Справа № 207/2316/2012
2011 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.05.2013
Іллінецький районний суд Вінницької області в скаладі:
Головуючого судді Дєдов М.С.
при секретарі Самарська Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданнів в м. Іллінці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, треті особи на стороні відповідача , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, страхова компанія «Українська охоронна страхова компанія», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому вказав, що в грудні 2011 року в ТОВ «Медікор» купив новий легковий автомобіль іноземного виробництва марки «Форд Фієста» 2011 року випуску, вартістю 102900 грн., який використовував для власних потреб.
6 лютого 2012 року ОСОБА_1В, керуючи власним автомобілем «Форд Фієста» близько 20 год. 40 хвилин державний номер НОМЕР_1 в місті Іллінці по вулиці Кірова в напрямку смт. Дашів, рухаючись по головній дорозі та проїжджаючи біля заводської прохідної № 3, побачив з вулиці Заводської відблиск світла автомобіля. Коли по шляху його слідування до перехрестя вулиць залишилось близько 10 метрів, то з вулиці Заводської на перехрестя вулиць Кірова - Заводська з другорядної дороги, ненадавши переваги автомобілю «Форд Фієста» виїхав легковий автомобіль марки «ВАЗ-2104» державний номерний знак 06-84, який належить на праві власності відповідачу - управлінню державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області та яким керував працівник державної служби охорони ОСОБА_3, виконуючи в цей час свої службові обов’язки та перебуваючи під час їх виконання в трудових відносинах з управлінням державної служби схорони.
Внаслідок цього сталось зіткнення автомобілів, що спричинило пошкодження автомобіля ОСОБА_1.
Постановою судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 березня 2012 року водія легкового автомобіля ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто в порушенні ним правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та в зв’язку з чим відносно нього по ст. 124 КУпАП було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. на користь держави.
Позивач вказує, що в результаті недотримання ОСОБА_3 правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, з його вини був пошкоджений новий легковий автомобіль «Форд Фієста», належний йому - ОСОБА_1
Згідно звіту №12/79 від 9 липня 2012 року приватного підприємства «Експерт-Асіст», що є суб’єктом оціночної діяльності на звернення ОСОБА_1, було визначено розмір нанесеного йому матеріального збитку в результаті пошкодження його автомобіля через ДТП, що сталось з вини ОСОБА_3 та встановлено завдану шкоду в розмірі 98924 грн. 40 коп.
Крім того, за проведення оцінки заподіяної матеріальної шкоди позивач сплатив на рахунок ПП «Експерт - Асіст» 600 грн., що підтверджується рахунком №12/76 від 23 липня 2012 року та квитанцією Приватбанку від 23.07.2012 року про перерахування ним цих коштів на відповідний рахунок підприємства оцінщика.
Також, безпосередньо після ДТП було пошкоджено його автомобіль, що спричинило неможливість його самостійного руху та він змушений був скористатись евакуатором, який відвіз його автомобіль з міста Іллінці в м. Вінницю, що коштувало йому 810 грн., які я заплатив суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 за надані послуги евакуатора.
ОСОБА_1 вказує, що заподіяні матеріальні збитки в результаті пошкодження його автомобіля в загальній сумі становлять - 100334 грн. 44 коп.
Крім того, позивач зазначає, що в результаті пошкодження його автомобіля в результаті ДТП йому була заподіяна моральна шкода, яка виражається в перенесених ним душевних та психічних стражданнях, так як ним на тривалий час був втрачений звичайний душевний спокій, так як купуючи автомобіль він виплатив за нього продавцю велику грошову суму - 102900 грн.
За таких обставин, зважаючи на перенесені ним хвилювання в результаті пошкодження його автомобіля до неможливості його використання, враховуючи глибину перенесених ним моральних та душевних страждань, їх тривалість, позивач заподіяну йому моральну шкоду визначає в розмірі - 20000 грн., а всього просить стягнути з відповідача на свою користь 120334 грн. 40 коп. та витрати на юридичну допомогу адвоката по підготовці позову і сплачений ним судовий збір.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав повністю та просить їх задоволити. Він пояснив, що рухався своїм автомобілем «Форд Фієста», якого придав 27.12.2011 року і в якого був пробіг лише 6 тис. км., по вулиці Кірова в м. Іллінці в напрямку смт. Дашів, яка є головною дорогою по відношенню до вулиць, що прилягають з лівої сторони по ходу його руху. За метрів десять від перехрестя, що біля заводської прохідної № 3 він помітив відблиски автомобіля з лівої сторони, який рухався по другорядній дорозі. Ніяких вогнів, як спеціального автомобіля на тому автомобілі не було включено.
Розуміючи, що він рухається по головній дорозі, ОСОБА_1 продовжив рух надіючись, що автомобіль відповідача надасть йому перевагу в русі, але цього не сталось.
Автомобіль відповідача, під керуванням ОСОБА_3 не надав переваги в русі позивачеві ОСОБА_1 та внаслідок цього сталося зіткнення автомобілів його «Форд Фієста» та відповідача «ВАЗ 21043», від чого автомобілі були пошкоджені.
Його автомобіль після дорожньо – транспортної пригоди ремонту не підлягає.
Згідно звіту про визначення матеріального збитку він складає 98824 грн. 40 коп.
Крім того, він, ОСОБА_1 витратив 810 грн. на евакуатор та 600 грн. за визначення матеріального збитку.
В результаті пошкодження його автомобіля йому була заподіяна велика моральна шкода, яку він визначає в розмірі двадцять тисяч гривень і всього просить стягнути з відповідача 120334 грн. 40 коп.
Також ОСОБА_1 пояснив, що отримав від страхової компанії «Українська охоронна страхова компанія» 49000 грн. за пошкоджений автомобіль.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 позову не визнав повністю, в його задоволенні просить відмовити. Він пояснив, що водій ОСОБА_3 рухався на автомобілі «ВАЗ 2104», який належить ОСОБА_2 Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області та виконував свої службові обов’язки, так як їхав на спрацювання тривожної сигналізації в банку. Службовий автомобіль їхав з включеним проблисковими маячками синього кольору відповідно до Правил дорожнього руху.
Згідно п. 3.1 Правил дорожнього руху, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання можуть відступити від вимог розділу 8, 10-18, 26, 27 та пункту 28.1. цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.
Водій - ОСОБА_3, діючи відповідно до Правил дорожнього руху, розділу 3 «Рух транспортних засобів із спеціальними сигналами», Наказу МВС України № 656 від 09.12.2008 року затвердженого МЮУ 12.01.2009 року за № 8/1602 увімкнув проблискові маячки.
Відповідно до п.3.2. Правил у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом, водії інших транспортних засобів, які можуть створити йому перешкоду для руху, зобов’язані надавати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
ОСОБА_3, проїхавши вулицю Заводську, на перехресті з вул. Кірова забуксував після прочистки снігу трактором. Водій ОСОБА_1 їхавши по головній дорозі, яка освітлювалась та зустрічного транспортного засобу не було, бачив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3, який буксував, та мав технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху, з метою забезпечення безпеки руху.
Зі схеми місця ДТП, яку склав старший-інспектор ВДАІ транспортний засіб відповідача після зіткнення, в результаті удару змістився від осьової лінії на 12 метрів 50 см. і зіткнувся з деревом, яке стало перешкодою на його шляху руху.
На думку представника відповідача, автомашина відповідача була за межами проїжджої головної вулиці Заводської, оскільки при ударі на головній дорозі вона змістилась би прямо по руху автотранспорту, а не в праву сторону перехрестя вулиць Кірова - Заводська на відстань 12 метрів 50 см. від зіткнення.
Представник відповідача зазначає, що пункт 12.3 ПДР чітко передбачає, що «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення, швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди», що на його погляд свідчіть про те, що водій автомашини позивача їхав з перевищеною швидкістю.
Щодо визначення моральної шкоди, яка, як вказує позивач, була викликана втратою звичного душевного спокою внаслідок пошкодження автомобіля, представник відповідача зазначає, що позивач після дорожньо – транспортної пригоди навіть не підійшов до водія автомобіля «ВАЗ 2104», який під час сильного удару втратив свідомість, лежав непритомний в розбитому автомобілі та не надав першу медичну допомогу, поставивши на перше місце власний пошкоджений автомобіль.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 підтримує думку представника відповідача. Він пояснив, що їхав на спрацювання сигналізації на службовому автомобілі ВАЗ 21043 з включеними проблисковими маячками і автомобіля «Форд Фієста» не бачив. Коли складали протокол про адміністративне правопорушення він був схвильований внаслідок перенесеного при ДТП, тому визнав свою вину.
Представник третьої особи на стороні відповідача страхової компанії «Українська охоронна страхова компанія» будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, проте просить справу розглянути без участі представника, надіслав суду письмові пояснення в яких вказав, що 25 лютого 2012 року між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_2 Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області за типом «І» було укладено договір (поліс) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0255423, за яким страхувалась цивільно - правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21043, д/н 02 0684.
13.02.2012р. на адресу AT «УОСК» від страхувальника УДСО при управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області надійшла заява про настання події з забезпеченим транспортним засобом, яка мала місце 06.02.2010р. з автомобілем ВАЗ 21043, д/н 02 06-84, під керуванням водія ОСОБА_3
В свою чергу, як того вимагають положення Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 27.03.2012р. до AT «УОСК» із заявою про подію пов’язаною з спричиненням майнового збитку автомобілем, відповідальність власника якого застрахована в AT «УОСК» звернувся ОСОБА_1 і повідомив про пошкодження керованого ним автомобіля НОМЕР_2.
В зв’язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21043, д/н 02 0684, була застрахована в AT «УОСК» за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0255423 від 25.02.12р., до нього перейшов обов’язок відшкодувати завдану потерпілій особі шкоду.
В зв’язку з необхідністю з’ясувати розмір матеріального збитку за домовленістю між AT «УОСК» та ОСОБА_1 20.02.2012р. ПП «Експерт-Асіст» було проведено оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу (ТЗ), результати якої було викладено в звіті № 12/12 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП. Згідно звіту матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_2, в результаті його пошкодження станом на 20.02.2012р. складає 90 586 (Дев’яносто тисяч п’ятсот вісімдесят шість) грн. 98 коп.
17 квітня 2010 року на адресу AT «УОСК» від ОСОБА_1 надійшла заява на виплату страхового відшкодування.
За результатами проведеного страхового розслідування страховиком було зібрано повний комплект документів, необхідний для здійснення виплати страхового відшкодування, і на підставі страхового акту № ГО 111-12 (8725) від 06.06.12р., так як розмір збитку перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом АА/0255423, AT «УОСК» було прийнято рішення стосовно виплати потерпілій особі - ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі ліміту відповідальності 49 000 (Сорок дев’ять тисяч) грн. 00 коп. за вирахуванням встановленої франшизи в розмірі 1000 грн., і яку виплачено в повному обсязі.
На підставі зазначеного вище АТ «УОСК» повідомляє, що ним було в повному обсязі виконано взяті на себе зобов’язання за полісом № АА/0255423 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.22.2011р., які було здійснено в передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку та повній відповідності до вимог чинного законодавства України, з дотриманням прав та інтересів Страхувальника та постраждалої в ДТП особи.
Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши представлені докази приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. З ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, тощо).
Згідно пояснень позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_3, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 7.02.20120 року (а.с.4), довідки Немирівського міжрайонного відділення Державної служби охорони УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 19.12.12 року автомобіль ВАЗ 21043, державний номер 020684 під керуванням водія СП ГЗ Немирівського МВДСО ОСОБА_3 є службовим автомобілем УДСО при УМВС України у Вінницькій області.
ОСОБА_3 виконуючи свої службові обов’язки, використовував цей автомобіль як водій, тому шкода, заподіяна при використанні даного автомобіля як джерела підвищеної небезпеки, згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року повинна відшкодовуватися власником автомобіля, тобто відповідачем ОСОБА_2 ДСО.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі при наявності вини особи, що завдала шкоди.
Згідно постанови судді від 16.03.2012 року (а.с.3) ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 21043, порушив п. 16.11 ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів, що спричинило пошкоджень транспортних засобів, в тому числі і автомобіль Форд – Фієста.
Як видно із вказаної постанови ОСОБА_6 визнав свою вину повністю постанову не оскаржував, призначений йому штраф в розмірі 340 грн. сплатив повністю.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду його в суді, при перевірці факту ДТП (матеріал про відмову в порушенні кримінальної справи № 114) від 06.02.2012 року ОСОБА_3 не повідомляв про те, що він керував автомобілем та виїхав на перехрестя із ввімкненими проблисковими маячками.
Матеріали справи про адміністративне правопорушень 207/411/2012 та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 114 спростовують пояснення представника відповідача, третьої особи ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в тій частині, де вони пояснюють про включення на автомобілі відповідача проблискових маячків.
Допитані у справі свідки ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 не бачили як автомобіль ВАЗ 21043 перетинав перехрестя, тому, що зустріли його раніше ще до перехрестя з вулицею Кірова.
Протокол про адміністративне правопорушення на позивача ОСОБА_1 не складався, що вказує на відсутність в його діях такого право правопорушення.
Тому, оцінивши досліджені докази в сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 21043, порушив п. 16.11 ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів, що спричинило їх пошкодження, і зокрема, автомобіля належного позивачу марки «Форд Фієста», тому матеріальну шкоду має відшкодовувати відповідач. Що стосується розміру завданої позивачу шкоди, то згідно звіту про визначення матеріального збитку з додатками від 09.07.2013 (а.с.10-27) він складає 98924 грн. 40 коп.
Відповідач даний розмір шкоди не оспорює.
Позивач та страхова компанія підтвердили, що 49 тис грн. позивачу за пошкоджений автомобіль вже виплачено, тому із суми 98924,4 – 49000 = 49924,4 грн.
Позивач просить також стягнути з відповідача на його користь витрати пов’язані з проведенням оцінки пошкодженого автомобіля, що згідно рахунку від 23.07.2012 року (а.с.8) складають 600 грн. витрати на перевезення автомобіля евакуатора, які складають згідно товарного чека № 7 (а.с.6) 810 грн., та витрати на правову допомогу, які згідно квитанції № 10 від 16.10.2012 року складають 500 грн.
Як видно із досліджених доказів (рахунку, чека, квитанції) позивач поніс такі витрати і це пов’язані з даним ДТП, тому ці суми підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Стягнення з відповідача на користь позивача підлягає також сума на повернення судового збору, що складає 1% від задоволеної суми 51324,4 тобто 513,24 грн., таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 51324,4 грн. на відшкодування матеріальної шкоди 1013 грн. 24 грн. судових витрат, а всього 52337,64 гривні.
Позивач ОСОБА_1 просить також стягнути у відповідача 20 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги поясненнями, що він зазнав душевних та психічних страждань.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Крім пояснень про моральну шкоду, позивач інших доказів не надав. Як видно із досліджених доказів, фізичних страждань при ДТП зазнав ОСОБА_3
Тому суд вважає, що позов ОСОБА_1 в цій частині не знайшов свого підтвердження і в його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 22, 208, 209, 212 – 215 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 51324 гривні 40 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, 500 гривень витрат за надання юридичної допомоги, 513 гривень 24 копійки на повернення судового збору, а всього стягнути з ОСОБА_2 державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 52337 гривень 64 копійки.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
На рішення може бути подана апеляція протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Іллінецький районний суд.
Суддя