Справа № 2-а-211/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2010 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Гоменюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство «Анкор» про визнання недійсним в частині рішення ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 від 24 грудня 2008 року,-

встановив :

В Рівненський міський суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міської ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство «Анкор» про визнання недійсним в частині рішення ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 від 24 грудня 2008 року звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити та визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради №2105 від 24 грудня 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Шкільній, 13 в м.Рівне та надання її в оренду, в частині надання приватному підприємству «Анкор» земельної ділянки площею 107 кв.м. за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Свої позовні вимоги аргументує тим, що на спірній земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна, який належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2004 року, правочин є дійсним ніким не оспорений. Крім того, для обслуговування вказаного об’єкту нерухомого майна необхідна земельна ділянка. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №90120\1_ЮШ від 21 січня 2009 року розмір такої ділянки становить 142 кв.м. Відповідачу було достовірно відомо, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухомість позивача. У 2006 році відповідач відмовив третій особі у наданні спірної земельної ділянки через те, що останній не погодив межі земельної ділянки із позивачем. У 2008 році ситуація на місці абсолютно не змінилась, про те відповідач проігнорував свої ж Попередні вимоги та всупереч їм і закону, виніс оскаржуване рішення.

На момент купівлі позивачем споруди у 2004 році і на сьогоднішній день її площа становила та становить 77,35 кв.м. В той же час, реальна добудова зроблена позивачем здійснена вгору (добудова мансардного поверху), а тому жодним чином не впливає на площу об’єкту чи земельної ділянки.

На підставі викладеного, просить суд заявлені позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на ті обставини, що приймаючи рішення від 24 грудня 2008 року №2105 відповідач керувався діючим законодавством та на підставі наданих третьою особою документів.

Представник третьої особи ПП «Анкор» в судовому засіданні просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог позивача посилаючись на ті обставини, що рішенням ОСОБА_2 міської ради № 2105 від 24 грудня 2008 року ПП «Анкор» надано земельну ділянку площею 714 кв.м. в оренду на 10 років для реконструкції частини будівлі котельні під салон-магазин з добудовою та подальшим обслуговуванням, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул.Шкільна, 1 на підставі чого укладено договір оренди земельної ділянки від 02 квітня 2009 року за №040958300092.

Відповідно до листа прокуратури м.Рівне №1063д-09 від 03 грудня 2005 року встановлено, що ОСОБА_1 в порушення ст.125 ЗК України, використовується частина земельної ділянки площею 14 кв.м., яка відповідно до рішення РМР №2105 від 24 грудня 2008 року надана в оренду ПП «Анкор».

Згідно листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Рівненській області від 19 січня 2010 року встановлено, що 10 вересня 2004 року ОСОБА_1 придбав одноповерхову універсальну виробничо-торгову споруду, площею. 77,35 кв..м., розташовану між будинками №11 та №27 по вулиці Шкільній, в м.Рівне згідно біржового договору купівлі-продажу від 10 вересня 2004 року. Право власності на дану споруду позивачем в порядку встановленому чинним законодавством не посвідчено.

Позивачем та його представником жодного доказу про те, що будівля є об’єктом нерухомості суду не подано, тому представник третьої особи просить суд в задоволенні позову позивачу відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 10 вересня 2004 року ОСОБА_1 придбав універсальну виробничо-торгову споруду, яка розташована за адресою м.Рівне, вул.Шкільна, між будинками №11 та №27.

Дана обставина стверджується дослідженим в судовому засіданні біржовим договором купівлі-продажу від 10 вересня 2004 року, зареєстрованого на ОСОБА_2 міжрегіональній Універсальній товарно - майновій біржі «Прайс» 10 вересня 2004 року за реєстраційним №316\148с-04 з якого вбачається, що член біржі ОСОБА_5 названий надалі «Продавець» з однієї сторони та ОСОБА_1, названий в подальшому «Покупець», з другої сторони уклали на РМУТМБ «Прайс» договір про наступне: Продавець продав, а Покупець купив одноповерхову універсальну виробничо-торгову споруду (стаціонарного типу відповідно до коду КОФ №110201 передбаченого наказом №507 від 19 серпня 19097 року Державного Комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації), загальною площею 77,35 кв.м., розташовану між будинками №11 та №27 по вулиці Шкільній в м.Рівне (перед будівлею котельні, що по вулиці Шкільній, 13) .

3 дослідженого в судовому засіданні висновку Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2048 від 22 травня 2008 року по дослідженню питання приналежності універсальної виробничо-торгової споруди площею 77,35 кв.м., розташованої між будинками №11 та №27 по вулиці Шкільній в м.Рівне до об’єктів нерухомості вбачається, що досліджувана універсальна виробничо-торгова споруда загальною площею 77,35 кв.м., яка розташована між будинками №11 та №27 по вулиці Шкільній в м.Рівне стоїть на монолітному бетонному фундаменті, стіни влаштовано з довговічного матеріалу, а саме металевого каркасу з зовнішньої сторони обшиті металевим листом, з внутрішньої сторони ламінованою дошкою і використовується не сезонно, а постійно. Виходячи з цього, споруда не може бути віднесена до тимчасової, а є капітальною спорудою, тобто об’єктом нерухомості. Згідно додатку №4 до «Загальної частини до збірників УПВВ» торгівельно-виробнича споруда відноситься по капітальності до II групи.

Розбирання даного об’єкту нерухомості, а саме виробничо-торгівельної споруди з метою переміщення без її знецінення неможливо.

З дослідженого в судовому засіданні висновку будівельно-технічної експертизи №90120\1_ЮШ від 21 січня 2009 року, у відповідності до натурного обстеження об»акта дослідження, а саме універсальної виробничо-торгової споруди за адресою м.Рівне, вул.Шкільна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 у відповідності де біржового договору купівлі-продажу від 10 вересня 2004 року, встановлено, що площа земельної ділянки по вулиці Шкільна в м.Рівне становить 77, 35 кв.м. (площа забудови універсальної виробничо-торгової споруди).

Розмір земельної ділянки, що необхідна для обслуговування об’єкта дослідження, а саме універсальної виробничо-торгової споруди за адресою м.Рівне, вул.Шкільна становить 142,0 кв.м.

Вищевказані обставини були встановлені Постановою Рівненського міського суду від 21 листопада 2008 року де позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії задоволені. Зобовязано Управління Містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 видати наказ про присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості - одноповерховій універсальній виробничо-торговій споруді загальною площею 77,35 кв.м., розташованій між будинками №11 та №27 по вулиці Шкільній в м.Рівне (перед будівлею котельні), що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Шкільна, 13.

Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2008 року в справі №2а-843\08 - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі сторони, особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, судовим рішенням було встановлено, що будівля, яка належить позивачу являється об’єктом нерухомості.

24 грудня 2008 року ОСОБА_2 міською ОСОБА_3 було прийнято рішення №2105 відповідно до якого Приватному Підприємству «Анкор» було виділено земельну ділянку загальною площею 714 кв.м. по вул.Шкільній, 13 в м.Рівне (тобто між будинками №11 та №27) для реконструкції ^частини будівлі котельні під салон-магазин з добудовою та подальшим обслуговуванням.

Площа зазначеної земельної ділянки складається з площі земель вилучених відповідно до цього рішення в розмірі 607 кв.м. та площі забудованих земель запасу житлової та громадської забудови міста в розмірі 107 кв.м.

Зазначене рішення ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 порушує права та інтереси позивача ОСОБА_1, оскільки із підготовлених ПП «Анкор» розмічувальних креслень та геодезичного плану земельної ділянки на якій зображений належний позивачу об»єкт вбачається, що розмір об’єкта зазначений на цих кресленнях не відповідає дійсному, тобто є штучно зменшеним. Оскаржуване позивачем рішення приймалось ОСОБА_2 міською ОСОБА_3 саме на підставі наданих ПП «Анкор» документів. Тому, станом на сьогоднішній день, частина об’єкту позивача фактично опинилась на земельній ділянці ПП «Анкор».

При цьому, на момент прийняття рішення ОСОБА_2 міською ОСОБА_3 №2105 від 24 грудня 2008 року, ОСОБА_3 достеменно було відомо про існування об»єкту позивача, його реальні площу та розміри, оскільки Представник відповідача приймав участь в адміністративному спорі, який тривав декілька місяців по вищезазначеній адміністративній справі.

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що оскаржуване рішення ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 в частині надання ПП «Анкор» земельної ділянки площею 107 кв.м. за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови міста винесене неправомірно, представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні не спростували заявлених позовних вимог, а обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тому суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,17,18,71,160,161, 162,163,185,186,255 КАС України, ст.377 ЦК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство «Анкор» про визнання недійсним в частині рішення ОСОБА_2 міської ОСОБА_3 від 24 грудня 2008 року задоволити.

Визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради №2105 від 24 грудня 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Шкільній, 13 в м.Рівне та надання її в оренду, в частині надання приватному підприємству «Анкор» земельної ділянки площею 107 кв.м. за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова також може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: