Справа №2-645/2009

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року    Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого     судді РУЖИЦЬКОЇ Т.В.

при секретарі     АВДЄЄНКО К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донузлавська вітрова електрична станція» про стягнення заробітної плати і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Донузлавська вітрова електрична станція» про стягнення заробітної плати і моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 31 липня 200 року вона працює у відповідача на посаді інспектора відділу кадрів. Проте, заробітна плата їй не виплачена: з серпня по листопад 2007 року та з квітня по липень 2008 року. Загальна сума заборгованості станом на 01 серпня 2008 року складає 8147 грн. 76 коп. Оскільки заробітна плата своєчасно не виплачувася протягом трьох років, утворилися значні борги, погіршився стан здоров'я, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 8147 грн. 76 коп. і моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 8147 грн. 76 коп. і моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому судової повістки, що знаходиться в матеріалах справи, про причини неявки суду не повідомив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався. Оскільки відповідач не представив суду документів, що підтверджують поважність причин його неявки до судового засідання, суд вважає, що його поважність не доведена, тобто відповідач відсутній з неповажних причин. Його поведінка є несумлінною та направлена на затягування строків розгляду справи, тобто відповідач користується своїми правами недобросовісно. Таким чином, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України.

Вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов обгрунтований та підлягає задоволенню частково за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивач з 31 липня 2000 року працює у відповідача на посаді інспектора відділу кадрів. Заробітна плата позивачу виплачена не в повному обсязі. Так, згідно довідки про фактичну заборгованість по заробітній платі станом на 01 серпня 2008 року, заборгованість за 2007 рік складає: серпень - 367 грн.21коп., вересень - 587 грн. 10 коп., жовтень - 1196 грн. 22 коп., листопад - 643 грн. 70 коп., за 2008 рік складає: квітень -312 грн. 79 коп., травень - 1237 грн. 96 коп., червень - 1237 грн.96 коп., липень - 1262 грн. 36 коп., загалом - 6845 грн.35 коп.

Проте, відповідач ухиляється від сплати позивачу заробітної плати в повному обсязі, чим порушує вимоги ст. 43 Конституції України і ст. 116 КЗпП України, відповідно до яких, кожний має право на заробітну плату не нижче гарантованого державою мінімуму, яка повинна виплачуватися регулярно в робочі дні, не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Крім того, тривала невиплата заробітної плати відповідачем причинила позивачу значну моральну шкоду, оскільки у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по виплаті заробітної плати, тобто, прямого порушення ст. 115 КЗпП України, позивач тривалий час не мав коштів до існування, на придбання предметів першої необхідності, в тому числі, на утримання своєї сім'ї, утворилися значні борги, прогіршився стан здоров'я, зазнав постійні переживання, пов'язані з бездіяльністю відповідача. Душевна біль загострювалася у зв'язку з нехваткою коштів навіть на придбання продуктів харчування, одягу, медикаментів, на сплату комунальних платежів. Таким чином, діями відповідача порушені права позивача, що передбачені Законом України «Про оплату праці», а також права громадянина, що закріплені ст. 43 Конституції України

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган відшкодовує працівнику моральну шкоду у випадку, якщо з його вини були порушені законні права працівника, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових сузиль для організації свого життя.

З урахуванням ступеню вини відповідача, характеру і глибини внутрішніх переживань, необхідності організувати свої життя інакше, виходячи з обставин спричинення шкоди, що позивач переніс нервовий стрес, гіпертоничний криз, враховуючи поведінку обох сторін, їх матеріальний стан, а також, у зв'язку з такими подіями позивач хвилювався, витрачав час та намагався відновити порушений звичний для нього порядок життя, вимушений займатися захистом свого порушенного права, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди складає 4000 грн. Така компенсація моральної шкоди є справедливою, виваженою та зрозумілою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 8147 грн. 76 коп. та моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові збори, а саме, державне мито у розмірі 121 грн. 48 коп. за вимоги матеріального характеру та 8 грн. 50 коп. за вимоги про стягнення моральної шкоди, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.00 коп.

В іншій частині позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. 115, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 24, 34 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 10, 11, 209,212, 214 - 215,224 -226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» про стягнення заробітної плати і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електрична станція» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 8147 грн.76 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електрична станція» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електрична станція» в дохід держави судові збори: державне мито у розмірі 121 грн.48 коп. за вимоги матеріального характеру та 8 грн. 50 коп. за вимоги про стягнення моральної шкоди, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення  може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.