ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року Справа №2-а-893/08/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Шовгенюк І.В.
за участю:
представника позивача - Тропець В.В.;
представника відповідача - ТзОВ «Реліна» - не з'явився;
представника відповідача - ТзОВ «Або-Мікс» - Плекан Ю.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
до відповідачів: ТзОВ «Реліна» та ТзОВ «Або-Мікс»
про застосування санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Коломийська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області
звернулась в суд із адміністративним позовом до ТзОВ «Реліна» та ТзОВ «Або-Мікс» про визнання господарського зобов'язання між ТзОВ «Реліна» та ТзОВ «Або-Мікс» недійсним та зобов'язання ТзОВ «Реліна» повернути усе одержане нею другій стороні, а одержане останньою або належне їй до відшкодування стягнути в дохід держави.
29.09.2008 року представником позивача подана заява про зміну позовних вимог, згідно якої просить зобов'язати ТзОВ «Реліна» повернути усе одержане нею другій стороні, а одержане останньою стягнути в дохід держави в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області.
Представник позивача в судовому засіданні пред'явлений позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що проведеною перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Або-Мікс» встановлено наступне. 05.09.2005 року ТзОВ «Або-Мікс» уклало договір купівлі-продажу з ТзОВ «Реліна». Відповідно до даного договору ТзОВ «Або-Мікс» отримало від ТзОВ «Реліна» товар (кукурудзу) на суму 197349, 49 грн. згідно податкової накладної №54 від 05.09.2005 року та оплатило його платіжним дорученням №5 від 07.09.2005 року. Враховуючи те, що ТзОВ «Реліна» зареєстроване за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Горького, 5, Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області було направлено запит до Державної податкової інспекції у Черкаському районі щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Реліна» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Або-Мікс». Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Черкаському районі встановлено, що ТзОВ «Реліна» взято на податковий облік 24.07.2003 року. Актом перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою від 30.03.2006 року встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, посадові особи суб'єкта господарської діяльності відсутні, активи та майно відсутні. Згідно декларації з податку на додану вартість, поданої ТзОВ «Реліна» за серпень 2005 року підприємство не здійснювало жодних господарських операцій з продажу товарів, та, відповідно не сплачувало до бюджету суми податку на додану вартість. Згідно інформаційної довідки з вересня 2005 року підприємство не подає податкову звітність по податку на додану вартість. Оскільки ТзОВ «Реліна» господарської діяльності на дату укладення господарського зобов'язання від 05.09.2005 року не здійснювало, податкову звітність не подає з вересня 2005 року, податки та обов'язкові платежі до бюджету не сплачує, дії ТзОВ «Реліна» на укладення усної угоди з ТзОВ «Або-Мікс» та видача ТзОВ «Реліна» податкової накладної на виконання такої угоди є безсумнівним підтвердженням мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, а саме правочин є нікчемним. Просить задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача - ТзОВ «Реліна» в судове засідання не з'явився, заперечення на адміністративний позов не подав.
Представник відповідача - ТзОВ «Або-Мікс» в судовому засіданні проти пред'явленого позову заперечив та пояснив, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною, відповідно до ст. 207 ГК України є її вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу, хоча б однієї із сторін, щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін угоди, означає, що вони виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомити протиправність укладеної угоди і суперечливість її мети інтересам держави та суспільства і прагнули чи свідомо допускали настання протиправних наслідків. Твердження позивача про наявність умислу у відповідачів не підтверджено жодними доказами у справі. Більше того, на час укладення та виконання договору - серпень-вересень 2005 року - ТзОВ «Реліна» був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, перебував на обліку в податковій інспекції як платник податків та був платником ПДВ. Даний факт підтверджений також і документами поданими Коломийської об'єднаною Державною податковою інспекцією при поданні позову, зокрема інформаційною довідкою №5022/23-032 від 15.12.2006 року наданою Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області, в якій вказано, що дане підприємство і надалі перебуває на податковому обліку та являється платником ПДВ (номер свідоцтва платника ПДВ 32456171 вид. 03.02.2004 року). Дані обставини вказують на те, що позивачем не доведено факт ухилення сторонами угоди від сплати податків, а факт неподання ТзОВ «Реліна» податкової звітності сам по собі не є таким, що безпосередньо випливає з даної угоди та є її наслідком. При укладені даної угоди відсутня і мета - приховати від оподаткування прибутки і доходи, так як при виконанні спірної угоди ТзОВ «Або-Мікс» всі податки були нараховані та сплачені в повному обсязі. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачем проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Або-Мікс». Перевіркою встановлено, що 05.09.2005 року ТзОВ «Або-Мікс» уклало договір купівлі-продажу з ТзОВ «Реліна». Відповідно до даного договору ТзОВ «Або-Мікс» отримало від ТзОВ «Реліна» товар (кукурудзу) на суму 197349, 49 грн. згідно податкової накладної №54 від 05.09.2005 року та оплатило його платіжним дорученням №5 від 07.09.2005 року.
Також встановлено, що відповідачем було направлено запит до ДПІ у Черкаському районі щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Реліна» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Або-Мікс». Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Черкаському районі встановлено, що ТзОВ «Реліна» взято на податковий облік 24.07.2003 року. Актом перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за юридичною адресою від 30.03.2006 року встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, посадові особи суб'єкта господарської діяльності відсутні, активи та майно відсутні. Згідно декларації з податку на додану вартість, поданої ТзОВ «Реліна» за серпень 2005 року підприємство не здійснювало жодних господарських операцій з продажу товарів, та, відповідно не сплачувало до бюджету суми податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В ч.1 ст.208 ГК України зазначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною другою ст.228 ЦК України є нікчемним. В силу частини другої статті 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звернутись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
З інформаційної довідки №5022/23-032 від 15.12.2006 року наданою Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області вбачається, що ТзОВ «Реліна» і надалі перебуває на податковому обліку та являється платником ПДВ (номер свідоцтва платника ПДВ 32456171 від 03.02.2004 року) (а. с. 5).
З розділу IV вищенаведеної інформаційної довідки вбачається, що фактів проведення господарських операцій з суб'єктами господарювання, які мають ознаки «фіктивності», по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, угоди та (або) первині документи визнано судовими органами недійсними - не встановлено. Також не встановлена інформація, яка свідчить про причетність даного платника та його посадових осіб до схем ухилення від оподаткування (мінімізації податкових зобов'язань), здійснення «псевдоекспортних» операцій, незаконного отримання сум ПДВ з бюджету, тощо (а. с. 6).
З пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що 05.09.2005 року ТзОВ «Або-Мікс» уклало договір купівлі-продажу з ТзОВ «Реліна». Відповідно до даного договору ТзОВ «Або-Мікс» отримало від ТзОВ «Реліна» товар (кукурудзу) на суму 197349, 49 грн. згідно податкової накладної №54 від 05.09.2005 року та оплатило його платіжним дорученням №5 від 07.09.2005 року. Дана обставина, як і та, що господарська операція мала реальний характер, представником позивача не заперечується.
Крім цього в матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Реліна» серія АОО №153480 від 07.07.2003 року (а. с. 7).
Санкції, встановлені ч. 1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) та ненадання податкових звітів, зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено, що при укладені договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року у відповідачів мав місце умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Басай О.В.
Постанова складена в повному обсязі 22.06.2009 року.