ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 Справа № 18/130
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників:
прокурора: Заєць С.І.- заст. військового прокурора
позивача: Коваленко С.Г.- предст., дов.№350/153/925/пс від 29.12.2005 року
відповідача: Попов О.О.- предст., дов.№10062 від 28.12.2005 року
третьої особи-1: не явився
третьої особи-2: Черненкова Г.М.- предст., дов.№7/11-348 від 14.02.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання військового прокурора Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 року по справі №18/130
за позовом: військового прокурора Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ) в особі військової частини А-0215 (м. Вінниця)
до: комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” (м. Дніпропетровськ)
третя особа-1 на стороні позивача: закрите акціонерне товариство “Укртрансенерго” (м. Дніпропетровськ)
третя особа-2 на стороні позивача: Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ)
про: визнання права власності і зобов’язання провести державну реєстрацію
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2006 року по справі №18/130 (суддя Петрова В.І.) було відмовлено у позові військового прокурора Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ), заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ) в особі військової частини А-0215 (м. Вінниця) до комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” (м. Дніпропетровськ) за участю третіх осіб: закритого акціонерного товариства “Укртрансенерго” (м. Дніпропетровськ) і Дніпропетровської міської ради про визнання права державної власності за державою в особі Верховної Ради України в особі Міністерства оборони України на квартири №№ 1 і 50, які розташовані по вул. Благоєва, 7 у м. Дніпропетровську і зобов’язання комунального підприємства “Дніпропетровське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” провести державну реєстрацію прав власності за державою в особі Верховної Ради України в особі Міністерства оборони України на вищезазначені квартири.
Не погоджуючись з рішенням суду, військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону вніс апеляційне подання, у якому просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 року по справі №18/130. Підставою для внесення апеляційного подання прокурор називає порушення норм процесуального права і неповне з’ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. Заявник вважає, що рішення господарського суду прийнято передчасно, оскільки відповідно до ст. 69 ГПК України спір може бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява була отримана судом 14.04.2006р., отже суддя міг розглядати справу до 14.06.2006р. Оголосивши 16.05.2006р. вступну і резолютивну частину рішення, суд, як вважає прокурор, позбавив його і позивача внести уточнення до позовних вимог щодо заміни належного відповідача відповідно до ст. 22 ГПК України.
23.06.2006р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від військового прокурора Дніпропетровського гарнізону надійшло доповнення до апеляційного подання, в якому він, окрім попередніх вимог, просить замінити відповідача комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” на належного відповідача –закрите акціонерне товариство “Укртрансенерго” і припинити провадження у справі на підставі п.п.11ст. 80 ГПК України. Вимога прокурора про припинення провадження у справі обґрунтована тим, що 15.06.2006р. Дніпропетровським міськвиконкомом було прийнято рішення про закріплення права державної власності на квартири №№ 1 і 50 по вул. Благоєва, 7 у м. Дніпропетровську за Верховною Радою України. Таким чином, на даний момент предмет спору за позовом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону відсутній.
Позивач –військова частина А-0215 (м. Вінниця) –відзив на апеляційне подання не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підтримує доводи прокурора, викладені в апеляційному поданні.
Відповідач –комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»- відзив на апеляційне подання не надав, представник відповідача пояснив, що спір між ним і позивачем стосовно права власності відсутній, тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Третя особа-1 –закрите акціонерне товариство «Укртрансенерго»- відзив на апеляційне подання не надав, представник третьої особи-1 у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №5881671). Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи-1 не перешкоджає вирішенню справи по суті, справа слухалася без участі представника третьої особи-1 за наявними у справі матеріалами.
Третя особа-2 –Дніпропетровська міська рада –відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи-2 у судовому засіданні пояснив, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2366 від 15.06.2006 року „Про оформлення прав державної власності на квартири №№1, 50 житлового будинку літ.А-12 за адресою: вул. Благоєва, 7, секції 1, 2” було оформлено право власності держави на спірні квартири.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав прокурора, представників сторін і третьої особи-2, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся із позовом в інтересах Міністерства оборони України в особі військової частини А-0215 до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», у якому просив визнати право державної власності на квартири №№1 та 50, які розташовані по вул. Благоєва, 7 у м. Дніпропетровську в особі Верховної Ради України та Міністерства оборони України і зобов’язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на зазначені квартири.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»проводить виключно реєстрацію права власності за наявності документів, які посвідчують право власності.
Таким чином, бюро технічної інвентаризації не оспорює право власності позивача, тобто спір між сторонами стосовно права власності відсутній. Щодо зобов’язання провести державну реєстрацію, то остання проводиться лише за наявності всіх документів, які підтверджують права власності. Станом на день подання позову і день розгляду справи по суті у позивача були відсутні зазначені документи. За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Посилання прокурора на ту обставину, що суд розглянув справу у строк, який є меншим ніж два місяці, чим позбавив прокурора і позивача внести уточнення до позовних вимог, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки законом встановлений максимальний строк вирішення господарського спору у два місяці (ст.69 ГПК України), а тому суд не порушив норм процесуального права, розглянувши справу у більш короткий строк. Прокурор і позивач в силу ст.22 ГПК України мали право у будь-який час до прийняття рішення по справі змінити заявлені позовні вимоги. Оскільки станом на день прийняття судового рішення позов був пред’явлений до МБТІ, суд прийняв рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Не підлягають задоволенню і вимоги прокурора щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем і припинення провадження у справі на підставі п.11 ст.80 ГПК України, оскільки в силу ч.3 ст.24 ГПК України заміна відповідача можлива до прийняття рішення по справі, а станом на день прийняття рішення, останнє відповідало вимогам чинного законодавства. Апеляційний суд при перегляді справи встановлює правомірність або неправомірність рішення станом на день його прийняття, а обставини, які є підставою для припинення провадження у справі, виникли після прийняття судового рішення.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни.
На підставі вищевикладеного, керуючись 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання військового прокурора Дніпропетровського гарнізону (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2006 року у справі №18/130 залишити без зміни.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 26.07.2006 року)
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
26.07.2006р.
- Номер:
- Опис: стягнення 225 044,49грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 18/130
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Євстигнеєв О.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.03.2010
- Дата етапу: 18.05.2010