ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"18" серпня 2016 р.                                                             Справа № 911/4057/15

За скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” № 7-3/451 від 06.05.2016 р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України,

про стягнення 18666462,91 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-81 від 25.04.2016 р.);

від відповідача (скаржника): ОСОБА_2 (довіреність № 05-08/01 від 05.08.2016 р.);

від третьої особи 1: ОСОБА_3 (довіреність № 51/2016 від 20.04.2016 р.);

від третьої особи 2: ОСОБА_4 (довіреність № 31-4/14 від 05.05.2016 р.);

від Департаменту ДВС: ОСОБА_5 (довіреність № 20.22/489 від 30.12.2015 р.)

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2015 р. у справі № 911/4057/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, про стягнення 18666462,91 грн. були задоволені повністю.

На виконання зазначеного рішення суду 25.12.2015 р. було видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. рішення господарського суду Київської області від 16.11.2015 р. у справі № 911/4057/15 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. та рішення господарського суду Київської області від 16.11.2015 р. у справі № 911/4057/15 було залишено без змін.

13.05.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано скаргу № 7-3/451 від 06.05.2016 р. (вх. № 125/16 від 13.05.2016 р.) на постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. у виконавчому провадженні № 50918905 про арешт всього майна боржника у межах 18739542,91 грн. Як вважає скаржник, дана постанова прийнята з порушенням статей 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки ДП «Укрспирт» є державним підприємством, 100% статутного капіталу якого належить державі, а спірною постановою накладено арешт на майно ДП «Укрспирт», на яке не може бути звернуто стягнення в зв’язку з наявністю мораторію на примусову реалізацію такого майна. Обґрунтовуючи вимоги скарги, скаржник зазначає, що внаслідок внесення даних про арешт всього майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ДП «Укрспирт» позбавлене права вільно розпоряджатися всім нерухомим та рухомим майном підприємства. Крім того, ДП «Укрспирт» створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 р. «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості», засноване на державній власності, входить до системи управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83 «Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» включене до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З урахуванням наведеного, скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. ВП № 50918905 про арешт всього майна ДП «Укрспирт» у межах 18739542,91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2 ст. 121-2 ГПК України).

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2016 р. було призначено розгляд скарги № 7-3/451 від 06.05.2016 р. ДП “Укрспирт” на 02.06.2016 р.

19.05.2016 р. до господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” на ухвалу господарського суду Київської області від 16.05.2016 р. № 7-3/451 від 19.05.2016 р., якою було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі № 911/4057/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2016 р. розгляд скарги ДП “Укрспирт” № 7-3/451 від 06.05.2016 р. на постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на 02.06.2016 р. було зупинено до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.

30.05.2016 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано заперечення б/н від 26.05.2016 р. (вх. № 11415/16 від 30.05.2016 р.) на скаргу відповідача, відповідно до яких НАК «Нафтогаз України» вважає, що державним виконавцем вчинялись дії в межах Закону України «Про виконавче провадження» для здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зокрема, щодо звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Крім того, оскаржуваною постановою накладено арешт на майно відповідача лише в межах суми боргу, визначеної виконавчим документом, що спростовує твердження відповідача про неможливість розпоряджатися взагалі всім майном.

Щодо посилань ДП «Укрспирт» на ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», НАК «Нафтогаз» зазначає, що частиною 2 ст. 1 вказаного вище закону передбачено, що дія мораторію, встановлена ч. 1 цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії.

Також позивач звертає увагу суду, що згідно приписів ст. 2 зазначеного Закону для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств. Таким чином, позивач вважає, що дія вказаного Закону не визначає заборони на звернення стягнення взагалі на все майно відповідача. Також позивач зауважив, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження має скоріше забезпечувальний характер, оскільки є загальною, без зазначення конкретно визначеного майна, а лише із зазначенням суми боргу.

У зв’язку з поверненням матеріалів даної справи до господарського суду Київської області розгляд скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” № 7-3/451 від 06.05.2016 р. на постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у даній справі було поновлено та призначено на 11.08.2016 р.

У судовому засіданні 11.08.2016 р. представником Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було надано для долучення до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 50918905.

У судовому засіданні 11.08.2016 р. представник скаржника підтримував вимоги скарги на дії ВПР Департаменту ДВС у виконавчому провадженні ВП № 50918905, представник органу державної виконавчої служби проти задоволення скарги заперечувала з мотивів відсутності порушень у діях органу державного виконання. Представник позивача заперечувала проти задоволення скарги з мотивів, викладених у запереченнях на скаргу.

Розгляд скарги відкладався.

12.08.2016 р. до господарського суду Київської області ДП «Укрспирт» були подані пояснення № 7-3/451 від 12.08.2016 р. щодо дії мораторію, за змістом яких скаржник зазначає, що згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об’єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. При цьому дана норма містить виняток щодо включення боржника до об’єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» затверджений перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком № 1 до якого ДП «Укрспирт» включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Таким чином, на переконання скаржника, дія мораторію, встановлена частиною першою статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», поширюється на застосування примусової реалізації майна ДП «Укрспирт» для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», оскільки ДП «Укрспирт» включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

У судовому засіданні 18.08.2016 р. представник скаржника вимоги скарги підтримував, з урахуванням поданих до суду додаткових пояснень; представник органу Державної виконавчої служби проти задоволення скарги заперечувала з мотивів відсутності порушень у діях органу державного виконання; представник стягувача проти задоволення скарги заперечував; представник третьої особи 1 у вирішенні скарги поклався на розсуд суду; представник третьої особи 2 заявив про підтримання Міністерством аграрної політики та продовольства України позиції скаржника ДП «Укрспирт».

Дослідивши доводи скаржника, матеріали скарги ДП «Укрспирт», заперечення представника позивача та Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення зазначеної скарги з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Стаття 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судом, 04.05.2016 р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 25.12.2015 р. у даній справі, було винесено постанову ВП № 50918905 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ДП «Укрспирт», у межах суми звернення стягнення 18739542,91 грн.

Слід зазначити, що приписами статті 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»).

Як встановлено судом, ДП «Укрспирт» створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. № 672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості», засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є йому підзвітним (п. 1.1 Статуту ДП “Укрспирт”). Згідно з п. 5.1 Статуту ДП “Укрспирт” майно підприємства є державною власністю.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно з Додатком 1 до Закону України «Про перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації» Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» включене до переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Відтак, на відповідача у даній справі поширюється дія зазначеного вище Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, яким унеможливлено звернення стягнення на майно такого боржника за рішеннями суду, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

З огляду на викладене, прийнята державним виконавцем постанова від 04.05.2016 р. ВП № 5091805 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою було накладено арешт на все майно ДП “Укрспирт” в межах суми звернення стягнення 18739542,91 грн., є такою, що суперечить наведеним вище приписам статті 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, у зв’язку з чим вимоги скаржника є обґрунтованими.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення скарги ДП “Укрспирт” на постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. про арешт майна боржника.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) № 7-3/451 від 06.05.2016 р. у справі № 911/4057/15 на постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. ВП № 50918905 про арешт майна боржника задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2016 р. ВП № 50918905 про арешт всього майна ДП “Укрспирт” у межах 18739542,91 грн.

3. Копію ухвали направити учасникам провадження та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Суддя                                                                                  В.М. Бабкіна