Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/318/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Деревінського С.М.,

суддів: Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,

секретаря Сакара І.І., 

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кропивницький апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  16.08.2016 року.

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, який  не одружений, не працює, не має реєстрації і постійного місця проживання, раніше судимого:

-20.03.1991 року Київським обласним судом за ч. 2 ст. 89, ч. 2 ст. 145 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Звільнений 01.04.1999 року по відбуттю строку покарання;

-05.12.2003 року Апеляційним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

-27.04.2004 року Апеляційним судом Рівненської області за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. 10.02.2016 року звільнений за Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року,

підозрюваного   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.       

  Кримінальне провадження розглянуто з участю:        

- прокурора Ільчука В.І.,

- захисника ОСОБА_3,

- підозрюваного ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України ґрунтується на припущеннях потерпілої, відсутні належні докази, свідки події, речові докази та сліди злочину.

На думку апелянта, до клопотання додано недостатньо доказів, які б стверджували, що ОСОБА_4 скоїв інкримінований йому злочин.

У апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_4 клопоче про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді районного суду. В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді районного суду Никитюк В.В. вказав, що в ІТТ м. Олександрія, співкамерники його катували, знущались над ним, не давали можливості написати апеляційну скаргу, змушували зізнатись у злочині якого він не вчиняв. 22.08.2016 року його доставили до СІЗО м. Кіровограда, де він написав апеляційну скаргу. Докази факту того, що його били сфотографував начальник медчастини СІЗО м. Кіровограда.

Підозрюваний ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову, якою застосувати до нього інший запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що він є психічно врівноваженою людиною та не мав мотивів на вчинення злочину.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  16.08.2016 року задоволено клопотання слідчого СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5, погоджене з керівником Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6, до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 9 год. 30 хв. 10.08.2016 року до 9 год. 30 хв. 08.10.2016 року.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тому, що він, 26.07.2016 року приблизно о 22 год. 30 хв., маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи на березі річки Інгулець, що на території парку ім. Шахтарів м. Олександрія Кіровоградської області, підійшов до раніше знайомої йому ОСОБА_7

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4, з метою заволодіння чужим майном, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого у момент його заподіяння, що виразилось у нанесені одного удару невстановленим предметом в області голови ОСОБА_7 та намагався заволодіти жіночою сумкою останньої.

Проте ОСОБА_7, вчинила опір намагалася зникнути з місця події, але побоюючись за своє життя та здоров’я, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4, кинула свою сумку з грошовими коштами в сумі 1500 грн. на ґрунтове покриття і втікла з місця події.

У свою чергу, ОСОБА_4 відкрито заволодівши сумкою ОСОБА_7 з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.

Задовольняючи клопотання слідчого, погоджене прокурором і застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя районного суду своє рішення мотивувала тим, що матеріали клопотання містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Також наявні ризики, передбачені п. 1,3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому не може бути застосований більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя районного суду не визначив розмір застави ОСОБА_4, вмотивувавши тим, що він підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляцій, просили ухвалу слідчого судді районного суду скасувати. Підозрюваний просив постановити нову, якою застосувати до нього інший менш суворий запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою. Заслухавши прокурора, який просив апеляційні скарги сторони захисту залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді районного суду без змін, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді необхідно поновити, а в задоволенні апеляційних скарг сторони захисту відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого суді - протягом п’яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Пропущений із поважних причин строк, відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КПК України повинен бути поновлений за клопотанням  заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів клопотання встановлено, що копію ухвали слідчого судді підозрюваному ОСОБА_4 вручено одразу після її проголошення, тобто 16.08.2016 року про, що свідчить його розписка (м.к.п. 39).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначив, що перебуваючи в ІТТ м. Олександрія, під фізичним тиском співкамерників був позбавлений можливості написати апеляційну скаргу, а тому, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді районного суду від 16.08.2016 року пропущено підозрюваним з поважних причин і підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідженням матеріалів клопотання, колегія суддів встановила, що слідчий суддя районного суду дійшла правильного висновку, що органом досудового розслідування  ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Даний висновок слідчого судді районного суду, хоча належно не вмотивовано, але об’єктивно підтверджується матеріалами клопотання: - протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.07.2016 року, згідно якої 26.07.2016 року о 22 год. 30 хв. невідома особа заволоділа сумкою ОСОБА_7 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним в момент заподіяння; - протоколом огляду місця події від 27.07.2016 року; - протоколом додаткового допиту потерпілого від 15.08.2016 року, згідно якого коли ОСОБА_7 поверталася з роботи додому, невідомий чоловік, наніс удар сумкою, яку тримав у правій руці, в область голови; - протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.08.2016 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_4, як чоловіка який 26. 07.2016 року приблизно о 22 год. 30 хв. спричинив їй тілесні ушкодження та заволодів жіночою сумкою; - висновком судово-медичної експертизи від 27.07.2016 року про спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що відноситься до категорії легких та викликали скороминучий розлад здоров’я терміном до 6 діб.

Таким чином, колегія суддів відкидає доводи апеляцій сторони захисту, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які можуть переконати суд та об’єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, за обставин, зазначених в повідомленні про підозру, тобто у відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.  2 ст. 186 КК України.

До того ж колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Відповідно  до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. 

Слідчий суддя районного суду належно урахувала доводи  слідчого, викладені в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно яких  серйозність висунутої проти  ОСОБА_4 підозри, свідчить про його суспільну небезпеку, як особи.

Крім того, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також дані про особу підозрюваного та  обставини кримінального провадження в їх сукупності, являються підставами для твердження з певною вірогідністю, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_9, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

ОСОБА_4 не займається суспільно корисною працею, а тому у нього немає постійних джерел для існування, він проживає без реєстрації і постійного місця проживання, у нього немає сім’ї, а отже відсутні стійки соціальні зв’язки.

До того ж підозрюваний ОСОБА_4 має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення особливо тяжкого злочину - умисного вбивства, через п’ять місяців після звільнення від відбування покарання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства, тобто колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду дійшла правильного висновку, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому  колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, практика ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав,  що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. 

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнила клопотання слідчого та застосувала до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м’які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України  не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов’язків.        

Таким чином,  у даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип  поваги до особистої свободи ОСОБА_4     

Отже, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутої проти  ОСОБА_4 підозри, з урахуванням особи підозрюваного та встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що  принижує його гідність у розумінні Конвенції  про захист прав людини  і основоположних свобод. 

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про можливість застосування до  підозрюваного ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі спростовуються викладеним, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити мети їх застосування, визначеної у ст. 177 КПК України.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя цілком обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не визначила розмір застави, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано застосувала до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть  запобігти встановленим ризикам, зазначеним в   ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків.

Отже, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту, а тому ухвалу слідчого судді районного суду залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись  ст. 376, 422 КПК України, колегія суддів.

П О С Т А Н О В И Л А :        

Клопотання підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  16.08.2016 року.

 Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  16.08.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5, погоджене з керівником Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 та до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 9 год. 30 хв. 10.08.2016 року до 9 год. 30 хв. 08.10.2016 року, залишити без змін. 

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

С.М.ОСОБА_10ОСОБА_11ОСОБА_10