Справа  № 2- 345

                                                                                 2009 р.

                Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

    12 червня     2009 року                        смт.Рожнятів.

    Рожнятівський  районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді  Пулика М.В.

секретаря   судового засідання Країло І.І.,

адвоката ОСОБА_1,ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,позивачки ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

третіх осіб ОСОБА_6,ОСОБА_7,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів цивільну справу за позовом   ОСОБА_4 до Нижньострутинської сільської ради,ОСОБА_5,третіх осіб ОСОБА_7,ОСОБА_6  про визнання   рішень сесії сільської ради незаконними та визнання незаконним Державного акту про право власності на земельну ділянку,-  

            встановив:

    В позовній заяві позивачка  ОСОБА_4просила суд постановити рішення,яким  визнати   рішення сесії Нижньострутинської сільської ради від 05 грудня 2006 року про вилучення земельних ділянок в розмірі 0.06 га по АДРЕСА_1 (далі-спірні земельні ділянки)  та передачу їх ОСОБА_6 і ОСОБА_8 незаконним та скасувати їх.

         В процесі розгляду справи позивачка звернулася  з додатковим позовом в якому просить суд визнати незаконним рішення сесії Нижньострутинської сільської ради від 05 грудня 2006 року про вилучення земельних ділянок в розмірі 0.06 га по АДРЕСА_1   та передачу їх ОСОБА_6 та ОСОБА_5,а також про припинення права користування ,переведення в фонд сільської Ради цих земельних ділянок та визнання недійсним рішення сесії сільської ради від 29 грудня 1997 року про передачу в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_10 та скасувати ці рішення.Визнати недійсним Державний акт серії ЯЗ № 416672 на право власності на земельну ділянку виданий 04 листопада 2008 року ОСОБА_8 та скасувати його.

Свою  позовну заяву обґрунтувала тим ,що   в процесі слухання справи відповідач по справі НижньоСтрутинська сільська рада пред»явила суду рішення сесії с/Ради від 5 грудня 2006 року в іншій редакції , ніж це додано до матеріалів цивільної та адміністративної справи, вказавши, що 5 грудня 2006 року сесія сільської Ради п.1 припинила право користування та перевела в землі запасу сільради  земельні ділянки та визнала недійсним рішення сесії сільради   від 29 грудня 1997 року « Про передачу земель в приватну власність», вказавши під номером 6 ОСОБА_10 та земельні ділянки 0,06 по АДРЕСА_2-0.05 га.

Цим же рішенням сесія сільради  передано  у власність для обслуговування житлових будинків та господарських   споруд, ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, які були в її користуванні громадянам села, в тому числі ОСОБА_7 Михайловичу-0,13 га,в т.ч. 0.06 га по АДРЕСА_1,а  також припинила право користування цими земельними ділянками ОСОБА_7 та перевела їх в землі запасу, передавши ці земельні ділянки в послідуючому у власність ОСОБА_8 (0.07 по вул. Логінського) та ОСОБА_6, 0.06 по вул. Шевченка.

Дане рішення сільради вважає незаконним , виходячи з  наступного:

1)вона, позивачка по справі,ОСОБА_4,є власником половини домоволодіння , що знаходиться в с. Нижній Струтин по вул. Грушевського, 145, що підтверджується свідоцтвом про право власності на це домоволодіння видане Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації.Право власності я одержала на підставі судового рішення від 14.05. 2007 року.

ЇЇ батьки :ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також вся  сім»я користувалася земельними ділянками в масиві с. Нижній Струтин в урочищах:: «Перед Михайлихов»-0.06 га, «На Осаді» ( по вул. Лозінського) 0.07 га, «Межиболоти»0.10 га, « горб»-0.05 га та біля житлового будинку в розмірі 0.04 га. , а всього в розмірі 0.32 га..

28 травня 1999 року помер   батько , а 7 травня 2006 року померла мати.

Вона , ОСОБА_4, після смерті батьків фактично сама користувалася цими земельними ділянками, так як  брати ОСОБА_7 та ОСОБА_15..зловживали спиртними напилками та не бажали працювати на земельних  ділянках.

Поскільки  вони  з братом ОСОБА_7стали співвласниками житлового будинку , то одержали рівне право на земельні ділянки , що були в користуванні  їхньої сім»ї, що випливає з вимог ст.ст. 88, 89 ЗК України.

Однак сільська Ради   дані земельні ділянки вилучила на підставі   заяви брата ОСОБА_7, який перебуває на диспансерному обліку   в Рожнятівській ЦРЛ з приводу психічної недуги.

Дані земельні ділянки сільрада  вилучила без її згоди , не запросила  на засідання сесії сільради , чим порушила вимоги ст. 159 ЗК України згідно з якою «земельні спори розглядаються за участю зацікавлених осіб, які повинні бути завчасно повідомлені про час та місце розгляду спору,а отже сільська Ради порушила і ці вимоги закону.Представник сільради  подала нову редакцію рішення сесії сільради, в якій вказує, що 5 грудня 2006 року    визнано недійсним    рішення сесії Нижньострутинської сільради  від 29 грудня 1997 року про передачу ОСОБА_10  у приватну власність вищезгаданих земельних ділянок, хоч згідно рішення сесії с/Ради  від 30 грудня 1997 року ці самі земельні ділянки були передані в приватну власність  їхньому батькові ОСОБА_11, а сесія визнає недійсним рішення сесії від 29 грудня того 1997 року.

Таким чином, сільська Ради взяла на себе повноваження судових органів та скасувала рішення сесії сільської   від 30 (в даному випадку 29) грудня 1997 року.

Ради примусово припинила  її право на земельні ділянки , немаючи жодних підстав передбачених ст. 143 ЗК України

В відповідності до ст. 415 ЦК України «Особа до якої перейшло право власності на будівлі (споруди)набуває права користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди) .Ради рада прийняла рішення в односторонньому порядку , про засідання сесії  її не тільки не повідомила, але й не заслухала  її думки щодо прийнятих рішень.

4 листопада 2008 року  відповідачка  ОСОБА_8 на підставі вищевказаного рішення одержала Державний акт на право власності на земельну ділянку   серії ЯЗ № 416672, на підставі якого   стала власником належної  їхній  сім»ї земельної ділянки по вул. Логінського в розмірі 0.07 га.

В відповідності до ст. 155 ЗК України даний Державний акт також підлягає до скасування.

    В судовому засіданні позивачка   ОСОБА_4позов підтримала,суду доповнила,що вона має право на спірні  ділянки,які повинні належати саме їй,оскільки вона доводилася  дочкою покійній  ОСОБА_10,яка користувалася спірними ділянками до часу своєї смерті.Вона,як спадкоємець ОСОБА_10має право власності на половину спадкового житлового будинку.Успадкувавши половину будинку,вважає, що має право і на земельні ділянки,які перебували  в користуванні ОСОБА_10,а саме має право на земельну  ділянку  по вул.Шевченка та по вул. Логінського,які призначені не для обслуговування житлового будинку,а для ведення особистого селянського господарства.Ці ділянки не були приватизовані її батьками,а вона,позивачка із заявою про виділення їх їй в користування чи у власність   в сільську раду не зверталася,жодного рішення з цього приводу сільська рада не приймала.

                Представник Нижньострутинської сільської ради позов не визнала,суду пояснила,що  рішення сільської ради прийняті у відповідності до чинного законодавства.Спірні ділянки не перебували у власності ні у ОСОБА_11ні у ОСОБА_10,які доводилися батьками позивачці.Після смерті ОСОБА_11спірними ділянками користувалася ОСОБА_10,а після смерті останньої,ці ділянки були переведені у вільний земельний фонд (землі запасу) сільської ради,як цього і вимагає чинне законодавство.На підставі заяви ОСОБА_7спірні ділянки сільрадою були передані йому у власність для ведення особистого селянського господарства,однак документа про право власності ОСОБА_7не було виготовлено.Узв»язку із заявою останнього у нього було вилучено спірні ділянки та переведено в землі запасу сільради і  виділено їх ОСОБА_6.і ОСОБА_8На підставі заяви ОСОБА_7йому було передано у власність для ведення особистого селянського господарства  ділянку,яка  раніше належала ОСОБА_5.в урочищі»Загородка»в розмірі 0.10 га та ділянку,яка раніше належала ОСОБА_6.в урочищі»Горб»в розмірі 0.10 га.Крім цього,ОСОБА_6та ОСОБА_8встановили надмогильні пам”ятники батькам   ОСОБА_7та  позивачки,яка із заявою про виділення їй спірних ділянок в сільську раду не  зверталася.Рішенням сільської ради від 05.12.2006 року  в дійсності   скасовано рішення від 30.12.1997 року,хоч помилково вказано про скасування рішення від 29.12.1997 року.Це механічна помилка.

 Відповідачка ОСОБА_13позов не визнала,суду пояснила,що позивачка  ніколи не була належним землекористувачем чи землевласником земельних ділянок, загальною площею 0,13 га, які знаходяться в с.Нижній Струтин по вулицях Лозинського та Шевченка Рожнятівського району. Всі земельні ділянки знаходилися в користуванні їхньої сім"ї, головою господарства якого був батько ОСОБА_11, а після його смерті -ОСОБА_10  Після смерті батьків  позвачка  разом з ОСОБА_7 14.05.2007 р. оформили право власності на на спадкове домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці, площею 0,04 га по АДРЕСА_2 . Нижньострутинська сільська рада в межах своїх повноважень рішенням сесії від 05 грудня 2006 року правильно передала  їм, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 земельні ділянки із земель  запасу сільради у приватну власність тому, що попередні землекористувачі померли.Тим більше, що взамін переданих  їм у приватну власність земельних ділянок загальною площею 0,13 га,  вони  погодилися передати в користь   ОСОБА_7 свої земельні ділянки, загальною площею 0,17 га і виготовили надмогильний пам"ятник де похоронені батьки позивачки.

Аналогічні по суті показання дали  суду ОСОБА_6та ОСОБА_7

           Суд вислухавши сторін,вивчивши матеріали справи вважає,що  в задоволенні позовних вимого ОСОБА_4 слід відмовити виходячи з наступного.

                За змістом ст.116 ЗК України,громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом.Надання у користування земельної  ділянки,що перебуває у власності або у користуванія,провадиться лише після вилучення (викупу)її в порядку ,передбаченому цим Кодексом.

       За змістом ст.125 ЗК України,право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або землекористувачем документа,що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,та його державної реєстрації.Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),одержання документа,що посвідчує право на неї,та державної реєстрації забороняється.

                      Позивачка не надала суду доказів про те,що  спірні ділянки їй були передані в користування або у власність у встановленому законом порядку.Навпаки,ОСОБА_4суду підтвердила,що із заявою про виділення їй спірних ділянок в користування або власність вона в сільську раду не зверталася,жодного рішення з цього приводу сільська рада не приймала.Про те,що ОСОБА_4не зверталася в сільраду із заявою про передачу їй спірних ділянок у власність або в користування підтвердила суду і представник сільської ради.

          Суд не приймає до уваги твердження позивачки про те,що з переходом права власності на частину будинковолодіння,яке належало спадкодавцю ОСОБА_10,до неї,позивачки повинно перейти і право власності чи право користування на спірні  земельні ділянки,оскільки  зазначені ділянки не призначені для будівництва і обслуговування жилого будинку.  Згідно п.10  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" ,відповідно до статті 1225 ЦК України (435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

                         Безпідставним є твердження позивачки і про те,що у неї незаконно вилучено спірні земельні ділянки,оскільки для вилучення їх, позивачці необхідно набути встановленого законом права користування або власності на них,однак такого права вона не набула.  Факт користування спірними ділянками  ОСОБА_10 до часу її смерті,не є достатньою правовою підставою для  позивачки ОСОБА_4набути права на спірну землю.

    Згідно рішення Н.Струтинської сільради від 05.12.2006 року ОСОБА_7 передано у власність  для ведення сільського господарства 0.06 га по АДРЕСА_1.Вказані ділянки передані ОСОБА_7на підставі його  заяви від 01.12.2006 року (а.с.20,справа 2-а-21\2008р.).Тому суд вважає,що  ОСОБА_7підставно набув права користування спірними земельними ділянками,рівно як і припинення його права користування цими ділянками відбулося в межах чинного законодавства (ст.141 ч.1 п.а) ЗК України,(а.с.21, справа 2-а-21\2008р.).

                 В межах чинного земельного законодавства України, відбулося і  набуття права  на спірні земельні ділянки відповідачкою ОСОБА_8та третьою особою ОСОБА_6О.(а.с.23,25,27,30,справа 2-а-21\2008р.).    

              Аналізуючи надані сторонами на підтвердження та заперечення позовних вимог докази суд вважає,що рішення Нижньострутинської сільської ради від 05.12.2006 року прийнято у відповідності до вимог чинного земельного законодавства України,тому вимоги позивачки про скасування цього рішення та Державного акту серії ЯЗ № 416672 від 04.11.2008 року є безпідставними.

    Питання  витрат  на правову допомогу адвоката  суд вирішує у відповідності до ст.84 ЦПК України.

    На підставі викладеного, ст.ст.116,141,142,152,158 ЗК України,керуючись ст.ст. 209,213-215,218,223,294,296 ЦПК  України,суд-

        рішив:

                            В задоволенні позову      ОСОБА_4 до Нижньострутинської сільської ради,ОСОБА_5,третіх осіб ОСОБА_7,ОСОБА_6  про визнання   рішень сесії сільської ради незаконними та визнання незаконним Державного акту про право власності на земельну ділянку  відмовити за безпідставністю  позовних вимог.

    Стягнути з  ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_6     250 гривень та на користь ОСОБА_5 250 гривень витрат на правову допомогу адвоката.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, або в порядку передбаченому  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно

Суддя Рожнятівського районного суду                   М.В.Пулик