ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.06 | Справа №АС12/222-06. |
За позовом - Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції
За позовом до відповідачів – 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТ»
ЛТД, м. Шостка; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю
«Біопромгруп», м. Київ
2.
про визнання угод недійсними
Головуючий суддя Л.А. Костенко
Представники сторін:
Від позивача: Чередниченко М.В.
Від першого відповідача: Васильцов В.М.
Від другого відповідача: не прибув
За участю секретаря судового засідання Бардакової О.М.
Суть справи: Позивач – Шосткінська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТ» ЛТД, м. Шостка; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопромгруп», м. Київ про визнання недійсними господарських зобов’язань по угоді між відповідачами на поставку товарно-матеріальних цінностей по видатковим накладним № 12 від 08.04.2004р. на суму 159 0000 грн. в т. ч. ПДВ 265 000 грн. та № 18 від 14.04.2004р. на суму 929 577 грн. в т. ч. ПДВ 154 929 грн. 56 коп. Свої вимоги позивач мотивує тим, що зазначені зобов’язання не відповідають вимогам закону, а саме другій відповідач на момент вчинення угод не був в установленому порядку зареєстрований як платник ПДВ, а також не знаходитися за юридичною адресою.
Перший відповідач подав суду відзив на позовну заяву, вимоги позивача не визнає, пояснюючи що укладені угоди повністю відповідають вимогам закону і не можуть бути визнані недійсними з підстав невідповідності їх закону, оскільки податковою інспекцією не доведено, якому саме законодавчому акту суперечать оспорювані угоди.
Другий відповідач відзиву не позовну заяву не подав, в судове засідання не з’явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача, суд встановив:
Позивачем проведена виїздна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТ» ЛТД за результатом якої складений акт № 1855/23-3/23047599 від 11.11.2005р., та виявлено що у квітні 2004р. виявлені господарські відносини між відповідачами по укладенню угод на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме: від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопромгруп» були виписані та видані Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНТ» ЛТД податкові накладні № 12 від 08.04.2004р. на суму 159 0000 грн. в т. ч. ПДВ 265 000 грн. та № 18 від 14.04.2004р. на суму 929 577 грн. в т. ч. ПДВ 154 929 грн. 56 коп., які були проведені по книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) по Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНТ» ЛТД.
Відповідно до запиту Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції від 27.10.2005р. до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопромгруп» з питань взаємовідносин і взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНТ» ЛТД та підтвердження нарахування зобов’язань по ПДВ по податковим накладним, була отримана відповідь Державної податкової інспекції у м. Києві, що провести зустрічну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопромгруп» неможливо у зв’язку з тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Також позивач зазначає що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопромгруп» зареєстрование як платник ПДВ лише 20.04.2004р., тому в період до реєстрації платником податку не мав права брати на себе господарські зобов’язання та виписувати податкові накладні.
Позивач, таким чином, оспорює господарські зобов’язання між відповідачами, та просить визнати їх недійсними, посилаючись на ст. 207 господарського кодексу України.
Але згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 208 Господарського кодексу України передбачені наслідки визнання господарського зобов»язання недійсним, а саме: якщо господарське зобов»язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов»язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за забов»язанням, а у разі виконання зобов»язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ст. 173, 174 Господарського процесуального кодексу України господарським визначається зобов’язання що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт ( зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Однак з огляду на статті 173 – 174, 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що господарське зобов»язання є лише наслідком укладання суб»єктами господарських угод, та не є поняттям тотожним з поняттям угоди, через що у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним угоди на підставі ст. ст. 207 – 208 Господарського процесуального кодексу України.
Також п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено право позивача звертатися з таким позовом і на таких підставах, тому провадження у даній справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 157, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Провадження у справі № АС 12/222-06 за позовом Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТ» ЛТД, м. Шостка; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопромгруп», м. Київ – закрити.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право оскаржити дану ухвалу, відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, подавши заяву про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання скарги нею копії ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.