ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2006                                                                                   Справа № 9/90  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревкової Г.О.

за участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні 18.07.06 р.

від позивача:  Стеценко О.Ю. (дов. №120  від 01.01.06 р.);

від відповідача:  Бібленко Ю.Г. (дов. №19-11 юр.  від 09.02.06 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:  Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  30.03.06 р.   у справі №  9/90

за позовом:  Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ

до:  Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” м.Кривий Ріг

про   стягнення  30 111 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням  господарського суду Дніпропетровської обл. від 30.03.2006 р. у справі № 9/90 (суддя Подобєд І.М.), яке було підписано 22.05.2006 р. і оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” про стягнення 30 111 грн. 84 коп. замінено відповідача у справі на його  правонаступника –ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”.

У позові відмовлено.

Судові витрати у справі покладено на позивача.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги.

Оскаржуючи рішення скаржник вважає його помилковим, постановленим з порушенням норм  матеріального права та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача плати за користування вагонами, нарахованої з урахуванням часу простою вагонів в очікуванні подання їх на під”їздну колію комбінату.

Відповідач відмовлявся від прийому вагонів через неналежне оформлені документи на вантаж.

Позивач стверджує в апеляційній скарзі, що у відзиві на позов та в усних поясненнях у судових засіданнях представник відповідача визнав позовні вимоги частково, заперечуючи тільки проти стягнення суми 15 015 грн.12 коп., нарахованої за актами про затримку, в інший частині, за час безпосереднього перебування вагонів на під”їзд ній колії комбінату, визнав позовні вимоги.

Не зважаючи на це, господарський суд в рішенні зазначив, що “відповідач плату визнав частково, відмовившись від сплати суми 30 111 грн. 84 коп. –плати за простоювання вагонів”, тобто зробив висновок, не оснований на фактичних обставинах справи і відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Скаржник вважає, що підставою для скасування рішення є те, що господарський суд не дав оцінки позиції позивача, щодо  позовних вимог, яка є обґрунтованою, оскільки стаття 47 Статуту залізниць України чітко визначає обставини, коли вантажоодержувач може відмовитись від прийняття вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги, з віднесенням на нього всіх судових витрат.

Відповідач не погоджується із зарахуванням часу простою до загального часу користування вагонами, оскільки вагони, які надійшли на адресу відповідача з металобрухтом, прибули з порушенням в оформленні перевізних документів, а  саме в посвідченнях про вибухонебезпечність були неправильно зазначені або виправлені номери вагонів, у сертифікатах та  посвідченнях про вибухонебезпечність була відсутня печатка.

Дані порушення в оформленні перевізних документів були засвідчені відповідачем у застереженнях до підпису відповідних відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.

До усунення порушень у перевізних документах на металобрухт, відповідач не міг прийняти його до розвантаження, оскільки це могло б завдати шкоди як виробництву, так і робітникам відповідача.

Відповідач вважає, що затримка в прийнятті вагонів і нарахування плати за неї є наслідком винної поведінки вантажовідправника та позивача, а тому нарахування плати за користування вагонами за час  їх затримки вважає неправомірним.

В судовому засіданні, згідно ст. 77 ГПК України, оголошено перерву з 18.07.06 р. до 25.07.06 р. до 11 год. 20 хвилн.

Заслухавши  суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні,  розглянувши та обговоривши доводи, вказані в  апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних  підстав.

У травні-червні 2005 р. на адресу  відповідача надходили вагони з металевим брухтом, які він своєчасно не приймав на свою під”їздну колію під вивантаження, внаслідок чого вагони в очікуванні подавання простоювали на коліях залізниці, про що свідчать акти загальної форми:

№ 120 від 28.04.2005 р.                              № 115 від 28.04.2005 р.

№ 148 від 08.05.2005 р.                              № 153 від 10.05.2005 р.

№ 156 від 10.05.2005 р.                               № 162 від 13.05.2005 р.

№ 180 від 21.05.2005 р.                               № 182 від 24.05.2005 р.

№ 187 від 26.05.2005 р.                               № 188 від 26.05.2005 р.

№ 198 від 08.06.2005 р.                               № 199 від 11.06.2005 р.

Після повернення вагонів з вантажних операцій залізницею було нараховано плату за користування вагонами з урахуванням простою.

Вантажоодержувач відмовляється від оплати часу простою посилаючись на те, що при заповненні перевізних документів на вантаж були допущені виправлення: невірно підрахована вага вантажу, відсутні печатки на посвідченні і сертифікаті, неправильний номер вагона на документах.

Відповідно до статті 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного  перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений її вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов’язаний сплатити за перевезення встановлену плату.

Пунктом 6 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено,  що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям... і знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час  затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Згідно статей 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції  навантаження кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має лише право перевіряти правильність цих відомостей.

Пунктом 2.4 “Заповнення комплекту перевізних документів “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.01.2000 р. № 863/5084 встановлено, що вантажовідправник заповнює графу 4 зворотнього боку накладної “Заяви і відмітки відправлення”, т.ч відмітку про найменування і номери документів, які додано до перевізного документу. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника  підтверджує своїм розписом.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його  адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюється Правилами.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, останній, згідно до ст. 47 Статуту, зобов’язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Відповідач, заперечуючи проти оплати часу простою посилається на те, що до усунення порушень у перевізних документах на металобрухт він не міг прийняти його до розвантаження і що затримка в прийнятті вагонів і нарахування плати за неї є наслідком винної поведінки вантажовідправника та позивача у справі.

Позивач не довів наявність вини  відповідача у простої вагонів.

Відповідно до ст. 120 Статуту залізниць України, за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до ст. 119 Статуту і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно зробив висновок, що зі сторони відповідача відсутня вина у затримці до прийняття вагонів, так як вантаж, який прибув, був віднесений до вибухонебезпечних і не мав належним чином оформлених документів, а тому відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів має покладатися на вантажовідправників.

Відповідно до статті 25 ГПК України господарський суд правомірно задовольнив заяву відповідача, щодо зміни на його правонаступника.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду є законним та таким, що відповідає обставинам, матеріалам справи, а також при його винесенні судом не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу  Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 30.03.2006 р. у справі № 9/90 залишити без змін.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнєєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                    І.Г.Логвиненко

25.07.06 р.