ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2006 м. Дніпропетровськ
Справа № А32/92
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М..
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Новікова В.В.- зав. юр. сектором, дов.№3026/07-40 від 13.06.2006 року
відповідача: Мацуняк Н.О.- юр., дов.№24-5-04 від 03.01.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (м. Дніпропетровськ) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06р. у справі №А32/92
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
до: відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення різниці в розмірі пенсій в сумі 11446,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2006 року по справі №А32/92 (суддя Васильєв О.Ю.) були задоволені позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до відкритого акціонерного товариства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (м. Дніпропетровськ) про стягнення різниці в розмірі наукових пенсій в сумі 11446,44 грн. в рахунок погашення витрат Пенсійного фонду по виплаті і доставці зазначених пенсій пенсіонерам –колишнім працівникам відповідача. Зазначеною постановою з відповідача на користь позивача стягнуто 11446,44 грн. різниці у розмірі наукових пенсій в рахунок погашення витрат УПФУ.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відкрите акціонерне товариство "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (м. Дніпропетровськ) –відповідач –подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 року по справі №А32/92. Сторона посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, яке полягає в неправильному застосуванні норм ст.24 Закону “Про наукову і науково-технічну діяльність” №284-ХІУ від 01.12.1998р. щодо відшкодування різниці в розмірі наукової пенсії науковим працівникам. Зокрема, суд посилається на те, що відповідно до ст. 24 вищезазначеного закону фінансування різниці між сумою призначеної пенсії відповідно до даного Закону і сумою, нарахованої відповідно до інших законодавчих актів, фінансується державним небюджетним підприємством, установою, організацією. Відповідно до п. 4 Постанови КМУ №372 від 24.03.2004р. правонаступник підприємства, що раніше перебувало на госпрозрахунковій формі фінансування, зобов’язаний фінансувати (відшкодовувати) дану різницю в розмірі пенсії. Оскільки відповідач раніше мав таку організаційно-правову форму підприємства, то і повинен фінансувати дану різницю. На думку відповідача, в законі мова йде про державне небюджетне саме наукове підприємство, оскільки ст. 4 Закону №284-ХІУ від 01.12.1998р. чітко визначає, що суб’єктом цього закону є наукові організації і наукові установи. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст. 1, 7 Закону №284-ХІУ від 01.12.1998р. щодо підстав приналежності установи чи організації (у тому числі і структурного підрозділу) до науково-дослідної (науково-технічної) установи чи організації. Центральна заводська лабораторія заводу, яка не проходила відповідну реєстрацію і не є відокремленим структурним підрозділом підприємства, не може вважатися науково-дослідним підрозділом підприємства. Підставою для скасування сторона називає і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими. Відповідач зазначив, що за весь час свого існування Завод ніколи не проходив реєстрацію як наукова установа і ніколи не проходив атестацію на приналежність до наукової установи.
Позивач –Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська – в запереченні на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначив, що Центральна заводська лабораторія заводу здійснює науково-технічну та експериментально-виробничу діяльність, що випливає із задач заводу. Працівники цього підрозділу отримують наукову пенсію на підставі Постанови КМУ №257 від 04.03.2004р., в якій перелічені посади наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію. Відповідач не виплачує різницю між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів з березня 2004р. по теперішній час. В результаті чого виникла заборгованість у сумі 11 446,14 грн., яка підлягає відшкодуванню.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 року розгляд справи було відкладено для надання сторонами додаткових документів, необхідних для вирішення справи по суті. На виконання ухвали сторонами були надані у судове засідання додаткові документи по справі.
У судовому засіданні були оглянуті оригінали пенсійних справ колишніх працівників підприємства відповідача, відносно яких виник спір.
У судовому засіданні 25.07.2006 року була оголошена вступна та резолютивна частина ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що позивачем були виплачені наукові пенсії колишнім працівникам відповідача у більшому ніж встановленому Законом України „Про пенсійне забезпечення” розмірі. Різниця між виплаченими пенсіями і пенсіями, які б працівники відповідача отримували б на загальних підставах за період з березня 2004 року по день подання позову склала 11446 грн. 44 коп.
Відповідно до ст.24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність” різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. Таким чином, відповідач в силу зазначеної норми зобов’язаний здійснювати фінансування різниці між сумою призначеної пенсії його працівникам за Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність” і пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.
Порядок зазначеного фінансування встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №372 „Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи” (надалі –Порядок).
Згідно зазначеного Порядку (п.3) різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівня акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. Пунктом 4 Порядку встановлено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.
ВАТ „Нижньодніпровський трубопрокатний завод” є правонаступником державного підприємства, на якому був створений науково-дослідницький підрозділ –Центральна заводська лабораторія, яка здійснює науково-технічну та експериментально-виробничу діяльність, що випливає із задач заводу.
Наукову пенсію отримують саме працівники цього підрозділу на підставі постанови КМ України №257 від 04.03.2004 року.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач не сплачував відповідну різницю з посиланням на ті обставини, що на його підприємство не розповсюджується Закон України „Про науково і науково-технічну діяльність” в силу ст.4 цього закону, яка визначає суб’єктів даного закону, а лабораторія не відноситься до науково-дослідної установи чи організації в силу ст.ст.7 і 8 Закону.
З такими доводами відповідача погодитися не можна, оскільки підставою для призначення пенсій науковим працівникам є витяги із трудових книжок щодо посад, на яких працював робітник, а також довідки, які видаються підприємством. На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду позивачем були надані довідки, які знаходяться у пенсійних справах пенсіонерів та видані посадовими особами підприємства. При цьому, у кожній довідці посадові особи зазначали, що довідка видана як на підставі відповідних посад працівників, наукової діяльності, так і на підставі Положення про Центральну заводську лабораторію (ЦЗЛ). У довідках, зокрема, зазначено, що центральна заводська лабораторія є самостійним комплексним науково-дослідницьким і контрольно-випробним підрозділом заводу, яка здійснює науково-технічну і експериментальну виробничу діяльність, яка витікає із задач заводу.
Оскільки самим підприємством (шляхом видачі відповідної довідки) підтверджено правомірність нарахування наукової пенсії працівникам у зв’язку із зазначеним статусом центральної заводської лабораторії, останнє повинно відшкодувати Пенсійному фонду відповідні витрати по виплаті зазначених пенсій, оскільки інший порядок відшкодування чинним законодавством не передбачений.
При цьому апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і наданим Пенсійним фондом України документам, у тому числі і пенсійним справам колишніх працівників відповідача.
Надана позивачем довідка про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 25.07.2006 року не може бути доказом погашення заборгованості, оскільки позивачем не зазначено суми погашеної заборгованості, не надані копії платіжних доручень, інші документи, які підтверджують зазначений факт.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду фактично відповідає вимогам законодавства і повинно бути залишено без зміни.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2006 року по справі №А32/92 залишити без зміни.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду вступає в силу з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(ухвала виготовлена у повному обсязі 26.07.2006 року)
З оригіналом згідною
Помічник судді М.В. Юрченко
26.07.2006р.