Головуючий у 1 інстанції - Кобаль М.І.                                                          Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                  УХВАЛА   

         Іменем України

11 серпня 2009 року                                            справа № 2-а-32/09/0554

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2009 року  позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м. Шахтарська Донецької області  про стягнення грошових сум на оздоровлення задоволено, а саме задоволено за 2003-2005 та 2007  роки, стягнуто допомогу у розмірі 5716,60 гривень.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії та перебуває на обліку у відповідача, проте фактично за 2003-2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 5716, 60 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та у задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав оводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2003-2004 роки Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 26,70 грн., установлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова №836), за 2005 та 2007 роки - по 100 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 26,70 гривень та 100 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2003-2007 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003- 2005 та 2007 роки, а не постанови № 836 та № 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

    Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.    

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Тобто, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі по 26,70 за 2003-2004 роки і по 100 грн. за 2005 та 2007 роки суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.    

    Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, і позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

           Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Тобто, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення м. Шахтарська Донецької області  - залишити без задоволення .

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2009 року   у справі № 2а-32/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м. Шахтарська Донецької області «про оскарження дій, стягнення сум» - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

    Головуючий:                                 І.В.Сіваченко

    Судді:                                 С.П.Дяченко

                                        О.А.Нікулін