2-465/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2009 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
П озивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 03.11.2006р. було укладено кредитний договір, а між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » договори поруки, умови яких відповідачами виконуються неналежним чином, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором станом на 01.01.2009 року у сумі 1 037 002,53 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 858 974,28 грн., заборгованості за відсотками у сумі 95 707,31 грн., нарахованої пені за період несвоєчасного виконання умов договору з 03.12.2007р. по 24.07.2008р. у сумі 82 320,94 грн. Просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у зазначеній сумі та судові витрати у справі.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, підтвердив викладене у ньому, доповнивши, що позивачем було направлено боржнику та поручителям письмові вимоги про виконання зобов’язання у повному обсязі у зв’язку з порушенням умов договору. Також позивачем було подано заяву до Господарського суду Луганської області про визнання вимог кредитора у справі про банкрутство ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Дані вимоги є вимогами за договором поруки та кредитним договором від 03.11.2006 року. Сума вимоги у процедурі банкрутства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » складає 1 083 197,12 грн. розмір вимоги є іншим, ніж позовні вимоги у цій справі, оскільки обліковувався станом на 19.03.2009 року, а позовні вимоги – станом на 01.01.2009 року. Просив позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивач використав спосіб захисту своїх прав, звернувшись до Господарського суду Луганської області. Вимоги позивача за даним кредитним договором у повному обсязі визнані ухвалою Господарського суду Луганської області. Отже, звернувшись з вимогами до поручителя ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач вже реалізував своє право на захист інтересів, а тому даний позов не підлягає задоволенню. По суті кредитного договору не заперечує, суму кредиту від позивача отримала. З розміром та часом сплати нею частин кредиту згодна. Прострочила виконання зобов’язань за кредитним договором через скрутне фінансове становище.
Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, підтримала пояснення ОСОБА_1 .
Відповідачі ОСОБА_2 , представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином – викликом до суду (а.с.109), про причини нез’явлення не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, укладено кредитний договір № НОМЕР_1 від 03 листопада 2006 року (а.с.6-9), за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає у сумі 1 000 000 грн. на споживчі цілі до 04 листопада 2013 року. Відповідач ОСОБА_1 зобов’язалася повернути кредитні кошти у строки, зазначені п. п.1.6. договору та сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених п.п. 1.4., 1.5. договору. Відповідно до п.4.1.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов’язань щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 зобов’язалася сплачувати пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних зобов’язань.
03 листопада 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено договір поруки № НОМЕР_1 (а.с.10-11), за умовами якого поручитель прийняв на себе зобов’язання здійснити виконання боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 листопада 2006 року.
03 листопада 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, з однієї сторони та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у особі генерального директора ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено договір поруки № НОМЕР_1 (а.с.12-13), за умовами якого поручитель прийняв на себе зобов’язання здійснити виконання боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором № НОМЕР_1 від 03 листопада 2006 року.
Згідно розрахунку (а.с.27) заборгованість за кредитним договором складає 1 037 002,53 грн., з яких заборгованість за кредитом 858 974,28 грн., заборгованість за відсотками 95 707,31 грн., нарахована пеня за період несвоєчасного виконання умов договору з 03.12.2007р. по 24.07.2008р. у сумі 82 320,94 грн.
29.02.2008 року відповідачам банком було направлено вимоги про дострокове виконання боргових зобов’язань у зв’язку з порушенням умов кредитного договору (а.с.19-21).
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідачем ОСОБА_1 порушено умови договору в частині сплати платежів у визначені строки, що нею визнано та підтверджено матеріалам справи (а.с.27,110).
Відповідно до п.1.9.1. кредитного договору, а також згідно ст. 1050 ЦК України, позивач має право вимагати від боржника та поручителів дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших можливих платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором.
Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Договорами поруки від 03.11.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, та відповідачами ОСОБА_2 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.10-13) інших положень, ніж передбачено ст. ст. 553, 554 ЦК України не встановлено.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
У зв’язку з наведеним, пояснення ОСОБА_1 . та її представника про те, що позивач використав право на задоволення вимог, звернувшись до Господарського суду Луганської області, суд не бере до уваги. Сторонами не заперечується, що позивач не отримав виконання обов’язку в результаті такого звернення до цього часу. Кредитор має право звернутися за виконанням зобов’язання як до поручителя, у даному випадку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », так і окремо до інших солідарних боржників.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з наступних підстав.
Відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області від 23.04.2009 року (а.с.96-97) затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в тому числі кредитора ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », правонаступником якого є позивач, на суму 1 083 197,12 грн., яка визнана судом як грошова вимога кредитора.
Отже, вимоги позивача до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як до солідарного боржника визнана Господарським судом Луганської області, внесена в реєстр вимог кредиторів та затверджена, а тому підстави для задоволення позову до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відсутні.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню у рівних частках судові витрати у сумі 1730 грн., сплачені позивачем за меморіальними ордерами (а.с.1,2).
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 526, 543, 549, 553, 554, 1046-1056 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заборгованість за кредитним договором у сумі 1 037 002 (один мільйон тридцять сім тисяч дві) гривні 53 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » судові витрати у сумі по 865 (вісімсот шістдесят п’ять) гривень з кожного.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.
Суддя: