Справа № 2-867

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и  

05 червня   2009 року              Ізюмський міськрайонний суд  Харківської області

в складі: головуючого:                                                                                         Вергун І. В.

при секретарі:                                                                                                        Ардашевій Я.В.

за участю судового розпорядника:                                                                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до Ізюмської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -

В с т а н о в и в:

    В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ізюмської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані : гараж , сарай , літню кухню, літній душ.

    В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно договору про надання  в безстрокове користування земельної ділянки і рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради йому був виділений земельна ділянка під будівництво житлового будинку.

    Самочинно, без відповідного дозволу виконавчого комітету та без оформлення технічної документації  в 1990-2000 роках побудував господарські будівлі, на які просить визнати право власності.

    Представник відповідача позов не визнав , посилаючись на його необґрунтованість, оскільки позивач не надав суду доказів , які посвідчують право на земельну ділянку.

    Суд вислухав сторони перевірив матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

    Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності зі ст.. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах  заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору від 31.08.1990 року Позивачу надано в безстрокове користування земельна ділянка під будівництво житлового будинку ( а.с. 8-9).

Рішенням Ізюмської міської ради від 17.03.1992 року ОСОБА_2 додатково надано в тимчасове користування частина земельної ділянки і змінені границі земельної ділянки ( а.с .7).

Згідно висновку  КП « Проектне бюро м. Ізюму» позивач у 1990 – 2000 роках самочинно без відповідного дозволу виконкому  та без оформлення технічної документації збудовано « Г» - гараж 4,8х7,87 м; «Д» - сарай 2,82х 4,8м; « Е» - літня кухня 3,51х 4,07м; «Ж» - літній душ 1.34 х 1,9 м. Самочинне будівництво виконано без порушень державних будівельних норм, письмова згода сусідів не потрібна ( а.с.14).

Вартість самочинного будівництва складає 62956 гривень, що підтверджується довідкою Ізюмського бюро технічної інвентаризації  (а.с.13).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються  на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    У відповідності до ст. 376 ч. 3 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно.

           Єдиними документами якими посвідчується право власності на землю є державний акт ( ст. 126 ч. 3 Земельного Кодексу України від 21.10.2001 року в редакції закону України від 05.03.2009 року.).

    Таким чином в судовому засіданні встановлено, що господарські будівлі є самочинним будівництвом, земельна ділянка під забудоване нерухоме майно у встановленому порядку не надавалась і тому  у суду відсутні правові підстави для визначення за позивачем права власності  на самочинно забудоване майно.

    Керуючись  ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України,  ст. 376 ЦК України суд

В и р і ш и в :

    Відмовити ОСОБА_2  в позові до Ізюмської міської ради про визнання права власності  на самочинно збудовані будівлі.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд харківської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: