Справа № 22-1138/2009 рік                                  Головуючий суддя 1 інстанції: Мішура В.С.

 Категорія : 37                    Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

              Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

   02 вересня 2009 року                                                            м. Рівне

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

        Головуючого судді  : Гордійчук С.О.

        суддів : Хилевича С.В., Ковалевича С.П.

        при секретарі : Сеньків Т.Б.

                                   за участю : адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2   

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

                                                          в с т а н о в и л а  :

    Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2009 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним задоволено.

   Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, який посвідчено в Здолбунівському будинку-інтернаті 15 серпня 2005 року на користь ОСОБА_3

   В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки  суд не врахував, що посвідчення заповіту відбулося з повним дотриманням вимог Закону. Директором Здолбунівського будинку-інтернату роз'яснено ОСОБА_5 зміст ст.ст. 1241,1254 ЦК України, зокрема право на обов'язкову частку у спадщині та право заповідача на скасування та зміну заповіту. Заповіт підписано заповідачем ОСОБА_5 та згідно вимог ст. 1253 ЦК України посвідчення відбулось в присутності двох свідків. Особа заповідача та свідків встановлено, дієздатність їх перевірено. Докази психічної хвороби заповідача відсутні.

  Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким відмовити в позові за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.   

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

          Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час посвідчення заповіту директором Здолбунівського будинку-інтернату 15 серпня 2005 року допущено ряд порушень чинного законодавства, що регулює порядок його посвідчення. При укладенні оспорюваного правочину ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій.

          Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

          Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовної вимогою про визнання недійсним заповіту від 15 серпня 2005 року з підстав не усвідомлення ОСОБА_5 на момент укладення заповіту значення своїх дій та не можливістю керувати ними, у зв'язку з чим її волевиявлення не було вільним і не відповідало її волі.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Проте, будь-яких доказів того, що в момент посвідчення заповіту 15 серпня 2005 року ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними в зв'язку з хворобою позивач суду не надав і судом їх не здобуто.

         Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         З матеріалів справи вбачається, що позовних заяв про доповнення чи зміну підстав позову, як того вимагає ЦПК України, ні позивач, ні його представник ОСОБА_1 не подавали. Зокрема і про визнання заповіту недійсним з підстав порушення директором Здолбунівського будинку-інтернату законодавства, що регулює порядок його посвідчення.

        За таких обставин, визнавши недійсним заповіт від 15 серпня 2005 року в зв'язку з порушенням порядку його посвідчення суд вийшов за межі позовних вимог.

        Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, ст. 203, 1257 ЦК України,  колегія суддів,

                                                      в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

         Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2009 року скасувати.

         В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовити.   

         Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.

    Головуючий :

             Судді :