Справа № 2-а-2663/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2011 м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

в складі головуючого – судді Курач І.В., при секретарі Сеник Л.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, та зобов’язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить визнати дії УПСЗН Енергодарської міської ради про відмову у проведенні нарахування несплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити суму несплаченої щорічної допомоги на оздоровлення з 2007 року по 2010 рік . В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії, є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати .

Дізнавшись про не донарахування сум щорічної допомоги на оздоровлення, у лютому 2011 року позивач письмово звернувся до УПСЗН Енергодарської міської ради з заявою про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення відповідно до вимог закону, починаючи з 2007 р. по 2010р, але відповідач відмовив йому у перерахунку, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, згідно до положень якої, щорічна допомога на оздоровлення виплачена йому в повному обсязі.

Посилаючись на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІ), Конституцію України,Закон України « Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» вважає дії відповідача неправомірними, просить суд позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання позивач не з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі , просить справу розглянути без його участі ( а.с. 3).

Представник відповідача , що діє на підставі довіреності – ОСОБА_2 , в судове засідання не з’явилася, просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги не визнала в повному обсязі і просить відмовити в задоволенні позову , про що повідомила суд письмово. До справи надані заперечення, в яких зазначено, що УПСЗН Енергодарської міської ради не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів ІІІ ступеня. Ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено,що порядок застосування цього Закону провадиться у порядку визначеному Постановою КМУ і щорічна допомога фінансується із державного бюджету, а тому вони , як розпорядники коштів, проводять виплату тільки в межах бюджетних асигнувань. Посилаючись на норми ст. 99, 100 КАС України, просить суд в задоволенні позову відмовити( а.с. 13-17).

Дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є громадянином, який постраждав від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , 2 категорії, перебуває на обліку в УПСЗН Енергодарської міської ради (а.с. 5,8).

Компенсація на оздоровлення позивачу, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, виплачувалася Управлінням праці та соціального захисту населення. В 2010р сума виплат склала 100 грн., що підтверджено довідкою УПСЗН Енергодарської міської ради від 31.05.2011р року № 454 ( а.с.8).

У відповідності до ст. 99 КАС України звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків,установлених законом залишається без розгляду, якщо суд, за заявою особи, яка його подала , не знайде підстав для поновлення строку , про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся до суду 08.06.2011р., заява про поновлення строку не надана , ухвалою суду від 10.06.2011р провадження по справі відкрито в частині вимог, строк звернення до суду яких не пропущений.

Посилання позивача на ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», відповідно до якого вимоги не обмежуються строком давності суд вважає помилковим, оскільки ст. 73 цього Закону передбачає, що відповідальність за шкоду , спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України, тобто на правовідносини, що виникли в результаті Чорнобильської катастрофи, дія цього Закону не розповсюджується. Крім того, суд погоджується з позицією відповідача, що щорічна допомога на оздоровлення не є відшкодуванням шкоди. З цієї причини суд вважає безпідставне посилання позивача і на ст. 268 ЦК України, що передбачає вимоги , на які не поширюється позовна давність.

Як вбачається з довідки УПСЗН від 31.05.2011р. № 454 у 2010році позивач отримав компенсацію у липні 2010 року, до суду ж звернувся 08.06.2011р, тобто після сплину 6 місяців, тому у відповідності до ст.100 КАС України позов залишається без розгляду.

Керуючись ст. 99, 100, 165, 186 КАС України , суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, та зобов’язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І. В. Курач