Справа № 22-91 2007р.                              Головуючий у 1-й інстанції: Завгородній Є.В.

Категорія:                                               Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА       ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 січня 2007 року                         Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду кіровоградської області в складі:

головуючого  - Полежая В. Д.,

суддів                     - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі - Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 жовтня 2006 року у справі за його позовом до ВАТ „Гідросила" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 Року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом до відкритого акціонерного товариства „Гідросила". В обгрунтування позовних вимог зазначав, що працював на ВАТ „Гідросила" начальником бюро юридичного відділу і наказом НОМЕР_1 був незаконно звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. Незаконність звільнення пов'язував з тим, що воно мало місце у період його тимчасової непрацездатності, не зважаючи на наявність на підприємстві вакантних посаді на його згоду на переведення на іншу роботу, без попередньої згоди профспілкового комітету та з порушенням Закону України „Про статус депутатів місцевих рад", оскільки він є депутатом Кіровської міської ради м.Кіровограда.

Просив поновити його на роботі, стягнути 5060 грн.35 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 25 301 грн.74 коп. - у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кровограда від 24 жовтня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення ним норм матеріального та цивільно-процесуального права. Вказується на те, що суд неповно з'ясував обставини справи щодо можливості його переведення на інші вакантні посади, крім тих, які були запропоновані йому відповідачем та обрані ним самим, не перевірив належним чином доводи відповідача про його невідповідність кваліфікаційним вимогам до обраних ним посад. Не дана належна оцінка доказам щодо відсутності попередньої згоди профспілкового комітету на його звільнення. Суд не взяв до уваги, що дата його звільнення - з 5.05.2006р. на 10.05.2006р. була змінена відповідачем тільки 1.08. 2006 року після звернення його до суду з цим позовом. Суд безпідставно вмінив

2. йому у провину те, що він не повідомив відповідача про те, що він є депутатом місцевої ради.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив задовільнити його апеляційну скаргу, заперечення представника ВАТ „Гідросила" Корнєва В.М., який вважав, що скарга підлягає відхиленню, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому вона підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відмовляючи в позові, суд 1-ї інстанції встановив, що звільнення позивача з посади начальника бюро юридичного відділу ВАТ „Гідросила" було проведене відповідачем з дотриманням чинного законодавства.

Судом встановлено, що в зв'язку із змінами в організації виробництва та праці на ВАТ „Гідросила" відповідно до рішення правління ВАТ від 14.12.2005 року, введеного в дію наказом №НОМЕР_1 від 15.12.Ї005 року, з 1.03.2006 року, змінювалась, зокрема, структура управління юридичного відділу, у тому числі передбачалось скорочення посади начальника бюро юридичного відділу, яку займав позивач. Наказом №НОМЕР_2 від 23.02.2006 року зазначена штатна одиниця скорочувалась з 3.05.2006 року.

Позивач не оспорює той факт, що він завчасно належним чином був повідомлений про наступне звільнення. Безспірним є той факт, що одночасно із попередженням про наступне скорочення позивачу була запропонована інша посада - провідного юрисконсульта, на яку він спочатку погодився, а згодом -відмовився.

З  матеріалів  справи  видно,  що  позивач  був  ознайомлений  з  повним списком вакантних посад на підприємстві (а.с.8). З усіх вакантних посад він обрав дві, таким образом відмовившись від решти. Про це свідчить зміст його заяви від 25.04.2006 року (а.с.8).

Суд 1-ї інстанції дав належну оцінку наданим відповідачем доказам щодо невідповідності позивача кваліфікаційним вимогам до обраних ним посад, що було підставою для відмови у його переведенні на ці посади. Крім того, одна з таких посад - начальника відділу безпеки - була скорочена з 28.04.2006 року. Позивач не надав доказів, які б спростовували доводи відповідача з цього питання.

Встановлено, що позивачу пропонувалась також інша робота на посаді юрисконсульта, яка стала вільною після 31.03.2006 року, коли він письмово відмовився від раніше запропонованої йому посади - провідного юрисконсульта.

Правильним є і висновок суду 1-ї інстанції про те, що звільнення позивача як фактично так і формально мало місце 10.05.2006 року відповідно до наказу №НОМЕР_3 від 10.05.2006 року із змінами, внесеними наказом №НОМЕР_4 від 1.08.2006р., яким уточнена дата звільнення з 6.05.2006р. на 10.05.2006р. в зв'язку із його тимчасовою непрацездатністю з 28.04.2006р. по 6.05.2006р. та помилкою у даті звільнення. Оскільки наступні дні були вихідними та святковими, ця обставина не порушила його трудові права.

Не відповідають письмовим доказам, що є в матеріалах справи, і доводи позивача про те, що профком не дав згоди на його звільнення. Як видно з

 3.

протоколу засідання профкому ВАТ „Гідросила" від 10.05.2006 року рішення про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 було прийняте більшістю голосів (а.с.69). При цьому 2 члени профкому голосували „проти", 1 - „утримався". Це рішення не скасоване і є чинним.

Неповідомлення відповідачем відповідної місцевої ради про попередження позивача, який є депутатом цієї місцевої ради, про його звільнення у зв'язку із скороченням штату суд 1-ї інстанції обгрунтовано не визнав обставиною, яка тягне за собою незаконність його звільнення. Встановлено, що попередження позивача про майбутнє звільнення з роботи було зроблене відповідачем відповідно до вимог ст..49-2 КЗпП України. При цьому позивач не довів до відома відповідача той факт, що він є депутатом місцевої ради.

Наведене свідчить про те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки суд 1-ї інстанції належним чином встановив обставини справи, дав відповідну оцінку доказам, що були надані сторонами, правильно застосував норми матеріального права. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.