Справа № 1-45

                                                                                                                                                                             Категорія 64

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    11 червня 2009 року                                       Маневицький районний суд Волинської області

в складі:  головуючого-судді                 Невара О.В.,

                при секретарі                           Абрамчук Н.В.,

з участю прокурора                                Лікунова Ю.О.,

                потерпілих                               ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженої, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, підприємця, раніше не судимої,

    у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172 КК, ч. 1 ст. 366 КК, ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудна ОСОБА_4, будучи службовою особою – приватним підприємцем, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця і здійснює стосовно найманих працівників організаційно-розпорядчі обов'язки, займаючись роздрібною торгівлею продовольчими та промисловими товарами в магазині „Камелія“ в с. Старосілля Маневицького району, діючи умисно, фактично прийнявши з серпня 2005 року на роботу на посаду продавця ОСОБА_1, у встановлений законом строк трудові відносини з нею належним чином не оформила та використовувала її найману працю в період з серпня 2005 року по 18 грудня 2006 року, виплату заробітної плати проводила готівкою без відомостей і обов'язкових відрахувань із заробітної плати не здійснювала, що є грубим порушенням ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України „Про оплату праці”, ст.ст. 7, 11, 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 17, 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ст.ст. 2, 6-8, 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 6-7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” і яке потягнуло за собою істотні порушення її трудових та конституційних прав на захист і опіку зі сторони держави, а саме: право на працю шляхом укладення трудового договору, право на включення часу роботи в трудовий стаж працівника, право на щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати, право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, право на звернення до суду для вирішення трудових спорів, тощо.

Аналогічним чином з березня 2006 року по травень 2008 року ОСОБА_4 не уклала трудовий договір про трудові відносини з продавцем ОСОБА_2, яка у вказаний період часу фактично працювала в магазині „Камелія“, що знаходиться в с. Старосілля Маневицького району та належить приватному підприємцеві ОСОБА_4

    Внаслідок грубого порушення законодавства про працю підприємцем ОСОБА_4 в доход держави в особі управління Пенсійного фонду в Маневицькому районі не надійшли кошти в сумі 5874 грн. 05 копійок та в особі Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ – кошти в сумі 2338 грн. 95 копійок. Тобто, через вказані дії підприємця ОСОБА_4 держава не отримала коштів на загальну суму 8213 грн.

Крім того,   ОСОБА_4, будучи службовою особою – приватним підприємцем, здійснюючи стосовно найманих працівників організаційно-розпорядчі обов'язки і будучи суб'єктом малого підприємництва – фізичною особою – платником єдиного податку, яка використовувала з серпня 2005 року по 18 грудня 2006 року найману працю ОСОБА_1, з березня 2006 року по травень 2008 року – найману працю ОСОБА_2, і яка згідно ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” є відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету, упродовж зазначених періодів часу склала і подала до Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ звіти форми 1-ДФ за 2-4 квартали 2005 року, 1-4 квартали 2006 року, 1-4 квартали 2007 року та 1-2 квартали 2008 року, до яких внесла відомості, що не відповідають дійсності, зокрема про відсутність використання праці вказаних найманих працівників за час їх роботи без укладення трудових договорів.

Аналогічним чином ОСОБА_4 склала і подала в управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року та січень-травень 2008 року (додатки № 23), до яких внесла завідомо неправдиві відомості, що не відповідають дійсності, зокрема про відсутність використання праці найманих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час їх роботи без укладення трудових договорів.

    Крім того, ОСОБА_4, будучи службовою особою – приватним підприємцем, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця і здійснює стосовно найманих працівників організаційно-розпорядчі обов'язки, займаючись роздрібною торгівлею продовольчими та промисловими товарами в магазині „Камелія“ в с. Старосілля Маневицького району, діючи умисно, внесла в грудні 2006 року в довідки про доходи працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а в січні 2007 року - ОСОБА_5 завідомо неправдиві дані про розмір їх заробітної плати за останні 6 місяців їх роботи в підприємця, відповідно до яких розмір місячної заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 становив по 1400 грн. в місяць, ОСОБА_3 - 700 грн. в місяць. Зазначені довідки були подані у ВФ АКБ „ТАС-Комерцбанк“ для отримання ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 готівкових кредитів на загальну суму 14840 грн. В дійсності офіційно вказані особи в підприємця працевлаштованими не були і розмір їх заробітної плати складав 300-600 грн.

    Крім того, ОСОБА_4, будучи службовою особою – приватним підприємцем і будучи суб'єктом малого підприємництва – фізичною особою – платником єдиного податку, упродовж 2008-2009 років не виконувала судове рішення господарського суду Волинської області від 13.12.2007 року про стягнення з підприємця ОСОБА_4 на користь управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі 9312 грн. 56 копійок та ухвали того ж суду від 31.01.2008 року про розстрочку виконання рішення суду від 13.12.2007 р. при наступних обставинах.

Так, 21.05.2007 року прокуратурою Маневицького району Волинської області із залученням працівників УПФ в Маневицькому районі проведено перевірку щодо правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати збору на державне пенсійне страхування підприємцем ОСОБА_4 В ході перевірки встановлено, що за період з 1.04.2005 року по 30.04.2007 року зазначеним підприємцем занижено суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальну суму 4292 грн. 13 копійок. В зв’язку з цим прокуратура району звернулася в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 на користь держави в особі управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі 9312 грн. 56 копійок.

13.12.2007 року господарським судом Волинської області прийнято рішення стягнути з підприємця ОСОБА_4 на користь управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі 9312 грн. 56 копійок.

23.01.2008 року підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 13.12.2007 року на 12 місяців, вказуючи на те, що вона не в змозі погасити всю суму одноразово. Заява підприємця згідно ухвали господарського суду Волинської області від 31.01.2008 року задоволена частково, виконання рішення про стягнення з підприємця ОСОБА_4 9312 грн. 56 копійок розстрочено на 10 місяців 2008 року, а саме: до 29.02.2008 року ОСОБА_4 мала сплатити 931 грн. 25 копійок, до 31.03.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 30.04.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 31.05.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 30.06.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 31.07.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 31.08.2008 року – 931 грн. 25 коп., до 30.09.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 31.10.2008 року – 931 грн. 25 копійок, до 30.11.2008 року – 931 грн. 31 копійку.

Незважаючи на це, після набрання зазначеними рішеннями суду законної сили, підприємець ОСОБА_4, маючи можливість їх виконувати, з 1 січня по 20.04.2008 року добровільно сплатила лише 2931 грн. 25 копійок. З квітня 2008 року і по даний час ОСОБА_4 ухиляється від виконання рішення суду, не сплачує борг у визначені в ухвалі господарського суду Волинської області терміни. При цьому, в травні 2008 року вона уклала договір оренди приміщення кафе „Варенична“ по вул. Центральна, 6 в смт. Колки, в якому з травня по липень 2008 року проводила ремонтні роботи на суму близько 70000 грн. На даний час сума несплаченого ОСОБА_4 боргу складає 2291 грн. 31 копійка, з них частина суми була стягнута з ОСОБА_4 лише з ініціативи органів ДВС.

  Підсудна ОСОБА_4 вину свою в інкримінованих їй злочинах визнала частково і показала, що вона зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності з березня 2003 року по даний час. Основним видом її діяльності є роздрібна торгівля продовольчими та промисловими товарами в торгових закладах. Приблизно в серпні 2005 року в с. Старосілля Маневицького району вона відкрила магазин „Камелія”. В даному магазині проводилася торгівля товарами продовольчої та промислової груп. Продавцями в ньому були ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_1 працювала в магазині з часу його відкриття до грудня 2008 року. Офіційно трудовий договір з нею було укладено тільки 18.12.2006 року. До цього часу ОСОБА_1 працювала в магазині без укладення трудового договору. ОСОБА_2 працювала в даному магазині з березня 2006 року по травень 2008 року. Трудовий договір з нею взагалі не укладався. Підтвердила, що оплата праці продавців магазину проводилась готівкою без відображення цього в будь-яких відомостях та інших платіжних документах, а також у відповідній звітності вона не показувала праці цих найманих осіб без укладення трудових договорів. Розмір їх заробітної плати залежав від суми виторгу і становив 4% від загальної суми проданих товарів. Режим роботи магазину був встановлений з 8-ї години ранку до 20-ї години вечора. Продавці працювали почергово через день. Вихідними днями були дні, коли продавець не виходив на роботу. Щорічні відпустки продавцям не надавались, компенсація за невикористані дні відпусток не виплачувалась. Після укладення трудового договору з ОСОБА_1 виплата їй заробітної плати проводилась згідно відомості. Це також відображалося у відповідній звітності.

Їй відомо, що відповідно до вимог чинного законодавства вона повинна була укладати з найманими працівниками трудові договори. Не оспорює, що допустила порушення трудового законодавства по відношенню до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час їх роботи без укладення трудових договорів.  У всіх звітах, відомостях та розрахунках факт використання найманої праці працівників без укладення трудового договору вона не показувала. У вказаних документах нею були показані тільки ті працівники, з якими було заключено трудові договори.

Заперечила, що ОСОБА_3 працював у неї різноробочим з літа 2004 року по грудень 2006 року. З вказаною особою нею було укладено трудовий договір 12.12.2006 року і з цього часу ОСОБА_3 в дійсності у неї почав працювати як продавець. До 12.12.2006 року він інколи, оскільки проживає по сусідству, допомагав розвантажувати чи завантажувати товар у магазин, але ця робота носила разовий характер - 1-2 рази на тиждень та тривала короткий проміжок часу – до години. Як сусід, він також інколи допомагав їй по господарству, але ця робота також носила разовий характер. За його домомогу до укладення трудового договору вона віддячувала йому продуктами харчування, побутовою технікою чи одягом, іноді коштами.

Підтвердила, що 13.12.2007 року господарським судом Волинської області було прийнято рішення про стягнення з неї на користь управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі 9312 грн. 56 копійок. Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.01.2008 року виконання вказаного рішення було розстрочено на 10 місяців 2008 року - по 931 грн. 25 копійок щомісячно і до листопада 2008 року вона мала сплатити всю суму. Кілька місяців вона платила кошти згідно рішення суду, але з квітня 2008 року в зв’язку з скрутним фінансовим становищем коштів згідно рішення суду не сплачувала. На даний час кошти згідно рішення суду нею сплачено у повному обсязі. Не оспорює, що в лютому 2008 року нею було укладено договір оренди приміщення кафе „Варенична“ по вул. Центральна, 6 в смт. Колки, в якому з травня по липень 2008 року вона проводила ремонтні роботи на загальну суму біля 70000 грн.

Підтвердила, що в грудні 2006 року вона склала та видала довідки про доходи працівників ОСОБА_1, ОСОБА_3, а в січні 2007 року - ОСОБА_5, в які внесла завідомо неправдиві дані про розмір їх заробітної плати за останні 6 місяців роботи, відповідно до яких розмір місячної заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 становив по 1400 грн. в місяць, ОСОБА_3 - 700 грн. в місяць. Зазначені довідки в подальшому були подані у ВФ АКБ „ТАС-Комерцбанк“ для отримання ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 готівкових кредитів на загальну суму 14840 грн. В дійсності офіційно вказані особи в неї працевлаштованими не були.

У вчиненому розкаюється, просила її суворо не карати.

Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_4 вину в інкримінованих їй злочинах визнала частково, її винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами, зібраними в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі.

Так, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердили, що працювали у підприємця ОСОБА_4, як продавці в магазині „Камелія”, без укладення трудових договорів. ОСОБА_1 працювала без укладення трудового договору з серпня 2005 року по 18.12.2006 року, а ОСОБА_2 – з березня 2006 року по травень 2008 року. За час їх роботи без укладення трудового договору їм щорічні відпустки не надавалися та компенсація  за невикористані дні відпусток не виплачувалась. Режим роботи магазину встановлювався з 8-ї год. ранку до 20-ї год. вечора. Обідня перерва тривала з 13 до 14 год. В магазині вони працювали через день. Працювали як в суботу та неділю, в залежності від того, як попадало, так і у святкові дні. Ніяких доплат за роботу у вихідні та святкові дні ОСОБА_4 їм не проводила. Ніяких претензій до підсудної у них на даний час не має. У виборі покарання, на яке заслуговує ОСОБА_4, покладаються на думку суду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що приблизно в серпні 2005 року в с. Старосілля Маневицького району підприємцем ОСОБА_4 було відкрито магазин. Продавцями в цьому магазині працювали жительки с. Старосілля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Скільки точно часу вони працювали продавцями в даному магазині, сказати не може, але  пам’ятає, що ОСОБА_1 почала працювати раніше і пропрацювала більше часу, а ОСОБА_2 працювала у вказаного підприємця менше часу. Приблизно в травні-червні 2008 року зазначений магазин підприємця ОСОБА_4 припинив своє існування. Продавці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з даного часу в даному магазині не працюють. З якого часу у ОСОБА_4 почав працювати житель с. Старосілля ОСОБА_3, точно сказати не може, не пам’ятає. ОСОБА_6 вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють у підприємця ОСОБА_4 офіційно - по трудовому договору, оскільки остання його запевнила, що у неї всі наймані особи належним чином оформлені відповідно до діючого законодавства.

Свідок ОСОБА_7 суду підтвердив, що він з 1994 року займається підприємницькою діяльністю – роздрібною торгівлею будівельними матеріалами. 21.05.2008 року ОСОБА_4 звернулася до нього з проханням продати їй будівельні матеріали, список яких вона надала йому сама. Згідно наданого списку він реалізував ОСОБА_4 будівельних матеріалів на загальну суму 10615 грн. За придбаний товар підприємець розрахувалася готівкою. Після цього він виписав ОСОБА_4 накладну № 350 від 21.05.2008 року. Наступного дня – 22.05.2008 року  він продав ОСОБА_4 на підставі накладної № 351 сітку металеву на суму 800 грн., за яку вона також розрахувалася готівкою. Цього ж дня ОСОБА_4 знову звернулася до нього з проханням продати їй будівельних матеріалів на суму 1823 грн. При цьому він виписав їй накладну № 352 від 22.05.2008 року. Але на цей раз ОСОБА_4 розрахувалась частково, заплативши йому приблизно 1000 грн. Після 22.05.2008 року підприємець ОСОБА_4 також неодноразово купувала у нього будівельні матеріали. При цьому вона розраховувалася за товар не повністю – виплачувала лише певну частину коштів. Накладних тоді він їй більше не виписував, оскільки вона його про це не просила. На даний час ОСОБА_4 заборгувала йому кошти на суму 3000 грн. за придбані в його магазині будівельні матеріали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив, що 25.01.2008 року з управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі на виконання у ВДВС Маневицького РУЮ надійшов наказ № 02/137-1 від 8.01.2008 року, виданий господарським судом Волинської області. 28.01.2008 року головним державним виконавцем Козюк Т.І. було відкрито виконавче провадження та надано строк до 4.02.2008 року для добровільного виконання рішення суду, про що повідомлено боржника, стягувача та суд. Боржником в наданий строк борг не було сплачено. 7.02.2008 року до відділу ДВС надійшла ухвала господарського суду Волинської області про розстрочку виконання рішення суду на 10 місяців в рівних частинах по 931 грн. 25 копійок до 30.11.2008 року. ОСОБА_4, починаючи з січня 2008 року по квітень 2008 року, самостійно сплачувала борг згідно ухвали суду про розстрочку виконання рішення суду, зокрема, 31.01.2008 року нею сплачено 931 грн. 25 копійок, 29.02.2008 року – 1000 грн., 20.04.2008 року – 1000 грн. За березень та травень 2008 року сплата боргу відсутня. Починаючи з 13.06.2008 року державним виконавцем розпочато дії примусового виконання рішення суду, в ході яких зроблено запити в кредитно-банківські установи про наявність відкритих рахунків на ім’я боржника, Маневицьке відділення Ківерцівської МДПІ, ДП „Центр ДЗК при Держкомземі України”, БТІ, МРЕВ УДАІ, Старосільську сільську раду про наявність рухомого та нерухомого майна. 31.07.2008 року було описано та арештовано майно боржника на загальну суму 11500 грн. 06.11.2008 року було складено другий акт опису і арешту майна боржника на загальну суму 50050 грн. Примусово з неї було стягнуто кошти на суму 1390 грн. На даний час ОСОБА_4 всі кошти згідно рішення суду сплачено у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_9 суду підтвердила, що з 2003 року є головою правління Волинського обласного благодійного фонду „Філіппус-Луцьк”. Кілька років тому їх організація придбала приміщення кафе „Варенична” в смт. Колки по вул. Центральна, 6. Спочатку це кафе використовували для цілей фонду, а 4.02.2008 року між фондом та підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди приміщення кафе, згідно якого остання повинна була сплачувати комунальні послуги, за електроенергію, плату за воду та податок на землю. Орендної плати в договорі передбачено не було, але вони з ОСОБА_4 усно домовились, що вона буде платити благодійні внески у фонд в розмірі 200 доларів США на місяць (замість орендної плати). ОСОБА_4 заплатила благодійні внески у фонд в розмірі 200 доларів США в лютому 2008 року. Ці кошти вона принесла їй особисто і ОСОБА_9 їх витратила на ремонт дитячого табору „Берізка” в с. Озеро Ківерцівського району. В березні 2008 року ОСОБА_4 попросила на місяць відстрочити зазначені платежі, так як у неї не було коштів. Їй пішли назустріч. Однак, в квітні, травні та червні 2008 року ОСОБА_4 знову нічого не заплатила. В травні 2008 року до неї приїхала ОСОБА_4 і сказала, що вона хоче в приміщенні кафе, яке орендує, поміняти вікна на пластикові і попросила, щоб з нею переуклали договір оренди на 10 років - для того, щоб їй окупилися витрати, пов’язані із заміною вікон та проведенням ремонту. Їй знову пішли назустріч. З того часу ОСОБА_4 замінила три вікна в кафе на пластикові, пофарбувала дві стіни, замінила одні двері на пластикові. В жовтні 2008 року ОСОБА_4 зустрілася з її чоловіком ОСОБА_10, якому віддала відомості про понесені витрати на придбання будівельних матеріалів та виплачену заробітну плату за заміну вікон і сказала, щоб ОСОБА_9 повернула їй гроші, які вона потратила. Серед них були накладні за травень, червень та липень 2008 року за придбані нею будівельні матеріали, які вона використала для проведення ремонту в приміщенні кафе та відомості про виплату найманим працівникам плати за виконані в травні-липні 2008 року роботи. ОСОБА_4 повідомила, що в цей період часу на проведення ремонту вона витратила близько 70000 грн. Після проведення ремонту ОСОБА_9 приїздила в кафе і бачила, що підприємець ОСОБА_4 замінила лише 3 вікна, одні пластикові двері, поштукатурила і пофарбувала дві зовнішні стіни. Вважає, що проведені роботи та затрачені на ремонт матеріали не становлять 70000 грн., а значно менше.

Об’єктивність показань потерпілих та вищевказаних свідків підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі, зокрема, довідкою помічника прокурора Маневицького району Матюк А.М. (а.с. 8), з якої встановлено, що в ході проведеної перевірки дотримання законодавства про працю підприємцем ОСОБА_4 було виявлено, що у неї без укладення трудових договорів з серпня 2005 року по 18 грудня 2006 року працювала ОСОБА_1, з березня 2006 року по травень 2008 року – ОСОБА_2, виплата заробітної плати яким проводилась готівкою без відображення цього в будь-яких документах, при цьому обов'язкових відрахувань із їх заробітних плат не проводилось. Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 надала в грудні 2006 року - січні 2007 року завідомо неправдиві довідки про доходи працівників ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за останні 6 місяців їх роботи. На підставі цих документів вказаним громадянам були видані готівкові кредити на загальну суму 14840 грн.; протоколами усних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вчинений злочин від 23.01.2009 року (а.с. 9, 11), згідно яких вони працювали на посаді продавців в підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_1 працювала продавцем з серпня 2005 року по 18.12.2006 року, а ОСОБА_2 - з березня 2006 року по травень 2008 року без укладення трудових договорів, відпустки за час роботи їм не надавалися, компенсація за невикористані відпустки не виплачувалась; повідомленням Маневицького районного центру зайнятості № 23/01-20 від 19.01.2009 року та копіями трудових договорів (а.с. 16-29), якими підтверджується, що ОСОБА_4 зареєстрована платником до Фонду з 22.04.2005 року та має зареєстровані трудові угоди з 6 найманими працівниками: з 22.04.2005 року - з ОСОБА_11, з 12.12.2006 року – з ОСОБА_3, з 18.12.2006 року – з ОСОБА_1, з 5.01.2007 року – з ОСОБА_5, з 18.06.2007 року – з ОСОБА_12, з 17.03.2008 року – з ОСОБА_13; повідомленням Маневицького РВ УМВС України у Волинській області № 349 від 26.01.2009 року, рапортом начальника СДСБЕЗ ОСОБА_14 від 26.01.2009 року (а.с. 31, 32), згідно яких в ході перевірки заяви ВАТ „Сведбанк” встановлено, що ОСОБА_4 подала в установу банку завідомо неправдиві довідки про доходи ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5; заявами ВАТ „Сведбанк” про вчинення злочину від 25.12.2008 року (а.с. 39, 53, 66), з яких встановлено, що підприємцем ОСОБА_4 для отримання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 готівкових кредитів в установу банку були надані завідомо неправдиві довідки про доходи зазначених громадян; кредитними договорами та квитанціями про надання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 готівкових кредитів в установі банку на підставі наданих ними документів (а.с. 41-43, 56-58, 68-71); довідками про доходи ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 44, 59, 72), згідно яких на час звернення до установи банку вони були офіційно працевлаштовані в підприємця ОСОБА_4 і розмір їх заробітної плати за останні 6 місяців роботи становив відповідно 700, 1400 та 1400 грн.; відомостями про застраховану особу – ОСОБА_1 (а.с. 49-50), якими підтверджується, що згідно даних системи персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі в грудні 2006 року їй нараховано 180 грн. 64 копійки заробітної плати, з січня по грудень 2007 року – 5160 грн.; відомостями про застраховану особу – ОСОБА_3 ( а.с. 76), відповідно до яких згідно даних системи персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі в грудні 2006 року йому нараховано 451 грн. 61 копійка, з січня по грудень 2007 року - 8400 грн.; актом перевірки № 03-15-18-0027 головного державного інспектора праці ОСОБА_15 від 2.04.2009 року (а.с. 127-128), з якого встановлено, що ОСОБА_4 при здійсненні підприємницької діяльності з найманими працівниками за посередництвом Маневицького районного центру зайнятості було укладено трудові договори з 4 працівниками, дія яких припинена 24.10.2008 року, 29.12.2008 року та 30.12.2008 року; протоколом виїмки від 28.03.2009 року (а.с. 151), згідно якого в ході проведення даної слідчої дії було вилучено трудові книжки ОСОБА_1 та ОСОБА_2;  протоколом огляду речових доказів (а.с. 154), відповідно до якого в ході проведення слідчої дії було оглянуто трудові книжки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - в трудовій книжці ОСОБА_2 записів про її працевлаштування в підприємця ОСОБА_4 немає, в трудовій книжці  ОСОБА_1 є записи, згідно яких вона з 18.12.2006 року прийнята на посаду продавця згідно трудового договору № 649 від 18.12.2006 року до підприємця ОСОБА_4, 30.12.2008 року звільнена по ст. 36 п. 1 КзпПУ (за згодою сторін); розрахунками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які потрібно сплатити ОСОБА_4 за найманих осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 за час їх фактичної роботи в підприємця (а.с. 162-163), відповідно до якого ОСОБА_4 необхідно сплатити до Фонду кошти на загальну суму 5874 грн. 05 копійок; розрахунками сум страхових внесків на загальообов’язкове державне пенсійне страхування (додаток № 23), відповідно до яких підприємець ОСОБА_4 не відображала в звітах наявність використання найманої праці ОСОБА_1 з серпня 2005 року по 18 грудня 2006 року, ОСОБА_2 – з березня 2006 року по травень 2008 року (а.с. 166-198); повідомленням начальника Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ № 863/17-110 від 17.03.2009 року (а.с. 200), згідно якого наймані особи ОСОБА_1 в період з 1.08.2005 року по 17.12.2006 року, ОСОБА_2 – з 1.06.2004 року по 31.05.2008 року, ОСОБА_3 – з 1.06.2004 року по 11.12.2006 року в трудових відносинах  з підприємцем ОСОБА_4 не перебували; розрахунком сум податку з доходів фізичних осіб, які підлягали утриманню з заробітної плати найманих працівників при умові виплати їм мінімальної заробітної плати (а.с. 201-202), відповідно до якого підприємцю ОСОБА_4 потрібно було сплатити за найманих осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 кошти на загальну суму 2338 грн. 95 копійок; податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (а.с. 203-212), яким підтверджується, що підприємець ОСОБА_4 не відображала в звітах наявність використання найманої праці ОСОБА_1 з серпня 2005 року по 18 грудня 2006 року, ОСОБА_2 – з березня 2006 року по травень 2008 року; свідоцтвом серії В01 № 358451 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 06.03.2003 року (а.с. 252); договором оренди об’єкта нерухомості від 4.02.2008 року (а.с. 91-95), з якого встановлено, що підприємець ОСОБА_4 взяла в оренду приміщення кафе „Фієста” по вул. Центральна, 6 в смт. Колки Маневицького району; постановою господарського суду Волинської області від 13.12.2007 року про стягнення з підприємця ОСОБА_4 9312 грн. 56 копійок на користь держави в особі УПФ в Маневицькому районі (а.с. 97); ухвалою господарського суду Волинської області від 31.01.2008 року про розстрочку виконання рішення про стягнення з ОСОБА_4 9312 грн. 56 копійок на 10 місяців 2008 року (а.с. 98); повідомленням ВДВС Маневицького РУЮ № 115 від 19.01.2009 року (а.с. 116-123), згідно якого відділом ДВС в примусовому порядку проводиться стягнення сум боргу з підприємця ОСОБА_4 по рішеннях господарського суду Волинської області та зазначено вжиті заходи; договором про надання ремонтно-будівельних робіт від 25.03.2008 року, актом прийому-передачі ремонтно-будівельних робіт від 15.07.2008 року, розпискою підприємця ОСОБА_3 від 15.07.2008 року (а.с. 234-237), згідно яких підприємцем ОСОБА_4 було сплачено ОСОБА_3 за проведені ремонтно-будівельні роботи в приміщенні кафе по вул. Центральна, 6 в смт. Колки Маневицького району кошти на загальну суму 95450 грн. 36 копійок.  

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувалася в тому, що вона, будучи службовою особою – приватним підприємцем, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця і здійснює стосовно найманих працівників організаційно-розпорядчі обов'язки, займаючись роздрібною торгівлею продовольчими та промисловими товарами в магазині „Камелія“ в с. Старосілля Маневицького району, діючи умисно, фактично прийнявши з літа 2004 року на роботу як різноробочого ОСОБА_3, у встановлений законом строк трудові відносини з ним належним чином не оформила та використовувала його найману працю в період з літа 2004 по 12 грудня 2006 року, виплату заробітної плати проводила готівкою без відомостей і обов'язкових відрахувань із заробітної плати не здійснювала, що є грубим порушенням ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України „Про оплату праці”, ст.ст. 7, 11, 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 17, 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ст.ст. 2, 6-8, 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 6-7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” і яке потягнуло за собою істотні порушення її трудових та конституційних прав на захист і опіку зі сторони держави, а саме: право на працю шляхом укладення трудового договору, право на включення часу роботи в трудовий стаж працівника, право на щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати, право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, право на звернення до суду для вирішення трудових спорів, тощо.

    Внаслідок грубого порушення законодавства про працю підприємцем ОСОБА_4 в доход держави в особі управління Пенсійного фонду в Маневицькому районі не надійшли кошти в сумі 3155 грн. 58 копійок та в особі Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ – кошти в сумі 1140 грн. 89 копійок. Тобто, через вказані дії підприємця ОСОБА_4 держава не отримала коштів на загальну суму 4296 грн. 47 копійок.

Крім того,   ОСОБА_4, будучи службовою особою – приватним підприємцем, здійснюючи стосовно найманих працівників організаційно-розпорядчі обов'язки і будучи суб'єктом малого підприємництва – фізичною особою – платником єдиного податку, яка використовувала з червня 2004 року по 12 грудня 2006 року найману працю ОСОБА_3, і яка згідно ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” є відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету, упродовж зазначених періодів часу склала і подала до Маневицького відділення Ківерцівської МДПІ звіти форми 1-ДФ за 2-4 квартали 2004 року, 1-4 квартали 2005 року, 1-4 квартали 2006 року, 1-4 квартали 2007 року та 1-2 квартали 2008 року, до яких внесла відомості, що не відповідають дійсності, зокрема про відсутність використання праці вказаного найманого працівника за час його роботи без укладення трудового договору.

Аналогічним чином ОСОБА_4 склала і подала в управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року та січень-травень 2008 року (додатки № 23), до яких внесла завідомо неправдиві відомості, що не відповідають дійсності, зокрема про відсутність використання праці найманої особи ОСОБА_3 за час його роботи без укладення трудового договору.

Суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172 КК, ч. 1 ст. 366 КК України, в цій частині не знайшло підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає виключенню з її обвинувачення за недоведеністю.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що до 12.12.2006 року, коли з ним офіційно було укладено трудовий договір, в підприємця ОСОБА_4 він фактично не працював. З даним підприємцем він проживає по сусідству, а магазин „Камелія” знаходився біля його подвір’я. Інколи, коли до магазину привозили товар чи щось звідти забирали, він допомагав дівчатам, які там працювали продавцями, розвантажувати чи завантажувати товари, але ця робота тривала короткий проміжок часу – до години. Товар в магазин привозили не частіше 1-2 разів на тиждень, а тому не вважає, що він працював в підприємця різноробочим, оскільки ніякого розпорядку дня ніколи не дотримувався і в магазині постійно не знаходився і не зобов’язаний був щось там робити. Підприємець ОСОБА_4 за надану ним допомогу по сусідськи надала йому то продукти харчування, то якісь речі, інколи незначні кошти. З моменту прийняття на роботу по трудовому договору, як продавець, він працював з 9.00 год. ранку до 18.00 год. вечора, обідня перерва тривала з 13.00 год. по 14.00 год., вихідними днями були субота та неділя, при цьому він за необхідності міг взяти собі додатковий вихідний і всередині тижня. Протокол допиту в якості потерпілого він лише підписав, не читаючи, бо не думав, що справа дійде до суду. Ніяких претензій до ОСОБА_4 у нього немає.

Аналогічні показання дали в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також підсудна ОСОБА_4 А тому суд не бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_3, які зазначені в протоколі його допиту від 26.03.2009 року по даній кримінальній справі в тій частині, що він працював у підприємця ОСОБА_4 як різноробочий без укладення трудового договору з червня 2004 року по 12 грудня 2006 року, так як вони більш нічим не підтверджуються і не знайшли підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудна ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК України, оскільки вчинила грубе порушення законодавства про працю.

Вона також вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки, будучи службовою особою, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склала і видала завідомо неправдиві документи.

Крім того, ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки, будучи службовою особою, вчинила умисне невиконання постанови та ухвали суду, що набрали законної сили.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудна ОСОБА_4 вчинила три злочини, два з яких відносяться до злочинів невеликої тяжкості, один – злочинів середньої тяжкості.

    Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудної, а саме: її позитивну характеристику за місцем проживання, що вона в минулому притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, є підприємцем.    

До обставин, що пом’якшують покарання підсудної ОСОБА_4, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що  обтяжують покарання підсудної ОСОБА_4, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини їх вчинення та особу винної, яка в минулому вже притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів і була звільнена від кримінальної відповідальності згідно Закону України „Про амністію”, суд вважає, що призначення покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі, буде необхідним та достатнім для виправлення підсудної та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудної ОСОБА_4, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами можливе при призначенні їй покарання в межах санкцій статей, по яких вона притягується до кримінальної відповідальності, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі. Остаточне покарання підсудній слід визначити з урахуванням положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі, із звільненням від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудній призначається покарання, не пов’язане з реальним позбавленням волі, міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу їй слід залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

        Речові докази: трудову книжку ОСОБА_2 серії АХ № 660805, трудову книжку ОСОБА_1 серії АФ № 765645 слід передати відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172 КК, ч. 1 ст. 366 КК, ч. 1 ст. 382 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 1 ст. 172 КК України – позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі, на строк 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 366 КК України – 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі, на строк 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 382 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі, на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК  України за сукупністю  злочинів шляхом поглинення менш суворого

покарання більш суворим остаточно визначити покарання - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною із здійсненням роздрібної торгівлі, на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засуджену ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

        Речові докази: трудову книжку ОСОБА_2 серії АХ № 660805, трудову книжку ОСОБА_1 серії АФ № 765645 - передати відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                    Суддя районного суду                          О.В. Невар