Справа № 344/4689/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1519/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представника апелянта Рокетської С.В., відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 травня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.09.2006 року в розмірі 9859,47 грн.

В обґрунтування позову позивач зіслався на те, що у вересні 2006 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 3% на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Незважаючи на взяті на себе кредитні зобов'язання позичальник належним чином їх не виконував. Станом на 29.02.2016 року за відповідачем наявна прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 4898,79 грн., на яку нараховувалися проценти, розмір яких за період з 28.02.2013 року по 29.02.2016 року становить 9859,47 грн. У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість по процентах за користування кредитом за кредитним договором від 29.09.2006 року в розмірі 9859,47 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що суд помилково застосував до даних спірних правовідносин встановлену законом позовну давність. Судом не враховано, що кредитні кошти позичальником в повному обсязі не повернуті, що підтверджується розрахунком заборгованості, кредитний договір не розірваний та не припинений в силу ст.ст. 599, 651, 654 ЦК України, а тому відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, у зв'язку з чим позивач має право на отримання процентів за користування кредитними коштами за період з 28.02.2013 року по 28.02.2016 року, що в межах строку позовної давності.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала доводи скарги з наведених в ній мотивів, зауважила суду, що строк позовної давності був перерваний відповідачем, який 10.02.2016 року сплатив 614,14 грн. на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що 10.02.2016 року він жодної копійки на погашення процентів за користування кредитними коштами не сплатив позивачу, оскільки знав, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02.12.2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення кредитної заборгованості за картковим рахунком відмовлено за пропуском строку позовної давності та ствердив, що строк дії кредитної картки минув ще в 2008 році. Він її знищив і номер рахунку за спливом тривалого часу не пам'ятав.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.09.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 2400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з базовою відсотковою ставкою за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Факт укладення договору між сторонами підтверджується заявою позичальника від 29.09.2006 року, відповідно до якої він погодився з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

Відповідно до п. 6.5. Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 10) позичальник зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 5.4. Правил користування платіжною карткою (а.с. 12) позичальник зобов'язався погашати проценти по кредиту щомісячно за попередній місяць, а кредит - в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у стягненні з відповідача заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії платіжної картки відповідача ОСОБА_3 закінчився 29.09.2008 року і після закінчення цього строку відповідач більше нею не користувався. Позивачем не надано суду жодних доказів, що ОСОБА_3 було видано нову картку після закінчення дії старої та доказів продовження дії кредитного договору. Таким чином позивач пропустив строк позовної давності на звернення в суд з даним позов і доказів поважності причин пропуску строку позовної давності суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 року, яким заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02.12.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, встановлено, що термін дії кредитної картки ОСОБА_3 становив два роки, а тому закінчився 29 вересня 2008 року, останній платіж на виконання умов договору відповідач сплатив 19 серпня 2008 року, з представленої в засідання апеляційного суду виписки по особовому рахунку №4149605364870261 за період з 29.02.2008 року по 31.03.2009 року вбачається, що з 29 серпня 2008 року відповідач користування карткою не здійснював (а.с. 31-36).

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Верховним Судом України в постановах від 19 березня 2014 року та 01 жовтня 2014 року висловлена правова позиція, згідно якої відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно позовної заяви, ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_3 звернулося в суд в квітні 2016 року. Позивач у позовній заяві не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначив.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В своїх запереченнях відповідач ОСОБА_3 зауважував суду, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з таким позовом до суду, оскільки строк дії його платіжної картки закінчився ще 29 вересня 2008 року.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові(ч.4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст. 267 ЦК України).

За таких обставин, давши оцінку наведеним доказам та доводам сторін, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що із закінченням строку дії платіжної картки, тобто із вересня 2008 року, почався перебіг строку позовної давності на звернення позивача в суд з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 29.09.2006 року, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд з наведеним позовом, а тому в його задоволенні слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідачем в лютому місяці 2016 року проведено оплату процентів за користування кредитними коштами в сумі 614,14 грн., тобто строк позовної давності перервався вчиненням особою дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, і це не враховано судом та помилково відмовлено в позові за пропуском строку позовної давності.

Як ствердила в судовому засіданні представник апелянта, первинного платіжного документа про поступлення вказаних коштів на картковий рахунок відповідача у них немає. Таке поступлення коштів підтверджується випискою з рахунку, однак виписка не містить даних хто саме перерахував ці кошти, з якого рахунку перераховувались кошти, чи безпосередньо в якій касі вони оплачувались (місцезнаходження та номер каси).

Відповідач в судовому засіданні категорично заперечив оплату процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на вищезазначене рішення апеляційного суду про відмову позивачу в позові до нього за пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим він впевнений був, що банк не вправі пред'явити до нього будь яких вимог, а тому не міг жодної копійки внести на погашення кредиту на рахунок, номера якого не пам'ятав.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачем після судового рішення від 31.03.2015 року направлялись відповідачу повідомлення про погашення кредитної заборгованості із зазначення номера рахунку, на який останньому слід внести гроші.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апелянта про вчинення саме відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу за картковим рахунком та переривання строку позовної давності не доведені належними доказами.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з правильним застосування норм матеріального та додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Ясеновенко Л.В.