Справа № 22-216 2007р.                             Головуючий у 1-й інстанції: Черненко І.В.

Категорія:  33                                           Доповідач: Белінська І.М.

        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

ЗО січня 2007 року    Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого  - Полежая В.Д.,

суддів                    - СпірідоновоїЛ.С, БелінськоїІ.М.,

при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського

районного  суду  м.Кіровограда  від  6  листопада  2006  року  у  справі  за  його

позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,                                                                           

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про визнання недійсним заповіту його матері, ОСОБА_3,   посвідченого   25.10.2000   року   державним   нотаріусом   Ново-української державної нотаріальної контори.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 25.10.2000 року ОСОБА_3. склала заповіт на користь його рідного брата ОСОБА_4., до якого включила, зокрема, належний їй сертифікат про право на земельну частку(пай) із земель КСП ім. Ульянова у с.Григорівка Новоукраїнського району. 25.04.2001 року ОСОБА_3. померла. Згодом помер і ОСОБА_4

Відповідачка, колишня дружина ОСОБА_4., є опікуном двох його дітей, які мають намір отримати спадщину після смерті батька.

Вважав, що зазначений заповіт повинен бути визнаний недійсним, оскільки на час відкриття спадщини спадкодавець, ОСОБА_3. мала не сертифікат про право на земельну частку(пай), а - земельну ділянку, отриману на підставі цього сертифікату, що належала їй на праві власності на підставі акту про право приватної власності, виданого в установленому порядку 28.02.2001 року. З цих підстав відповідачка не має право отримати у власність за заповітом земельну ділянку, що належала його матері.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 6 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції і про повернення справи на новий судовий розгляд. Вказується на порушення норм матеріального та цивільно-процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення. Зокрема, зазначається про те, що суд не притягнув до участі в справі ОСОБА_5, дочку ОСОБА_3., яка має цивільний інтерес до спору, оскільки у разі задоволення його позовних вимог спадкування спірної земельної ділянки буде відбуватися за законом. Суд неправильно визначив юридичні наслідки відсутності на час відкриття спадщини майна, яке було зазначено у заповіті спадкодавця.

2.

Заслухавши  пояснення   позивача, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, заперечення відповідачки, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки склад спадкового майна визначається на час смерті спадкодавця, а подання заповідачем доказів щодо свого права на майно, яке включається у заповіт, не передбачено. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності.

Такий висновок ґрунтується на належним чином встановлених обставинах справи, правильному визначенні відповідних їм правовідносин та застосуванні норм матеріального та цивільно-процесуального права.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, свідчать не про наявність підстав для визнання заповіту недійсним ( які дійсно відсутні, про що обґрунтовано зазначив суд 1-ї інстанції у своєму рішенні), а про його ймовірну незгоду з діями нотаріуса, який видав або має намір видати підопічним відповідачки свідоцтво про право на спадщину, до складу якої входить спірна земельна ділянка, або про оспорювання права дітей свого брата ОСОБА_4. на спадщину в частині спірної земельної ділянки.

Однак, оскільки відповідно до положень ст.. 11  ЦПК України, суд

розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, доводи позивача

про те, що до складу майна заповідача, зазначеного у заповіті, спірна земельна

ділянка не входила, а отже вона не може входити до складу спадкового майна,

що може перейти у спадщину за цим заповітом - до даного спору (про визнання

в   зв'язку   із   цими   обставинами   заповіту   недійсним)   не   мають   ніякого

юридичного значення.                                                                                                                           і

Безпідставним, таким що не ґрунтується на положеннях ст..ст.34-3б

ЦПК України,  є  і  посилання на нібито  порушення  судом  1-ї інстанції норм

цивільно-процесуального права щодо незалучення ОСОБА_5 до участі в

справі в якості третьої особи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законодавством підстав   для скасування   рішення суду  1-ї інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 303-304,307,308,309,311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 6 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.