КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа№ 910/5865/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Рудченка С.Г.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивач Погоржевська М.О. дов. від 30.12.2015 № 0115-336;

відповідач Патрик Г.Г. дов. від 28.12.2015 № 137.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016

у справі № 910/5865/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"

до відповідача Моторно (транспортне) страхового бюро України

про стягнення страхового відшкодування у сумі

7 521,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 7 521,03 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 № 910/5865/16 позов задоволено, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування в розмірі 7 521,03 грн..

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач Моторне (транспорте) страхове бюро звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 № 910/5865/16 та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неповно досліджено фактичні обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями КАГС від 07.06.2016, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Смірнової Л.Г., Чорної Л.В., Кропивної Л.В..

За Ухвалою КАГС від 10.06.2016 було порушено провадження за скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 № 910/5865/16 та призначено розгляд справи.

За Розпорядженням керівника апарату КАГС від 08.08.2016 № 09-52/3683/16, у зв'язку із перебуванням головуючої судді Смірнової Л.Г. на лікарняному справу № 910/5865/16 було передано на повторний автоматичний розподіл.

За Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями КАГС від 08.08.2016 для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л..

За Ухвалою КАГС від 09.08.2016 прийнято апеляційну скаргу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України до провадження вищеназваним складом колегії суддів та призначено судове засідання на 29.08.2016.

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" у Відзиві, поданому через канцелярію КАГС 17.06.2016, просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 № 910/5865/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.03.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та водієм ОСОБА_8 укладено Договір добровільного страхування № 28-0101-13-00182, за яким застраховано транспортний засіб марки Hyundai, д.н. НОМЕР_1.

З Довідки № 9335641 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 17.01.2014 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/2156/14-п від 27 січня 2014 року водія ОСОБА_9 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.

Страхувальник звернувся до страховика з Заявою про виплату страхового відшкодування.

З Рахунку-фактури № КР-0001176 від 21.01.2014 вбачається, що вартість робіт становить - 8 171,03 грн.

Страховик 29 січня 2014 року склав Страховий акт № ДККА-33991 та розрахунок до нього, з яких видно, що сума страхового відшкодування становить 7 521,03 грн.

На виконання умов Договору добровільного страхування позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 7 521,03 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 1702 від 30.01.2014 на вказану суму.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу водія ОСОБА_9 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_4, не була застрахована у встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Доводи відповідача, викладені у Відзиві від 19.04.2016, про те, що страхове відшкодування підлягає до стягнення з винної особи, а не з Моторного (транспортного) страхового бюро України, місцевим господарським судом до уваги не прийнято, оскільки, відповідно до абз. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь страховиків у МТСБУ, є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Закону одним із основних завдань Бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" міститься визначення забезпеченого транспортного засобу - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затверджене Рішенням президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10.02.2005, 31.03.2005, Протоколів № 121, 128, погоджені Рішенням Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України від 06.04.2005, Протоколу № 3, (який чинний на дату дорожньо-транспортної пригоди та виплату позивачем страхового відшкодування) визначено, що Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у разі заподіяння шкоди наземним транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (п.п. 1.3.2).

До того ж, пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Таким чином, з наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

Судом першої інстанції, посилання відповідача на положення п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка, на його думку, містить обмеження стосовно кола осіб, яким МТСБУ може бути виплачено таке відшкодування, визнано такими, що не заслуговують на увагу, оскільки п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює порядок виплати страхового відшкодування саме страховиком (страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" - п. 1.2 ст. 1 даного Закону), в той час, як відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ здійснює регламентні виплати у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, тобто, пункт 36.4 ст. 36 вказаного Закону не стосується регламентних виплат, які здійснює МТСБУ.

Аналогічна правова позиція, стосовно того, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 16.08.2011 у справі № 47/48, від 15.04.2013 у справі № 5011-36/11439-2012 та від 23.04.2015 у справі №910/9212/14, від 24.02.2016 у справі № 910/20022/15.

Враховучи вищевикладене, за висновком суду першої інстанції, оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Hyundai, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, то позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, вважає висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідач за доводами апеляційного оскарження, як і у суді першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 36, 41.1, 41.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наголошує на тому, що в даному випадку, страховик має право стягувати відшкодування із завдавача шкоди (винного водія), а не з Моторного (транспортного) бюро України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача, при цьому, вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

З наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 № 910/5865/16 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 № 910/5865/16 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 № 910/5865/16 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/5865/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

С.Г. Рудченко