ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2006                                                                                   Справа № 18/62  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревкової Г.О.

за участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні 20.07.06 р.

від позивача:  Суппіс О.С. (дов. б/н  від 17.07.06 р.);

від відповідача:  Дрох О.М. (дов. № 488  від 19.07.06 р.); Кулакова О.І. (дов. №785  від 21.11.05 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю м.Одеса  та Відкритого акціонерного товариства “Міськшляхрембуд” м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  10.04.06 р.   у справі №  18/62

за позовом:  Спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  м.Одеса

до:  Відкритого акціонерного товариства “Міськшляхрембуд” м.Дніпропетровськ

про   стягнення  530 610 грн. 26 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням  господарського суду Дніпропетровської обл. від 10.04.2006 р. у справі № 18/62 (суддя Петрова В.І.), яке було підписано 17.04.2006 р. і оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, частково задоволено позов Спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  м.Одеса до  Відкритого акціонерного товариства “Міськшляхрембуд” м.Дніпропетровськ про   стягнення  530 610 грн. 26 коп.

З відповідача на користь позивача стягнуто 499 649 грн. 62 коп., 4 996 грн. 50 коп. витрати по сплаті державного мита, 111 грн. 11 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю, і в судовому засіданні просив відмовити позивачу у позові.

Скаржник вважає, що рішення винесене з неправильним застосуванням матеріального і процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що він виконував роботи по укладанню трамвайних плит на об’єкті : м.Дніпропетровськ, вул. Чернишевського. Роботи виконані на суму  2 139 362 грн. 40 коп. На той  же об’єкт позивач за договором купівлі-продажу № 04-42К від 24.02.04 р. поставив плити  трамвайні, в асортименті, згідно Специфікації.

В позовній заяві позивач частково зараховує грошові кошти, сплачені за товар, в рахунок заборгованості по договору субпідряду в розмірі 773 161 грн. 66 коп.

Відповідач вказує, що він не  заперечував проти об’єднання двох договорів в позовній заяві але і клопотав про їх об’єднання, як таких, які не пов’язані між собою, а саме:

-          субпідрядні роботи і товар були поставлені по одному об’єкту;

-          субпідрядник –позивач, виконував роботу безпосередньо з використанням товару, який сам же і поставляв;

-          платник по обом договорам один –відповідач;

-          оплата по об’єкту (по двом договорам) проводилася по мірі отримання коштів від одного Замовника.

В процесі проведення робіт, поставки і розрахунків, позивач розглядався як один контрагент –партнер, тому оплата проводилася з врахуванням фактичного графіка (обсягу) проведення робіт і відповідно потреби у товарі.

Відповідач стверджує, що він не тільки розрахувався з позивачем за об’єкт, а ще й переплатив 383 182 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ.

Таким чином відповідач вказує, що він виконав зобов’язання перед позивачем і не має заборгованість за договором субпідряду.

Господарський суд при прийнятті рішення не роз’єднав оплати за договорами і частково зарахував суму оплати по договору купівлі-продажу в рахунок погашення заборгованості за договором субпідряду і не вказав, яким чином ( у зв’язку з чим) прийняв до рахунку суму  основного боргу 366 200 грн. 74 коп.

Суд в рішенні вказує на відсутність в умовах договору порядку розрахунку шляхом взаємозаліку. Але відповідач вважає, що заліку бути не могло, так як. платник за двома договорами один –відповідач.

Не погодився з вказаним рішенням господарського суду по даній справі і позивач і подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення і стягнути з відповідача 680 367 грн. 51 коп. ( в тому числі –374 487 грн. 55 коп. частина стягнутої суми від суми основного боргу 1 139 362 грн.; 117 885 грн. 23 коп. –індекс інфляцій від всієї суми основного боргу, 153 813 грн. 87 коп. розмір пені від всієї суми боргу; 3% річних –34 180 грн. 86 коп. від всієї суми боргу, виходячи з наданих як позивачем так і відповідачем доказів, які знаходяться в матеріалах справи.)

Позивач просить також змінити рішення в частині стягнення з відповідача на його  користь державне мито на загальну суму 6 942 грн. 84 коп. (5 306 грн. сплачені при поданні позову і 1 636 грн. 74 коп. сплачені при поданні заяви про уточнення і збільшення позовних вимог) і 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскаржуючи рішення позивач вважає, що рішення прийнято з порушенням норм  матеріального права, а  тому підлягає скасуванню саме з наступних підстав.

При винесенні рішення, суд допустив невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи.

Сума 1 139 362 грн., яка підлягає оплаті, до цього часу несплачена відповідачем.

Крім того, позивач вказує в апеляційній скарзі, що до початку судового засідання ним було здано до канцелярії господарського суду Дніпропетровської обл. заява про уточнення  і збільшення позивних вимог, але при винесенні 07.04.2006 р. рішення господарський суд не розглядав заяву, таким чином неповно з’ясував обставини справи, не дослідив в повному обсязі докази, які свідчать про заборгованість відповідача перед ним.

21.07.06 р. позивач звернувся з заявою вих. № 197/Д від 21.07.2006 р. про уточнення апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач вказує, що він не визнає апеляційну скаргу у повному обсязі і не заперечує проти того, що у платежах були допущені помилки і плутанина, але заперечує, що у нього є заборгованість по об’єкту і стверджує, що по двом договорам заборгованість повністю виплачена у строк і ним допущена переплата позивачу в розмірі 383 182 грн. 40 коп.

В судовому засіданні, згідно ст. 77 ГПК України, оголошено перерву з 20.07.06 р. до 25.07.06 р. до 11 год. 30 хвилн.

Заслухавши  суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 20.07.06 р.,  розглянувши та обговоривши доводи, вказані в  апеляційних скаргах, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних  підстав.

Між ВАТ “Міськшляхрембуд” (генпідрядник) і СП “Татра-Юг” (субпідрядник) укладено договір № 21 (04-157С) від 24.05.2004 р. з  протоколом розбіжностей, який підписаний сторонами.

Згідно з умовами пункту 1.1 зазначеного договору, генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов’язався виконати капітальний ремонт вул. Чернишевського на дільниці від вул. Виконкомівської до пр. Гагаріна в м.Дніпропетровську  (устрій верхньої споруди трамвайного шляху).

Сума договору складає 5 984 646 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 2.2 договору (Протокол розбіжностей) сторони встановили, що генпідрядник до початку виробництва робіт перераховує субпідряднику аванс в розмірі 30 % від узгодженої кошторисної вартості обсягу робіт для придбання необхідних матеріалів, конструкцій, виробів.

Генпідрядник, згідно з п.2.5 договору ( в редакції Протоколу розбіжностей), здійснює платежі в межах фактично виконаних робіт на підставі “Акту виконаних робіт по формі № КБ-2 “в”, протягом 5-ти банківських днів, після отримання коштів від замовника.

Згідно з умовами п.4 договору, 10.01.2005 р. між сторонами у справі були підписані Акт приймання виконаних підрядних робіт № 105/1 за період з 01.06.-30.07.2004 р. на суму 437 967 грн. 60 коп. в т.ч. ПДВ і акт № 147/1 за липень-серпень 2004 р. на суму 1701394 грн. 80 коп. з врахуванням ПДВ.

Позивач в позовній заяві підтверджує, що він отримав від відповідача аванс в сумі 1 300 000 грн. і, після пред’явлення претензії,  відповідач оплатив йому 473 161 грн. 66 коп. і стверджує, що на дату пред’явлення позову, сума боргу відповідача перед ним складає 366 200 грн. 74 коп.

Відповідач заперечує проти вказаної суми боргу посилаючись на те, що він провів взаємозалік з позивачем за договором № 04-42К від 24.02.2004 р.

Доводи відповідача є безпідставними, оскільки договором № 21(04-157С) від 24.05.2004 р. не передбачено такий вид розрахунку як взаємозалік і в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що  відповідач просив зарахувати заборгованість по спірному договору шляхом взаємозаліку заборгованості по договору № 04-42К від 24.02.2004 р.

Якщо у позивача є заборгованість перед відповідачем за договором № 04-42К від 24.02.2004 р., то він не позбавлений право звернутися до позивача з окремим позовом. По даній справі відповідачем  зустрічний позов не був пред’явлений.

Оскільки відповідач не надав доказів погашення боргу на суму 366 200 грн. 74 коп. господарський суд, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ГПК України, правомірно стягнув з відповідача на його користь борг з урахуванням індексу інфляції 432 346 грн. 36 коп., 3 % річних з простроченої суми за період з січня по лютий 2006 р. –17 866 грн. 16 коп., але помилково стягнув пеню, передбачену п.6.6 договору за період з 01.02.2005 р. по 01.02.2006 р. у сумі 49 437 грн. 10 коп., а слід було стягнути за період з 01.02.2005 р. по 15.07.2005 р. у сумі 67 159 грн. 01 коп.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача, вказані в апеляційній скарзі, є безпідставними  і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи позивача, вказані в апеляційній скарзі відносно того, що господарський суд не розглянув його заяву про уточнення і збільшення позовних вимог також не є підставою для зміни винесеного рішення по даній справі, оскільки, згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 10.04.2006 р. (а.с. 62) початок судового засідання –10 год. 00 хвилн., а час закінчення 10 год. 15 хвилн. В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини  рішення.

Відповідно до статті 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність  і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

З заяви позивача про уточнення і збільшення позовних вимог (а.с 66) вбачається, що вона була подана до канцелярії господарського суду 10.04.2006 р. 10 год. 10 хвилн. і на час розгляду справи і оголошенні рішення заява не була надана в судове засідання, а тому рішення по даній справі було прийнято без врахування заяви про уточнення і збільшення позовних вимог і доданих до заяви доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю м.Одеса частково задовольнити.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Міськшляхрембуд” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 10.04.2006 р. у справі № 18/62 змінити, викласти в наступній редакції: “Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Міськшляхрембуд” м.Дніпропетровськ на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями “Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю м.Одеса 366 200 грн. 74 коп. борг, 66 145 грн. 62 коп. індекс інфляції, 3 % річних з простроченої суми 17 866 грн. 16 коп., пеню 67 159 грн. 01 коп., 5 173 грн. 71 коп. витрати  по сплаті державного мита і 111 грн. 11 коп. витрати на інформаційно—технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.”

          Повернути Спільному підприємству з іноземними інвестиціями “Татра-Юг” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю м.Одеса з державного бюджету 1 636 грн. 74 коп. державне мито, сплачене при поданні заяви про уточнення і збільшення позовних вимог платіжним дорученням № 223 від 06.04.2006 р., яке знаходиться  в матеріалах справи (а.с. 71).

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської обл., згідно ст. 117 ГПК України, видати наказ та видати довідку для повернення державного мита.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнєєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                     І.Г.Логвиненко

25.07.06 р.