АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Лазаренко В.В.

№ 22-ц/796/10204/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину ринкової вартості автомобіля марки GeelyMK-CROSS, номер кузова НОМЕР_1, чорного кольору, 2013 року випуску, в розмірі 74219,55 грн.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку, загальною площею 84,8 кв.м, житловою площею 46,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2;

визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,01000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої в АДРЕСА_2;

визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку, загальною площею 84,8 кв.м, житловою площею 46,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2;

визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,01000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої в АДРЕСА_2.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 742,20 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6090,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2 в частині визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1 та її поділ. Суд не дав належної оцінки тому, що договір купівлі-продажу майнових прав №1501/РН-К від 11 вересня 2012 року укладений ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, а будинок був зданий в експлуатацію до розірвання шлюбу. Також вважає, що суд неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат, оскільки не врахував понесені ОСОБА_2 витрати по оплаті автотоварознавчої експертизи.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 23 травня 2007 року по 15 липня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 10, т. 1). Рішенням Солом'янського районного суд м. Києва від 03 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (а. с. 11, т. 1).

Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, т. 1).

11 вересня 2012 між ОСОБА_3 та ПАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1501/РН-К. За умовами договору ПАТ «ХК «Київміськбуд» продало, а ОСОБА_3 купив майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 50-54, т. 1).

20 квітня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2

20 квітня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_5 продала ОСОБА_2 Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

10 травня 2013 між «АІС-Автоцентр» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу №296, за умовами якого «АІС-Автоцентр» передало у власність ОСОБА_3 автомобіль марки GeelyMK-CROSS, номер кузова НОМЕР_1, чорного кольору, 2013 року випуску, який 05 липня 2013 року зареєстрував його в органах ДАІ, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 14-18, 19, 20, т. 1).

08 липня 2014 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_3 було складено акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 (а.с. 48, т. 1).

06 серпня 2014 року ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право власності на вказану квартиру, на підставі якого він 06 серпня 2014 року зареєстрував своє право власності.

24 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації. Просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію половини ринкової вартості автомобіля марки GeelyMK-CROSS, яка відповідно до висновку експерта складає 148 439,10 грн., залишивши автомобіль у особистій приватній власності відповідача.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним та за ОСОБА_2 за кожним право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_2, а також визнати право власності за кожним на Ѕ частину земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_2.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя суд визнав за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/4 частину житлового будинку, загальною площею 84,8 кв.м, житловою площею 46,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2; 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,01000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої в АДРЕСА_2; а також стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину ринкової вартості автомобіля марки GeelyMK-CROSS в розмірі 74219,55 грн.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 про визнання АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та її поділ, суд першої інстанції виходив з того ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 Право власності ОСОБА_3 на квартиру виникло з моменту державної реєстрації 30 липня 2014 року, а тому квартира не є спільним майном подружжя.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належитьдружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 3 ст. 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;4)житло, набуте нею, ним за час шлюбувнаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5)земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, йогокористуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Таким чином, сам по собі факт реєстрації ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 після розірвання шлюбу не є підставою для того, щоб вважати її його особистою приватною власністю.

Оскільки спірна квартира була проінвестована ОСОБА_3 за час шлюбу з ОСОБА_2, слід визначити джерело набуття майнових прав на квартиру.

Визначаючи правовий статус майна, як спільної сумісної власності подружжя, слід враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено крім спільних коштів кошти, що належали одній зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Судом першої інстанції встановлено, що частина коштів за рахунок проведена оплата договору купівлі-продажу майнових на квартиру АДРЕСА_1 була отримана від продажу 10 серпня 2012 року квартири АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.

Вказані обставини не заперечувалися ОСОБА_2 в ході розгляду справи судом першої інстанції та не спростовані у апеляційній скарзі.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 серпня 2012 року квартира АДРЕСА_4 була продана ОСОБА_3 за 210 000,00 грн. (а. с. 124, т. 1). Згідно довідки ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 03 лютого 2014 року квартира АДРЕСА_1 була проінвестована за 553 538,70 грн. (а. с. 49).

Враховуючи, що придбання квартири АДРЕСА_1 було здійснено частково за рахунок особистих коштів ОСОБА_3 (210 000 грн.), то 38/100 частин квартири (210 000,00/553538,70) відповідно до положень ст. 57 СК України є особистою власністю ОСОБА_3. 62/100 частин квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які і підлягають поділу між ними в рівних частках.

Отже, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кожним підлягає визнанню по 31/100 частин квартири № АДРЕСА_1.

Таким чином, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1.

Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню й в частині стягнення судового збору з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню 2557,80 грн. судового збору.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що при вирішенні питання про судові витрати суд не врахував понесених позивачкою витрат по оплаті автотоварознавчої експертизи. Матеріали справи не містять доказів оплати ОСОБА_2 автотоварознавчої експертизи.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року сторонами не оскаржено та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати 62/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

визнати за ОСОБА_3 право власності на 31/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м.;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 31/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м.;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2557,80 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києвавід 05 травня 2016 рокузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді