Справа № 22ц-1858/08
Головуючий у 1-й інстанції РЕШЕТАР В.І.
Доповідач КОНДОР Р.Ю.
УХВАЛА
Іменем України
12 грудня 2008 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КУЦИНА М. М. , ВЛАСОВА СО.
при секретарі РОГАЧ І.І.
за участю позивача ОСОБА_1. , відповідачки ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляцій ною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Тячівського ра йонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, та ОСОБА_2. про повернення самовільно захопле ної земельної ділянки, відшкодування збитків та моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1. 15.07.2008 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, та ОСОБА_2., мотивуючи його тим, що відповідачі самовільно захопили, впродовж 2005-2007 pp. використовували і займають досі належну йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 010268, виданого 25.03.2001 p., ділянку площею 0, 10 га в урочищі «Царина» с Калини Тячівського району. Внаслідок неодержання позивачем врожаю картоплі, він за ці три роки зазнав збитків у розмірі 8676, 00 грн. Протиправними діями відповідачів йому завдано також моральну шкоду, компенсацію якої оцінює в суму 2500, 00 грн. Просив повернути йому самовільно захоп лену ділянку, стягнути з відповідачів вищезазначені суми у відшкодування збитків та мо ральної шкоди, а також 500, 00 грн. судових витрат.
Рішенням Тячівського районного суду від 29.09.2008 р. позов задоволено част ково: зобов'язано ОСОБА_3, та ОСОБА_2. повернути позивачу самовільно захоплену земе льну ділянку площею 0, 10 га в урочищі «Царина» с Калини Тячівського району; стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 8676, 00 грн., моральної шкоди - 1000, 00 грн.; в частині вимог про відшкодування мо ральної шкоди в розмірі 1500, 00 грн. та стягнення судових витрат в сумі 500, 00 грн. - у позові відмовлено.
Відповідачами рішення суду оскаржено, на їх думку, воно ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права. Апелянти вказують, зокрема, що правомірно володіють своєю земельною ділянкою і не захоплювали землю позивача, а суд не вста новив, про яку саме ділянку виник спір. Крім того, суд розглянув справу у відсутність від
повідачів, не повідомивши їх про час і місце розгляду справи. Просять рішення скасува ти, справу направити на новий судовий розгляд.
У письмових запереченнях на апеляцію позивач ОСОБА_1. вказує на закон ність і обґрунтованість рішення суду, яке просить залишити без змін.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2. апеляцію підтримала, пояснила, що відповідач ОСОБА_3, про судове засідання знає, з поважної причини не може з'явитися до суду, просить розглянути справу у відсутність цього відповідача. Позивач ОСОБА_1. апеляцію не визнав, просить її відхилити, рішення суду - залишити без змін. Апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою присутніх учасників процесу роз глянув справу у відсутність ОСОБА_3.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши їх доводи, перевірив ши матеріали справи та оглянувши матеріали цивільної справи № 2-280/02, суд прихо дить до такого.
Суд першої інстанції, задовольнивши позов частково, виходив з доведеності факту самовільного захоплення відповідачами спірної земельної ділянки. Проте, з таким рі шенням апеляційний суд погодитись не може.
Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 010268, виданого 25.03.2001 р. на підставі рішення Калинівської сільської ради на родних депутатів від 30.09.2000 р., ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0, 58 га, що розташована в урочищах «Великий» та «Царина», ділянка складається з двох частин площею 0, 10 га та 0, 48 га (а.с. 7). В акті не зазначено, яка з частин ділянки в якому з урочищ знаходиться, немає таких даних і в матеріалах справи.
В обґрунтування своєї позиції, позивач послався на рішення Тячівського районно го суду від 06.12.2002 p., що набрало законної сили, у справі № 2-280/02 за позовом ОСОБА_1. до Калинівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4. , про визнання Державного акта на право приватної вла сності на землю недійсним (а.с. 8, а.с. № 2-280/02 - 46). Цим рішенням було визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 023191, виданий Калинівською сільською Радою на ім'я ОСОБА_4 в частині ко ристування земельною ділянкою розміром 0, 10 га в урочищі «Царина» с Калини, цю ді лянку було повернуто ОСОБА_1 , а ОСОБА_4. було зобов'язано не чинити пере шкод у користуванні нею. Акт було визнано недійсним внаслідок порушення порядку його оформлення та видачі.
Із змісту рішення вбачається, що суд одночасно встановив таке: згаданий держа вний акт ОСОБА_1 було видано 29 березня 2001 p.; розташування спірної земе льної ділянки згідно із висновком землевпорядної експертизи відповідає Державному акту ІІІ-ЗК № 010268 від ЗО вересня 2000 p.; встановити, чи дійсно ОСОБА_4. захопила належну позивачу землю неможливо; ОСОБА_4. захопила належну позивачу земельну ділянку площею 0, 10 га. Разом з тим, актів з такими датами їх видачі та даних про конк ретне розташування спірної ділянки у справі немає, а позивач посилається на акт, вида ний 25 березня 2001 р. Даних про розгляд судом питання про недійсність рішення Кали нівської сільради від 25.04.2000 р., на підставі якого земельну ділянку площею 0, 83 га (як зазначено в судовому рішенні) було надано ОСОБА_4. , немає.
Апеляційному суду надано копії рішення Калинівської сільради від 25.04.2000 р. про виділення ОСОБА_4. земельної ділянки з двох частин загальною площею 0, 87 га в урочищах «Царина» та «Зарви», акту про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 22.06.2001 р. на ділянки загальною площею 0, 873 га, Державного акта на
право приватної власності на землю серії І-ЗК № 023191, виданого ОСОБА_4. 26.06.2003 р. на підставі рішення Калинівської сільради від 25.04.2000 р. на земельну ділянку загальною площею 0, 873 га, абрису земельної ділянки, з яких убачається, що ча стина ділянки площею 0, 715 га знаходиться в урочищі «Сухий-Зарви», площею 0, 158 га в урочищі «Царина» (а.с. 39-42).
На наявні документи апелянти посилаються як на докази надання ОСОБА_4. зе мельної ділянки, оформлення права власності на землю в тих параметрах, що первісно були визначені рішенням сільської ради. На землю видано державний акт з тими ж рек візитами бланку, що належать державному акту, про часткове визнання недійсним якого приймалося рішення судом, даних про зміни в площі, межах земельної ділянки, що ви пливають із зазначеного рішення суду, немає. Крім того, апелянти вказують, що за по мерлою ОСОБА_4. (прізвище якої, однак, не відповідає вказаному як «ОСОБА_4» у свідоцтві про смерть НОМЕР_1, виданому 18.06.2008 р. - а.с. 44) спадщину, отже - і землю, прийняла її донька ОСОБА_2., що остання ствердила і в апеляційному суді.
ЗК України (1990 р. - ст. ст. 6, 9, 17, 22, 23) в редакції, що була чинною станом на 2000-2001 pp., передбачав право Калинівської сільської ради за своїм рішенням пере дати землю в приватну власність з посвідченням права, що виникло, державним актом, який видається і реєструється цією радою. Загалом так само це врегульовано і ЗК Украї ни (2001 р. - ст. ст. 12, 78, 80, 83, 116, 118, 125, 126), за винятком технічних питань щодо оформлення та реєстрації прав на землю (зокрема, ст. 15 п. «г»).
За змістом Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання дер жавних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування зе мельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему Укра їни від 04.05.1999 р. № 43 (із змінами), зміна меж, площі земельної ділянки тягне скла дання нового державного акта з урахуванням таких змін та встановленням їх у натурі, безпосередні обов'язки по дотриманню встановленого Інструкцією порядку, в т.ч. щодо реєстрації та зберігання державних актів, покладено на органи і підрозділи Державного комітету України по земельних ресурсах (п.п. 1.13., 1.19., 1.21., 2.14. та ін.).
Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Проте, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. 60 ч. 4 ЦПК України).
Сторони на ствердження своїх доводів оперують чинними рішеннями та правовс тановлюючими документами щодо земельних ділянок, прийнятими та виданими Кали нівською сільською радою, внаслідок чого і виник спір. В апеляційному суді сторони дали взаємовиключні пояснення щодо спірної земельної ділянки і вказували одночасно: на захоплення зазначених ОДО га як на ділянці, належній позивачу - відповідачами, так і на ділянці, належній відповідачам - захоплення позивачем; на те, що суміжні ділянки взагалі не захоплювалися; що захоплена ще не розподілена земля.
З огляду на вищенаведене, рішення Тячівського районного суду від 06.12.2002 р. у справі № 2-280/02 може враховуватися щодо суто конкретних встановлених ним об ставин у сукупності з іншими встановленими у справі фактами та наявними доказами.
Суд першої інстанції не встановив, зокрема - точне місцезнаходження захопленої земельної ділянки чи її частини, не з'ясував, чи було виконано рішення Тячівського ра йонного суду від 06.12.2002 р., не вжив заходів до перевірки в необхідному для прави льного вирішення справи обсязі даних про право сторін на спірну земельну ділянку (її частину) тощо. Суд, не з'ясувавши, по суті, обставин захоплення чи відсутності такого що до конкретно визначеної земельної ділянки, її частини, задовольнив вимоги, які є похід
ними від права на земельну ділянку. Зважаючи на суть спірних правовідносин, суд не об говорив питання про участь у справі Калинівської сільської ради, а також відповідного органу земельних ресурсів, прав та обов'язків яких стосується справа, обставини якої, крім того, не можуть бути з належною повнотою з'ясовані без таких учасників процесу. Суд не встановив коло осіб, прав та обов'язків яких стосується дана справа та вирішив спір без участі таких осіб. Судом не були усунуті суперечності в справі та по суті не були встановлені істотні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи та ух валення в ній законного рішення.
Сторонами визнано, що повістка про виклик відповідачів в судове засідання на 29.09.2008 р. не була їм вручена, а фактично її одержала донька відповідачів, яка потім виїхала на навчання до Ужгорода. Тому відповідна телеграма (а.с. 24) не може братися до уваги, оскільки не відповідає дійсності, а доводи відповідачів про їхню відсутність в су довому засіданні через непоінформованість про нього - не спростовані.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та яки ми доказами ці обставини і дані підтверджуються ( ст. 213, ст. 214 п.п. 1, 2 ЦПК України). Відповідно до ст. 10 ч. 4 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню об ставин справи, положеннями ст. ст. 32-36 ЦПК України передбачено порядок участі в справі кількох відповідачів, участі в ній третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору і тих, які цих вимог не заявляють.
За наведених обставин, до своїх висновків суд прийшов передчасно, з порушен ням норм процесуального права, ґрунтуючись, по суті, на припущеннях, скасуванню з направленням справи на новий розгляд рішення суду підлягає, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомле них про час і місце судового засідання, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі ( ст. 311 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої ін станції - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду. Залежно від встановленого за результатами нового розгляду справи, суду слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 5, ст. 311 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, апе ляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, та ОСОБА_2: задовольнити, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2008 р. у даній справі - скасу вати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і про тягом двох місяців з цього дня може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України.