які сторони у договорі визначили як обов’язкові, тому відсутність цих даних у перевізних документах не змінює правовідносин сторін за договором.

·          Приймаючи рішення по справі, суд повинен оцінити надані докази у їх сукупності. При прийнятті рішення місцевий господарський суд оцінив взаємовідносини сторін з точки зору однієї господарської операції, не врахувавши при цьому сукупність дій сторін по виконанню умов договору №С-115, у тому числі акт від 09.12.2005 року, лист №2/55-93 від 14.12.2005 року, тощо.

Відповідно до ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки відповідач прийняв давальницьку сировину від залізниці без зауважень, комерційний акт складено не було, останній повинен відшкодувати завдані позивачем збитки у вигляді вартості втраченого майна у розмірі його заставної вартості, яка була встановлена п.1.1 Договору №С-115 від 29.04.2005 року.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги –задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»(м. Кременчук Полтавської області) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року по справі №18/77 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Дніпровагонмаш»(Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Українська, 4, код ЄДРПОУ 05669819) на користь відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»(Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) 54054 грн. збитків, 810 грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                         О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                     Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 26.07.2006 року)

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                     М.В. Юрченко

26.07.2006р.