Справа № 2026/2-392/11

Провадження № 2/630/1/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради Харківської області, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення, зобов’язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася 26 липня 2011 року до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 19 серпня 2011 року (т. 1 а.с. 108-112), від 15 липня 2014 року (т. 1 а.с. 105-106), від 22 липня 2014 року (т. 1 а.с. 140-141), просить:

1). Визнати незаконним і протиправним рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області № 1831 від 10 грудня 1996 року і зобов’язати виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради Харківської області скасувати дане рішення із-за порушення прав позивача;

2). Стягнути з виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за порушення прав та інтересів позивача в землекористуванні, права на безпеку життя, здоров’я, майна, права доступу до власної господарської будівлі для її обслуговування, ремонту, гасіння пожежі, упередженого ставлення, які виникли внаслідок незаконного закріплення частини присадибної ділянки по вул. Гастело, 5 в м. Люботин розміром 62,0 кв.м, шириною 1,40 м за відповідачем ОСОБА_2 рішенням № 1831 від 10 грудня 1996 року без згоди землекористувачів ОСОБА_1 і ОСОБА_5

3). Зобов’язати відповідача ОСОБА_2 звільнити від паркану та бетону частину двору присадибної ділянки по вул. Гастело, 5 в м. Люботин середньою шириною 1,40 м від загальної ширини 15,70 м, яка була відведена згідно з генеральним планом від 03 вересня 1953 року та зареєстрована рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 134 від 19 березня 1985 року площею 951 кв.м за позивачем ОСОБА_1 та іншою стороною ОСОБА_5, та привести її в належний стан, який існував до захоплення;

4). Зобов’язати відповідача ОСОБА_2 звільнити від незаконно збудованого в 2009 році двоповерхового гаражу частину двору присадибної ділянки по вул. Гастело, 5 в м. Люботин середньою шириною 1,40 м від загальної ширини 15,70 м, яка була відведена згідно з генеральним планом від 03 вересня 1953 року та зареєстрована рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 134 від 19 березня 1985 року площею 951 кв.м за позивачем ОСОБА_1 та іншою стороною ОСОБА_5, та привести її в належний стан, який існував до захоплення;

5). Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. за порушення прав та інтересів позивача в землекористуванні, права на безпеку життя, здоров’я, майна, права доступу до власної господарської будівлі для її обслуговування, ремонту, гасіння пожежі, приниження.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Гастелло, 5 в м. Люботин на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 липня 1980 року. Одночасно з набуттям права власності на житловий будинок позивач набула право користування земельною ділянкою площею 951 кв.м, що відповідає вимогам ст. 30 Земельного Кодексу УРСР 1970 року. В липні 2009 року відповідачем ОСОБА_2В, який є власником домоволодіння по вул. Гастелло, 7 в м. Люботин, було розпочато встановлення нового бетонного паркану і будівництво двоповерхового гаражу, майже впритул до будівлі, належної позивачеві. Таке будівництво було здійснено відповідачем з порушенням будівельних норм та протипожежних правил безпеки, що також призвело до порушення прав позивача на обслуговування власного нерухомого майна, завдання шкоди майну, та створило загрозу її життю та членів її сім'ї у разі виникнення пожежі. Такі неправомірні дії відповідача, як наголошує позивач в своєму позові, призвели до захоплення частини її земельної ділянки площею 62 кв.м, через що площа земельної ділянки за адресою: м. Люботин, вул. Гастелло, 7 збільшилась з 600 кв.м, встановлених рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області від 12 лютого 1959 року, до 662 кв.м. Така поведінка відповідача позбавила позивача можливості доступу до власних будівель для їх обслуговування, призвело до руйнування літньої кухні, чим завдано матеріальних і моральних збитків, душевним і психічним стражданням, які оцінені позивачем у 30000,00 грн.

Також, позивач ОСОБА_1 вказувала в своєму позові про незгоду з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області № 1831 від 10 грудня 1996 року про закріплення за домоволодінням № 7 по вул. Гастелло в м. Люботин земельної ділянки площею 662 кв.м, яка збільшена у порівнянні з встановленою попереднім рішенням від 12 лютого 1959 року площею 600 кв.м внаслідок порушення виконавчим комітетом вимог ст. 31 Земельного кодексу України 1992 року, тобто без згоди позивача ОСОБА_1 на вилучення у неї частини земельної ділянки.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, в обґрунтування позовних вимог посилалися на обставини, викладені в позові. Також позивач пояснила, що її мати, ОСОБА_5, яка є співвласником домоволодіння № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин, в 1984 році зверталась до виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради з проханням встановити межі земельної ділянки в зв'язку з їх порушенням з боку сусідніх домоволодінь № 3 і № 7. Комісія, яка прибула з виконкому, навела межі їх земельної ділянки з боку домоволодіння № 3 по вул. Гастелло і в тильній частині з боку домоволодіння № 49 по вул. Леніна по фактичному користуванню, так як частина ділянки була зайнята цими домоволодіннями, а межу з домоволодінням № 7 по вул. Гастелло навела у відповідності з генеральним планом. До 2009 року на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 стояв старий гараж, на місці якого відповідач розпочав будівництво нового двоповерхового гаражу. Перед цим відповідач встановив бетонний паркан. Таке будівництво призвело до зменшення протипожежної відстані між парканом та будинком позивача з 6,00 м до 4,70 м, так як відповідач захопив частину земельної ділянки позивача, а також призвело до неможливості обслуговування будівлі, в якій вона проживає з чоловіком, адже відстань від гаражу до будівлі складає близько 0,70 м. Через це талий сніг та дощові води стікають з покрівлі гаражу під стіну будівля позивача та руйнують фундамент. Своїми діями відповідач ОСОБА_2 завдає їй, ОСОБА_1, матеріальної та моральної шкоди.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 також вказувала про те, що провина виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області у спричиненні їй моральної шкоди полягає в тому, що вона лише в 2009 році дізналася про те, що в 1985 році рішенням виконкому було зменшено площу її земельної ділянки на 102 кв.м. З метою вирішення земельного спору з сусідом та відновлення свого права користування земельної ділянкою, вона зверталася до виконавчого комітету з відповідними зверненнями. Засідання виконкому з розгляду її звернення призначалося двічі, і кожного разу над нею знущалися, змушуючи її на інвалідному візку підійматися на другий поверх, хоча вона просила проводити засідання на першому поверсі. Крім того, знущання над нею полягало в тому, що її змушували по п’ять годин очікувати, коли розпочнеться засідання.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі. В своїх поясненнях представник ОСОБА_6 вказував на те, що ОСОБА_2 набув у власність домоволодіння № 7 по вул. Гастелло в м. Люботин лише в 1997 році за договором дарування від попереднього власника ОСОБА_7 В складі домоволодіння перебував гараж, збудований ще в 1966 році першим власником ділянки ОСОБА_8 на межі з земельною ділянкою позивача. Але таке розміщення старого гаражу не суперечило будівельним нормах того часу. Старий гараж ОСОБА_2 розібрав в 2009 році та на його місці без зміни розташування фундаменту розпочав будівництво нового гаражу. Натомість, будівля кухні, яку використовує позивач, є самовільно збудованою, та ця будівля розташована на відстані 0,76 м від межі ділянок, тобто з порушенням приписів дозвільних документів. Щодо бетонного паркану, то представник ОСОБА_6 пояснив суду, що такий паркан був встановлений по межі ділянок від червоної лінії до кута старого гаражу ще в 2003 року, підтвердженням чого можуть слугувати відомості, зазначені в технічному паспорті на домоволодіння № 7 по вул. Гастелло в м. Люботин. Лише в 2009 році відповідач ОСОБА_2 після знесення старого гаражу, по межі ділянок, встановив новий бетонний паркан, тим самим подовживши раніше встановлений паркан. В якості доповнення до висловлених заперечень представник ОСОБА_6 подав заяву про застосування строків позовної давності (т.3 а.с. 175).

Представник відповідачів ОСОБА_3 міської рада Харківської області і виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області ОСОБА_9 в судовому засіданні проти позову заперечувала і просила відмовити в його задоволенні. В своїх усних і письмових запереченнях представник ОСОБА_9 вказувала на те, що рішення № 1831 від 10 грудня 1996 року було прийнято виконавчим комітетом у відповідності до вимог Земельної кодексу України 1990 року та Указу Президента України № 1194/95 від 30 грудня 1995 року на підставі заяви ОСОБА_7 про закріплення земельної ділянки, яка перебувала в його фактичному користуванні. Таким чином, вказане рішення стосувалося інтересів іншої особи, ОСОБА_7, який реалізував своє право на отримання в користування земельної ділянки. Після укладення договору дарування від 26 грудня 1997 року право власності на житловий будинок № 7 по вул. Гастелло в м. Люботин перейшло до ОСОБА_2, відповідача в даній справі, одночасно з правом користування земельною ділянкою площею 662 кв.м. Отже, оскаржуване позивачем рішення жодним чином не зачіпає її прав землекористувача, оскільки нею до теперішнього часу не реалізоване право на отримання земельної ділянки у користування та визначення її меж.

Крім того, представник ОСОБА_9 вказувала на ті обставини, що здійснене ОСОБА_2 у 2009 році будівництво нового гаражу на місці старого гаражу, який існував з 1966 року, не може свідчити про порушення прав позивача при прийнятті виконавчим комітетом рішення від 10 грудня 1996 року за заявою іншої особи, ОСОБА_7 Більш того, у позивача не виникло право власності на самочинно збудовану будівлю, яка нею використовується для проживання, що позбавляє її права розпорядження таким майном та права вимагати усунення перешкод у користуванні.

Третя особа, ОСОБА_4, в судовому розгляді участі не приймала за станом здоров'я і просила провести його за її відсутності, про що подала відповідну заяву (т.1 а.с. 191).

В судовому засіданні, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи КП «ОСОБА_3 БТІ» № 601, домоволодіння № 5 по вул. Гастелло (колишня вул. Белякова, 3) в м. Люботин належало на праві власності ОСОБА_10 на підставі свідоцтва № 28, виданого 18 березня 1946 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради депутатів трудящих. Домоволодіння складалося на той час з одного лише дерев’яного будинку, критого залізом. У відповідності до генерального плану (викопіювання з нього станом на 03 вересня 1953 року) в користуванні у ОСОБА_10 перебувала земельна ділянка площею 1550,9 кв.м.

На засіданні виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради депутатів трудящих, яке відбулося 12 лютого 1959 року, протокол № 3, було прийнято рішення про прийняття від ОСОБА_10, яка мешкає по вул. Гастелло, 5 в м. Люботин, до фонду земель міста земельної ділянки площею 600 кв.м (т.1 а.с. 17).

В матеріалах інвентаризаційної справи № 601 також знаходиться договір купівлі-продажу, посвідчений 06 липня 1962 року державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, згідно з яким ОСОБА_10 продала належне їй на праві власності домоволодіння, яке складається деревного будинку мазаного, критого залізом, покупцю ОСОБА_11

Після смерті власника ОСОБА_11 право власності на домоволодіння за адресою: м. Люботин, вул. Гастелло, 5, в рівних частках, по 1/2 частині, в порядку спадкування набули ОСОБА_5 та ОСОБА_1, що підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 1980 року по справі № 2-1154. Між співвласниками домоволодіння до теперішнього часу не визначений порядок користування спільним майном та його поділ або виділ частки в натурі не проводився. Як встановлено в ході розгляду справи № 2-1154, придбаний в 1962 році деревний житловий будинок був перебудований в цегляний будинок. Технічними документами інвентаризаційної справи № 601 зафіксовано зміну його лінійних розмірів та матеріалів, застосованих у будівництві – цегла. Останнє обстеження домоволодіння було здійснено працівниками БТІ на початку 1987 року.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області № 2/113 від 11 лютого 1986 року було розглянуто заяву ОСОБА_5 та надано дозвіл на оформлення самовільно збудованого попереднім власником ОСОБА_11 сараю літ. «Б» розміром 3,6х4,5 м по вул. Гастелло, 5 в м. Люботин (т.1 а.с. 16).

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи КП «ОСОБА_3 БТІ» № 600, земельну ділянку площею 600 кв.м за адресою: м. Люботин, вул. Гастелло, 7 (колишній № 5-А), було виділено рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради депутатів трудящих № 3 від 12 лютого 1959 року у безстрокове користування ОСОБА_12 під індивідуальне будівництво житлового будинку з дотриманням вимог типового проекту.

Як вбачається з акту від 26 травня 1962 року про завершення будівництва та введення в експлуатацію, ОСОБА_8 завершив будівництво житлового будинку в грудні 1961 року, але з відхиленням від затвердженої проектної документації в частині лінійних розмірів будинку. Право власності на домоволодіння в цілому було зареєстроване за ОСОБА_8 19 червня 1962 року на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 06 березня 1959 року.

16 травня 1980 року Харківським районним народним судом було ухвалено рішення в справі № 2-922 про визнання права власності ОСОБА_7 на 1/4 частину житлового будинку з надвірним будівлями, що розташований за адресою: м. Люботин, вул. Гастелло, 7.

Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи № 600 міститься рішення № 2/112 від 11 лютого 1986 року про надання дозволу на оформлення права власності ОСОБА_8 на самовільно збудовані за адресою: м. Люботин, вул. Гастелло, 7, сарай літ. «Д», літній душ літ. «З» і гараж літ. «Б». В описі будівель і споруд, складеному техніком БТІ 15 грудня 1983 року, вказано, що гараж збудований в 1966 році з цегли, покрівля виконана з шиферу.

14 листопада 1997 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого останній придбав у свою власність 3/4 частин домоволодіння по вул. Гастелло, 7 в м. Люботин.

Власником домоволодіння за адресою: м. Люботин, вул. Гастелла, 7, на час розгляду справи, являється відповідач ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування від 26 грудня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківського району нотаріальної контори за реєстр. № 2-2662. Дарувальником у цьому договорі вказаний ОСОБА_7, який був власником домоволодіння в цілому.

З приводу звернення ОСОБА_5, співвласника домоволодіння № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин, щодо порушення меж її земельної ділянки 18 лютого 1985 року був складений акт обстеження земельної ділянки (т.1 а.с.26). Комісією, яка проводила обстеження, було з’ясовано, що ОСОБА_5 згодна з встановленням межі між її ділянкою та сусідньою ділянкою № 3 по фактичному користуванню, не зважаючи на те, що сусідній землекористувач використовує частину її ділянки. З боку іншого суміжного землекористувача – ОСОБА_8 порушення меж земельної ділянки по вул. Гастелло, 5 комісія не виявила, а навпаки, вказала про можливість наведення межі згідно з планом ділянки.

Як пояснила суду позивач ОСОБА_1, частину земельної ділянки по вул. Гастелло, 5 в м. Люботин з тильного боку також було захоплено суміжним землекористувачем, з чим були згодні вона та її матір, ОСОБА_5

Виходячи з цих обставин, суд робить висновок про те, що площа земельної ділянки по вул. Гастелло, 5 в м. Люботин зменшилась, оскільки частина її території використовується сусідніми землекористувачами, які знаходять зліва та позаду від ділянки позивача.

В позові та під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що відповідач ОСОБА_2 в липні 2009 року, встановивши новий бетонний паркан та збудувавши новий двоповерховий гараж, захопив частину земельної ділянки № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин площею 62 кв.м.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 26 лютого 2015 року було призначено комісійну судову будівельно-технічну, пожежно-технічну та земельно-технічну експертизу. За результатами проведених досліджень до суду 09 жовтня 2015 року надійшов висновок комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної та пожежно-технічної експертизи № 2302/7569 від 30 вересня 2015 року, який був досліджений під час судового розгляду, в тому числі шляхом поставлення питань судовим експертам для роз’яснення і доповнення. Витрати на проведення експертизи у відповідності до рахунку № 2586/2597 від 24 вересня 2015 року склали 7392,00 грн., які слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач як інвалід 1-ї групи звільнена від оплати судових витрат.

Відповідно до п. 4.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮУ № 53/5 від 08 жовтня 1998 року зі змінами, у разі коли призначена первинна, додаткова, повторна або комплексна експертиза за процесом дослідження чи наданими об'єктами не є такою по суті, керівник експертної установи організовує проведення відповідної експертизи.

Проведення експертизи саме як комплексної відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», ст. 149 ЦПК України, оскільки дослідження були здійснені судовими експертами різних галузей знань, які мають відповідно кваліфікацію.

З висновку комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної та пожежно-технічної експертизи № 2302/7569 від 30 вересня 2015 року (т.2 а.с. 99-146) вбачається, що встановити чи має місце захоплення частини земельної ділянки по вул. Гастелло, 5 в м. Люботин з боку домоволодіння, розташованого по вул. Гастелло, 7, не надається можливим. Також експертами у висновку надано відповідь про неможливість визначення причин скорочення протипожежного розриву будівлі по вул. Гастелло, 5 до паркану і двоповерхового гаражу на сусідній ділянці № 7 по вул. Гастелло, в тому числі й через фактичну відсутність господарської будівлі літ. «Б», яка була дозволена рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 2/113 від 11 лютого 1986 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду також посилалися на висновок комплексної судової будівельно-технічної, пожежно-технічної та технічної експертизи документів № 6443/6719/6720 від 02 грудня 2011 року, проведеної під час розгляду справи № 2026/2-а-379/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради Харківської області, Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_2, про визнання дій та рішень відповідачів протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно з вказаним висновком, в ході проведення експертизи виявилось неможливим встановити порушення меж між домоволодінням № 7 та № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

За ініціативою позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_13, який пояснив суду наступне. Він, ОСОБА_13, являється чоловіком ОСОБА_1 і вони проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у флігелі розміром 4,5х11,0 м, який фактично складається з двох сараїв та житлових приміщень. Влітку 2009 року ОСОБА_2 почав будівництво нового гаражу на місці розташування старого гаражу, а також встановив новий паркан між земельними ділянками № 5 і № 7 по вул. Гастелло. Свідок ОСОБА_13 також вказував на те, що новий паркан ОСОБА_2 встановив прямо по стіні зливної ями, яка розташована на їх території, що свідчить про захоплення частини земельної ділянки. Крім того, свідок пояснив суду, що в 2009 році він неодноразово просив працівників виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради проводити розгляд звернень ОСОБА_1 позачергово і на першому поверсі, адже вона може пересуватися лише на інвалідному візку. Але у призначені день і час розгляд її звернень своєчасно не починали, його дружині доводилось довго очікувати, а потім навіть підійматися на другий поверх до зали засідань.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_13, суд ставить до них критично, так як вони не узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а також не містять інформацію про предмет доказування. Так, свідок ОСОБА_13 стверджує про захоплення відповідачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки позивача, посилаючись на те, що новий паркан встановлений на зливній ямі, яку вони з дружиною використовують у власних потребах. Але в матеріалах справи і матеріалах інвентаризаційної справи на домоволодіння № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність на земельній ділянці зливної ямі та її фактичне розташування. Більш того, показаннями свідка не можна підміняти письмові докази, якими необхідно підтвердити захоплення частини земельної ділянки.

Суд також не приймає показання свідка ОСОБА_13 щодо спричинення моральної шкоди позивачу ОСОБА_1, оскільки вони не містять в собі інформації про те, яку саме шкоду було завдано позивачу та внаслідок порушення яких саме прав позивача, при прийнятті виконавчим комітетом рішення № 1831 від 10 грудня 1996 року.

Оскільки під час судового розгляду належними і допустимими доказами не підтверджено факт захоплення відповідачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин площею 62 кв.м, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача вчинити дії по звільненню ділянки від паркану, бетону і двоповерхового гаражу та стягненні з нього моральної шкоди.

Виходячи з вищевикладеного, суд також відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним і протиправним рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Харківської області № 1831 від 10 грудня 1996 року та стягнення моральної шкоди. Крім того, оскаржуване рішення жодним чином не впливає на здійснення позивачем прав у землекористуванні ділянкою № 5 по вул. Гастелло в м. Люботин, а щодо правомірності цього рішення в аспекті публічно-правових відносин позивача і ОСОБА_3 міської ради Харківської області та її виконавчого комітету існує судове рішення в справі № 630/370/13-а, ухвалене за результатами перевірки процедури його прийняття.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 20, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін