АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/986/16  Справа № 205/5423/16-к   Слідчий суддя -  ОСОБА_1   Суддя-доповідач -               ОСОБА_2  

Категорія: ст. КПК України 

У Х В А Л А 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

22 серпня 2016 року                                    м. Дніпро 

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: 

головуючого судді  ОСОБА_2 ,

суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря  ОСОБА_5 

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу директора ТОВ «Електросвітбуд» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року, 

за участю заявника  ОСОБА_6 , представника заявника  адвоката ОСОБА_7 , 

Не погодившись з винесеним рішенням звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що представник підприємства при постановлені даного рішення не був присутнім, а оскаржувана ухвала отримана лише 09 серпня 2016 року, щодо апеляційних вимог апелянт просить ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року, скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт грошових коштів ТОВ «Електросвітбуд» майна в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР 26 квітня 2016 року за № 12016040680001387.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, заявник посилається на те, що вказаним рішенням слідчого судді фактично паралізовано роботу підприємства, хоча відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя мав застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, а бо інших наслідків які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Крім того, на думку апелянта, докази про причетність підприємства до кримінального провадження в рамках якого було постановлено оскаржувану ухвалу слідчим не надано, а слідчим суддею не перевірено їх наявність.

Також, зазначає, що слідчий суддя керувався нормами закону які не були чинними на момент постановлення ухвали. 

Вважає, що клопотання слідчого ґрунтується виключно на припущеннях і не має нічого спільного з фактичними обставинами. 

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року, було задоволене клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , про накладення арешту на грошові кошти.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, про необхідність накладення арешту, виходячи з потреб слідства, а також з урахуванням того, що на даний час існують ризики того, що кошти можуть бути відчужені на користь третіх осіб.

Крім того, слідчий суддя послав на те, що такий захід забезпечить цивільну відповідальність за завдану шкоду.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді від 15 липня 2016 року була постановлена без виклику представника ТОВ «Електросвітбуд» в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення було отримано представником заявника 09 серпня 2016 року та 11 серпня 2016 рокуня від останнього надійшла апеляційна скарга. 

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, колегія суддів не вважає строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 15 липня 2016 року пропущеним.

Поряд з цим, надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. 

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. 

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно зокрема юридичної особи може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження. 

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею враховано не було, що істотно вплинуло на правильність його висновків.

Так, колегією суддів встановлено, що 26 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № було внесено відомості за № 12016040680001387 за фактом кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, а які в період з 2010 року по 2013 рік посадові особи ТОВ «Екпотранс-Д» діючи навмисно внесли неправдиві відомості щодо габаритних характеристик імпортованих ТМЦ: виробів медичного призначення вказав один об`єм заміть реального об`єму. 

14 липня 2016 року в межах вказаного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Електросвітбуд», з метою відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів.

При цьому, жодних інших підстав для накладення арешту на майно слідчим в клопотанні наведено не було.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Електросвітбуд» було зареєстровано 25 квітня 2013 року як юридична особа, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 

У зв`язку з чим слідчим у своєму клопотанні не наведено підстав вважати, що дана юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також, що розмір цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження та є обґрунтованим. 

Між тим, ні орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули свою увагу на те, що на день розгляду справи в суді першої інстанції, жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред`явлено підозри, жодну особу не визнано потерпілою, розмір завданих кримінальним правопорушенням збитків не визначено. 

Крім того, не врахував слідчий суддя увагу й той факт, що подане клопотання не містить посилань на те, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України і яким саме.

Також при постановленні ухвали слідчим суддею про накладення арешту на коштиТОВ «Електросвітбуд» належним чином не враховані вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України. Слідчий суддя при ухваленні цього рішення був зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Більш того, при постановленні ухвали слідчий суддя в порушення вимог ст. 5 КПК України, було застосовано положення кримінального процесуального закону, які вже були змінено. 

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість ухвали слідчого судді та відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

   Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за можливим задовольнити апеляцію заявника, ухвалу слідчого судді скасувати тапостановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів, 

П О С Т А Н О В И Л А :

   Апеляційну скаргу директора ТОВ «Електросвітбуд» ОСОБА_6  задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2016 року, якою було задоволене клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , про накладення арешту на грошові кошти  скасувати.

Постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Ленінського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про накладення арешту  відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. 

Судді апеляційного суду : 

____________ ____________ ______________ ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4