Справа №2-374/2009 р.

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 липня 2009 року                                 м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді  Горегляд О.І.,

з участю:

-    секретаря судового засідання  -  Ковальчук І.Г.,

•   позивача - ОСОБА_1,

•   відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

    15 листопада 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали між собою шлюб у відділі РАГС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за №324 та видано подружжю свідоцтво про шлюб серії І-ГЮ №072712. Від цього шлюбу у сторін 26 серпня 2005 року народилася дочка - ОСОБА_3, яка на теперішній час є малолітньою дитиною, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ГЮ №013857, виданим відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 08 вересня 2005 року (актовий запис №366).

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що спільне життя із дружиною не склалося, одруження з нею виявилося невдалим. У позові позивач вказав, що подружжя має різні характери, через що в сім’ї виникають сварки і непорозуміння.  Із-за цих причин згідно доводів ОСОБА_1 сімейно-шлюбні відносини припинилися. Позивач просить суд розірвати шлюб, укладений ним із ОСОБА_2, залишивши малолітню дитину на виховання відповідачки.

      У попередньому судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги про розірвання шлюбу, заявлені до ОСОБА_2 та просив суд задоволити позов. З пояснень, наданих ОСОБА_1, слідує, що відповідачка не приймала участі у веденні домашнього господарства, тому проживати спільно з такою жінкою він не бажає.

Відповідачка повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зазначивши суду, що примирення сторін є неможливим, оскільки позивач застосувував до неї фізичну силу, вигнав із квартири разом із малолітньою дитиною, викинув їх речі. Із цих причин протягом останніх двох місяців вона проживає разом із дочкою ОСОБА_3 по місцю проживання своїх батьків окремо від позивача і не підтримує з ним сімейно-шлюбних відносин. Згідно доводів відповідачки за таких обставин збереження шлюбу є неможливим.  

Враховуючи наведене, суд прийняв визнання позову про розірвання шлюбу відповідачкою ОСОБА_2, оскільки воно не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши і оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутнє взаєморозуміння. Сторони мають різні погляди на права та обов’язки подружжя. Тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних відносин, проживають окремо. Відновити сімейно-шлюбні відносини і спільно проживати однією сім’єю відповідачка не бажає, тому збереження сім’ї за таких обставин є неможливим.

Отже, сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам відповідачки.

Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112 СК України, ст.ст.4, 60, ч.1 ст.61, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.4 ст.130, ч.4 ст.174, ч.3 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у відділі РАГС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 15 листопада 2003 року, актовий запис за №324, - розірвати.

Малолітню дитину сторін - дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на виховання її матері – ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Звільнити сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 31 (тридцять одної) гривні 25 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                 О.І.Горегляд