З А Р І Ч Н И Й    Р А Й О Н Н И Й    С У Д    М.   С У М И

вул. Першотравнева, 13, м. Суми, 40030, тел/факс (0542) 60-07-99, E-mail: inbox@zr.su.court.gov.ua

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

    28  серпня  2009  року.                                                   Справа  № 2 - 206 / 09

        Зарічний  районний суд  м.  Суми  у  складі :  головуючого – судді  Бойка  В.Б.,  

                                                                                          при секретарі – Міщенко А.А.,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Суми  цивільну  справу  за  позовною  заявою ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  Страхового  акціонерного  товариства  “ САЛАМАНДРА-ЛТАВА “

про  відшкодування  майнової  та  моральної  шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач  свої  уточнені  вимоги  ( а.с.  72 ) мотивує  тим,  що  20.03.2008  року,  близько  19-40  год.  вечора  він, після  скоєння  ДТП,  перебував  в  салоні  свого  автомобіля  ЗАЗ 1102, д.н. НОМЕР_1  та  знаходився  на  перехресті  вулиць  Кірова  та  Федько  в  м.  Суми,  чекав  приїзду  співробітників  ДАІ.  В  цей  час,  відповідач, керуючи  автомобілем  ВАЗ 2105,  д.н.  НОМЕР_2,  порушив  ПДР  України,  в  темний  час  доби  не  обрав  безпечну  швидкість  руху  та  скоїв  наїзд на  автомобіль  позивача, що  перебував  у  нерухомому  стані, заподіявши  механічні  ушкодження.  

Посилаючись  на  вказані  обставини,  позивач  просить  стягнути  з  відповідача  на  свою  користь  заподіяну  майнову  шкоду  в  сумі  805  грн.  та  моральну  шкоду  в  сумі  2000  грн. Моральну  шкоду  обгрунтовує  порушенням  нормальної  течії  життя,   пошкодженням  транспортного  засобу,  неможливістю  користуватися  ним,  ушкодженням  здоров»я,  небажанням  відповідача  вирішити  спір  добровільно.  

Відповідач  позов  визнав  частково,  пояснив  суду,  що  він  дійсно  20.03.2008  року, на  перехресті  вулиць  Кірова  та  Федько  в  м.  Суми,  керуючи  автомобілем  ВАЗ 2105,  д.н.   НОМЕР_2,  в  темний  час  доби  скоїв  наїзд на  автомобіль  позивача, що  перебував  у  нерухомому  стані.  Зазначає,  що  позивач  також  порушив  ПДР,  після  ДТП  не увімкнув аварійну сигналізацію  та  не встановив знак аварійної зупинки. Внаслідок  цього  транспортний  засіб  позивача  було  погано  видно  на  проїжджій  частині,  відповідач  не  зміг  своєчасно  зреагувати  на  небезпеку.  Відповідач  не  згоден  з  розміром  відшкодування  за заподіяну  майнову  шкоду,  оскільки  внаслідок  наїзду  на  автомобіль  позивача  було  пошкоджено  лише  задній  бампер,  для  відновлення  цих  ушкоджень  позивач  витратив  200  грн.  Решта  зазначених  в  позові  ушкоджень  транспортного  засобу  не  пов»язана  з  діями  відповідача,  розмір  шкоди  необґрунтовано  завищено.

Вимоги  про  відшкодування  моральної  шкоди  просить  вирішити  відповідно  до  чинного  законодавства.

Представник  відповідача -  Страхового  акціонерного  товариства                                             “ САЛАМАНДРА-ЛТАВА “  не  з”явився,  про  час  розгляду  справи  повідомлявся.  

Суд,  заслухавши  пояснення  учасників  процесу,  свідків,  дослідивши  письмові  докази  по  справі,  вважає,  що  позовні  вимоги    підлягають  частковому  задоволенню,   виходячи  з  наступного :  як  було  встановлено  під  час  розгляду  справи,  позивач  має  право  керування  та  розпорядження автомобілем  ЗАЗ 1102, д.н.  НОМЕР_1  ( а.с. 18-19 ).

20.03.2008  року,  близько  19-40  год.  вечора,  позивач  скоїв  ДТП,  після  чого  перебував  в  салоні  свого  автомобіля  на  перехресті  вулиць  Кірова  та  Федько  в  м.  Суми,  чекав  приїзду  співробітників  ДАІ.  В  цей  час,  відповідач, керуючи  автомобілем  ВАЗ 2105,  д.н.  НОМЕР_2,  порушуючи  ПДР  України,  в  темний  час  доби  не  обрав  безпечну  швидкість  руху  та  скоїв  наїзд на  автомобіль  позивача, що  перебував  у  нерухомому  стані, заподіявши  механічні  ушкодження.  

За  допущене  порушення  12.3  ПДР  України  відповідач був притягнутий  до  адміністративної  відповідальності  у  вигляді штрафу ( а.с.  17 ).

Позивач,  як  особа,  що  користується  майном  на  законній  підставі,  має  право  на  захист  права  власності,  в  т.ч.  і  шляхом  відшкодування  майнової  та  моральної шкоди.

З  питанням  проведення  страхових  виплат  позивач  не  звертався.

Відповідно  до  ст.ст.  1166  та  1187  ЦК України,  відповідач  повинен  відшкодувати  позивачу  завдану  неправомірними  діями  майнову  шкоду. До  такого  відшкодування  суд  відносить  витрати  на  придбання  заднього  бамперу  та  його  встановлення ( а.с.  10,  13 ).

    Між  тим,  суд  погоджується  з  твердженнями  відповідача  в  тій  частині ,  що  позивач  також  порушив  ПДР,  оскільки  після  ДТП  позивач  не увімкнув аварійну сигналізацію  та  не встановив знак аварійної зупинки.  Внаслідок  цього  транспортний  засіб  позивача  був  не  освітленим,  його  було  погано  видно  на  проїжджій  частині,  що  сприяло  виникненню   шкоди.  

    Ці  обставини  підтверджуються  показаннями  свідків  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  та  не  заперечуються  представником  позивача.

    У  відповідності  до  п.  2.10  ПДР,  у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил.  Пунктом  9.10  передбачено,  що  разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м. до транспортного засобу в населених пунктах  у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 1188  ЦК  України  передбачено,  що  шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел  підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.  Зокрема,  за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З  урахуванням  тяжкості  допущених  сторонами  порушень  ПДР,  суд  визначає  ступінь  вини  відповідача  у  80%, а  позивача  -  у  20%.  

Таким  чином,  на  користь  позивача  належить  стягнути   160  гривень  00  копійок  в  рахунок  відшкодування  майнової  шкоди ( 80 %  від понесених  витрат  на  придбання  заднього  бамперу  та  його  встановлення ).

Решта  позовних  вимог  не  підлягає  задоволенню,  виходячи  з  наступного.

Згідно  зі  ст.ст. 10-11,  60  ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.  Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

    Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов”язковому з”ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку  між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в заподіянні. Зокрема, позивач повинен довести  факт заподіяння шкоди, вказати, якими та чиїми діями  вона заподіяна, а також інші обставини, що мають значення для справи.

    Суд  вважає,  що  позивач  не  надав  достатніх  та  достовірних  доказів  в  підтвердження  факту  пошкодження  при  другій  ДТП  з  участю  відповідача  заднього  лівого крила та  інших  частин  автомобіля,  необхідності  проводити  ремонтні  роботи  в  цій  частині  транспортного  засобу,  в  т.ч.  і  проводити  лакофарбові  роботи. Доводи відповідача не спростовані,  докази,  на  які  посилається  позивач, є суперечливими,  не  узгоджуються  як  між  собою,  так  і  з  іншими  доказами  по  справі.

    Зокрема,  із  матеріалів  справ  про  адміністративні  правопорушення  №№ 3-7247/08  та  3-7298/08 Зарічного  районного  суду  м.  Суми,  а  також  матеріалів  про  відмову  в  порушення  кримінальної  справи №1825       Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  неможливо  зробити  одностайний  висновок  про  те,  які  ушкодження  виникли  в  автомобіль  позивача  при  першій  ДТП  20.03.2008  року,  а  які – при  ДТП  за  участі  відповідача.  Окрім  того,  ніде  не  зафіксований  технічний  стан  автомобіля,  його  цілісність  до  обох  ДТП.

    Свідок  ОСОБА_3 вважає,  що  ушкодження  в  лівій  частині  автомобіля  позивача  виникли  саме  під  час  першої  ДТП,  внаслідок  взаємодії  автомобіля  позивача  та  свідка.  Відповідач  пошкодив  лише  задню  частину  автомобіля  позивача.

    Свідок  ОСОБА_4  припускає  можливість пошкодження  лівої  частини  автомобіля  позивача  і  в  другій  ДТП,  проте  розмежувати  пошкодження  не  може.  Вважає,  що  відповідь  на  це  питання  може  надати  тільки  експертиза.

Ці  докази  позивачем  належним  чином  не  спростовані.  Суд  надає  їм  перевагу  перед  показаннями  свідка  ОСОБА_5,  про  наявність  якого  позивач  не  повідомляв  ані  працівників  ДАІ,  ані  судові  органи  (  під  час  розгляду  справ  про  адміністративне  правопорушення  та  цивільних  справ ) аж  до  червня  2009 року.

Згідно  зі  ст. 10  ЦПК,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи : роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

    Статтею 143 ЦПК  передбачено,  що  для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Суд  роз»яснив  представнику  позивача  вищевказані  положення  законодавства,  однак  сторона  позивача  вважає  можливим  закінчувати  розгляд  справи  на  підставі  наявних  в  справі  доказів,  з  клопотанням  про  призначення  експертизи  для  встановлення  механізму  виникнення  пошкоджень  транспортного  засобу  до  суду  не  зверталася.    

    Частиною  4  статті  60  ЦПК  передбачено,  що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Таким  чином,  в  задоволенні  вимог  про  відшкодування  витрат  на  ремонт пошкоджень заднього  лівого крила та  інших  частин  автомобіля,  а  також  проведення  лакофарбових  робіт  належить  відмовити.    

Не  знаходить суд  підстав  і  для  задоволення  вимог  про  відшкодування  моральної  шкоди.  Як  зазначалося  вище,  є  вина  в  заподіянні  шкоди  обох  сторін,   майнова шкода,  заподіяна  відповідачем,  є  незначною,  права  позивача  в  цій  частині  повністю  відновлені  судом.  Відповідач  неодноразово  заявляв  про  можливість  відшкодувати  ті  збитки,  які  реально  настали  від  його  дій.

Заявлений  позивачем  розмір  відшкодування  за  заподіяну  моральну  шкоду  значно  перевищує  розмір  заподіяної  відповідачем  майнової  шкоди.

 Відповідно  до  ст. 1167  ЦК України ( на яку  посилається  позивачка ),  відшкодуванню  підлягає  моральна  шкода,  заподіяна  внаслідок  пошкодження  здоров»я  або  пошкодження  майна  потерпілої  особи.  

Суд вважає,  що  позивач  не  надав  доказів  того,  що  він  отримав  з  вини  відповідача  мозкову  травму,  струс  головного  мозку,  20  днів  проходив  відповідний  курс  лікування.  

Матеріали  справ  про  адміністративні  правопорушення  №№ 3-7247/08  та  3-7298/08 Зарічного  районного  суду  м.  Суми,  а  також  матеріали  про  відмову  в  порушення  кримінальної  справи №1825  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  містять  відомості  про  те,  що  сторони  в  ДТП  тілесних  ушкоджень  не  отримали.

Надана  суду  медична  документація за  березень  2008  року  ( а.с. 20-21 )  свідчить  про  наявність  у  позивача  підвищеного  артеріального  тиску,  артеріальної  гіпертензії,  тобто  захворювань  серцево-судинної  системи,  а  не про  наявність  мозкової  травми  та  струсу  головного  мозку.

Те  ж  саме  стосується  і  наданої  суду  медичної  документації  стосовно  позивача  за  більш  пізній  період -  жовтень  2008  року ( а.с.  37-40 ).

Інших  доказів  сторона  позивача  суду  не  надала.

Вищевикладене  свідчить  про  те,  що не  знайшов  свого  підтвердження  факт  пошкодження  здоров»я  позивача  внаслідок  дій  відповідача,  тому  відсутні  підстави  для  притягнення  його  до  відповідальності.    

Таким  чином,  з  урахуванням  того,  що  майнова шкода,  заподіяна  відповідачем,  є  незначною,  права  позивача  в  цій  частині  відновлені  судом,  факт  порушення  прав  позивача  визнаний,  цих  заходів  буде  цілком  достатньо  для  повного  захисту  прав  та  інтересів  позивача,  відсутні  підстави  для  стягнення  моральної  шкоди,  заподіяної  у  зв»язку  з  пошкодженням  транспортного  засобу.    

На  підставі  ст.ст.  84  та  88  ЦПК  України  відповідачка  повинна  відшкодувати  заявнику   51 гривню  00  копійок  в  рахунок  повернення  судового  збору,  30  гривень  00 копійок  в  рахунок  повернення  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення розгляду  цивільної  справи, та  72  гривні   00  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу . При  визначенні  розміру  відшкодування  за  правову  допомогу,  суд  враховує   фактичні  витрати  робочого  часу  особи,  що  надавала  правову  допомогу  позивачу,  розмір  понесених  позивачем  витрат ( 1200  грн. – а.с.  41-44 ),  а  також  те,  що  позовні  вимоги  задоволені  лише  на  6%.  За  таких  обставин,  стягненню  підлягає : 160  грн. : ( 805  грн. + 2000  грн. ) * 100% = 72  грн.

Керуючись  ст.ст. 23,  1166-1167,  1187-1188  ЦК України, ст.ст. 10-11,  57- 60, 84,  88,  212-215  ЦПК України,  суд  -

В И Р І Ш И В :

Позовні  вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково .

Стягнути  з  ОСОБА_2 на  користь ОСОБА_1  160  гривень  00  копійок  в  рахунок  відшкодування  майнової  шкоди,  51 гривню  00  копійок  в  рахунок  повернення  судового  збору,  30  гривень  00 копійок  в  рахунок  повернення  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення розгляду  цивільної  справи, та  72  гривні   00  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу, а  разом :  313  гривень  00  копійок.

В  задоволенні  решти  позовних  вимог  ОСОБА_1  відмовити  за  необгрунтованістю.

Рішення  може  бути  оскаржено до  судової палати у цивільних справах апеляційного  суду   Сумської  області   через   Зарічний   районний   суд   м.  Суми.  Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ                                                                                 В.Б. БОЙКО