31.08.2016

Справа № 469\1409\15-к

1-кп469\22\16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючої - судді Гапоненко Н.О.,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

учасників судового провадження :

прокурора Єрошкіна В.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 142015160000000109 від 25.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України,

в с т а н о в и в :

30.11.2015 року захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 надано до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, мотивоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а саме :

- формулювання обвинувачення суперечить викладеним у обвинувальному акті змісту підозри та фактичним обставинам злочину;

- стороною обвинувачення посилання на скоєння обвинуваченими кримінального правопорушення викладено як ствердження, що порушує принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження (ст.17 КПК України, ст.ст.62, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ін.);

- обвинувальний акт не прошито, не пронумеровано та не скріплено гербовою печаткою прокуратури Одеської області, а тому він не відповідає п.18.2.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України № 3, відповідно до якого гербовою печаткою посвідчуються процесуальні документи за рішенням прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням;

- вручені стороні захисту копії обвинувального акта з реєстром не відповідають вимогам п.9.8 та п.9.9 вказаної Інструкції щодо оформлення копій документів та додатків до документів;

- зазначена у обвинувальному акті адреса потерпілої ОСОБА_6 – АДРЕСА_1 – в м.Одесі не існує, а тому є незрозумілим факт її тривалого проживання в цій квартирі з оперуповноваженим Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, оскільки у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 ОСОБА_6 була його представником за довіреністю і єдиною підставою для визнання її потерпілою було її ствердження про спільне проживання з позивачем ОСОБА_7

Крім того, посилались на те, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування, який є невід»ємним додатком до обвинувального акта, в порушення вимог ст.109 КПК України не в повному обсязі зазначені відомості та процесуальні рішення, прийняті у ході досудового розслідування, а вказано лише дії, які було проведено під час досудового розслідування; зазначено про наявність додатків до протоколів огляду без переліку усіх додатків; долучено оригінал цивільної справи з номером без зазначення сторін та детального переліку усіх документів справи, наявності аудіодиску, журналу (п.78); пояснення, пам»ятки (п.п.89, 91) не містять часу їх складення, а зазначені у п.86 розд.1 «пояснення ОСОБА_2Г.» не містять часу їх складення та змісту; у п.п.97-98 вказано лише назву «рапорт» без зазначення його змісту; некоректно викладено зміст ухвали суду в п.96 розділу ІІ реєстру; недопустиме скорочення назви документів у п.п.108, 110, 112 розд.ІІ, без викладення їх змісту; не у повному обсязі відображено зміст процесуальних документів та відсутні відомості про скасування арештів у розд.ІІІ реєстру; у розділі ІІ не у всіх випадках внесено дані про санкції прокурора та рішення слідчого судді, взагалі відсутні відомості про скасування; реєстр матеріалів підписано лише слідчим Горбіком С.Є., підпис процесуального керівника відсутній; невірно зазначено строк відсторонення судді у п.1 розділу ІІ та невірно вказано марки зброї у п.2 цього розділу.

Обвинувачений ОСОБА_3 09.03.2016 року надав доповнення до вказаного клопотання, у яких зазначав про незавершення досудового слідства у зв"язку з нерозглядом клопотання адвоката ОСОБА_5 від 18.09.2015 року в порядку ст.220 КПК України про проведення слідчих дій – допиту свідка ОСОБА_8, та про невідповідність дійсності номеру та дати кримінального провадження і статті КК України, вказаних у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

02.12.2015 року обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_4 надано до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, аналогічне за змістом клопотанню захисника ОСОБА_5

Крім того, до суду надано клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 від 26.07.2016 року про вжиття заходів до невідкладного повернення оригіналу цивільної справи до Суворовського районного суду м.Одеси, мотивоване тим, що у ході досудового розслідування слідчою групою 18.03.2015 року вилучено цивільну справу № 523\6875\15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності разом з ухваленим у ній заочним рішенням; на даний час у провадженні головуючого у справі судді Шепітка І.Г. знаходиться заява ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення, яка не може бути розглянута через неповернення слідчою групою Генеральної прокуратури зазначеної цивільної справи, арешт на яку не накладався, невстановлення місцезнаходження частини матеріалів цивільної справи, долучених у ході її розгляду в судовому засіданні під звукозапис, та неможливість у зв"язку з цим виготовлення повного тексту рішення у справі, що призводить до порушень прав осіб на належний розгляд справи, отримання копій рішень та оскарження їх.

У підготовчому судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання про виключення ОСОБА_6 зі складу потерпілих, мотивоване безпідставністю залучення її до числа потерпілих і недоведеністю завдання їй шкоди.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачені та їх захисники заявлені клопотання підтримали.

Прокурор проти задоволення клопотань заперечував, посилаючись на їх безпідставність; просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта як такого, що відповідає вимогам закону.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, суд прийшов до таких висновків.

Згідно зі ст.1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

На підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення прокурору обвинувального акта, який не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, курівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов"язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості :

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, та інші документи, передбачені ч.4 ст.291 КПК України.

Положеннями ч.2 ст.109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.291 КПК України, обвинувальний акт після його складання слідчим затверджується прокурором.

Обвинувальний акт підписаний та затверджений прокурором, але в ньому відсутня печатка відповідної прокуратури. Більш того, жоден з матеріалів, які були направлені до суду першої інстанції, не містить відбитку печатки, що свідчить про неналежне затвердження обвинувального акту, а також про підстав розглядати надані суду матеріали, як офіційні документи, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 18.2.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15 січня 2013 року № 3, щодо обов"язкового посвідчення чи завірення печатками або штампами службових, процесуальних та інших документів, які складені в органах прокуратури.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Шагін проти України" (Заява N 20437/05, п.81), слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину,

та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин. Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву.

У рішенні у справі Дактараса (Dektaras) проти Литви (п. 43) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає від державних посадових осіб бути дуже обережними у висловлюваннях стосовно кримінального провадження, в якому вина обвинуваченого ще не була встановлена компетентним судом. Однак для з'ясування того, чи дотримано пункт 2 статті 6, необхідно зважати не лише на фактичні висловлювання державної посадової особи, а й на контекст, у якому їх було зроблено.

Практика Суду встановлює, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього

достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що

існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу

винною (рішення у справі "Грабчук проти України, заява № 8599\02, п.42).

Виходячи із зазначених вимог, наявний у обвинувальному акті висновок у стверджувальній формі про скоєння обвинуваченими злочину, без посилання на те, чи є це твердження формулюванням обвинувачення, тобто без співвідношення з відповідною нормою кримінального процесуального закону, на думку суду, порушує принцип презумпції невинуватості особи.

Зазначене у обвинувальному акті формулювання обвинувачення суперечить викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, зокрема, в частині визначення дій обвинуваченого ОСОБА_2 в інтересах третьої особи (ОСОБА_7Ю.) та взагалі не містить даних про вчинення обвинуваченими певних дій в інтересах ОСОБА_6 (такі дані стосовно наявності будь-яких інтересів потерпілої ОСОБА_6 відсутні і у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення), та у чому полягала реальна небезпека законним вимогам чи інтересам хабародавця, зважаючи на кваліфікацію дій обвинувачених як вимагання хабара.

Крім того, стороною обвинувачення не встановлено особу потерпілої ОСОБА_6, оскільки зазначена у обвинувальному акті адреса потерпілої в м.Одеса не існує, потерпіла у судове засідання не з"явилась, представник потерпілої ОСОБА_10 повідомити суду будь-які відомості про особу потерпілої відмовився, а ордер представника потерпілої ОСОБА_10 на представництво інтересів ОСОБА_6 не містить достатніх даних, що дозволяють суду зробити висновок про особу потерпілої.

Зазначені у клопотаннях сторони захисту недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, відмінність реквізитів кримінального провадження (номеру і дати) від реквізитів кримінального провадження, у якому складено обвинувальний акт, неповнота і неправильність відомостей про процесуальні дії та рішення, прийняті у ході досудового розслідування, відсутність відомостей про скасування чи припинення дії заходів забезпечення кримінального провадження тощо, хоча й не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта, але, з урахуванням даних про недоліки обвинувального акта, свідчать про невідповідність його вимогам закону в цілому.

Таким чином, судом встановлено невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, що, відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 від 26.07.2016 року про вжиття заходів до невідкладного повернення оригіналу цивільної справи до Суворовського районного суду м.Одеси задоволенню не підлягає, оскільки вирішення таких питань не відноситься до компетенції суду.

Коло осіб, які органом досудового розслідування визнаються потерпілими по конкретному кримінальному провадженню визначається слідчим з урахуванням конкретних обставин справи, та з урахуванням вимог ч.7 ст.55 КПК України.

Обставини кримінального правопорушення, зокрема, факт завдання кримінальним правопорушенням шкоди потерпілому, її вид і розмір відповідно до ч.1 ст.91 КПК України підлягають доказуванню у порядку, встановленому КПК України.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено встановлення зазначених обставин кримінального правопорушення у ході підготовчого провадження, а тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про виключення ОСОБА_6 зі складу потерпілих задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного вище, керуючись п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд-

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4 та обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про повернення обвинувального акта прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 142015160000000109 від 25.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, повернути прокурору.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про вжиття заходів щодо повернення матеріалів цивільної справи та клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про виключення ОСОБА_6 зі складу потерпілих відмовити.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта прокурору може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя :