Справа № 2-а-1250/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2010 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М. при секретарі - Гоменюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне під час попереднього розгляду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної Автомобільної Інспекції м.Рівне УМВС України в Рівненській області про визнання дій службової особи протиправними та скасування правового акту індивідуальної дії,-

встановив:

В Рівненський міський суд з позовом до Відділу Державної Автомобільної Інспекції м.Рівне УМВС України в Рівненській області про визнання дій службової особи протиправними та скасування правового акту індивідуальної дії звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримав. Просить суд визнати протиправними дії службової особи, яка винесла відносно нього постанову в справі про адміністративне правопорушення протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК №070280 від 04 лютого 2010 року винесену заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАЛ у вигляді штрафу в розмірі 270 грн., посилаючись на ті обставини, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Вважає, що він ніяким чином не порушив закону, а постанову про накладення адміністративного стягнення на нього складено не правомірно. Крім того, при накладенні адміністративного стягнення мають враховуватися обставини, що пом'якшують відповідальність ст. 33 КУпАП; однак дані обставини при винесенні оскаржуваної ним постанови інспектором враховані не були.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно. Причин своєї неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст.107 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права у сфері публічно-правових відносин.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВК №070280 від 04 лютого 2010 року, винесеної заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2. 04 лютого 2010 року об 16 год. 04 хв. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 320 км автодороги Київ-Чол с.Біла Криниця перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45., рухався зі швидкістю 86 кмгод. Ураховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та керуючись положеннями етапі 14-1. частин п»ятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 270 грн.

Як вбачається з пояснень позивача, свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення він не визнав та пояснив, що 04 лютого 2010 року він рухався по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м.Рівне. В с.Біла Криниця Рівненського району встановлено дорожній знак 5.45, який обмежує швидкість руху до 50 кмгод. Попереду його транспортного засобу та позаду також рухались інші транспортні засоби. Автомобілі, які рухались попереду знизили швидкість руху, він також знизив швидкість руху і звернув увагу, що стрілка спідометра показує швидкість менше 50 кмгод. Продовжуючи рух по колоні в зазначеному швидкісному режимі, він побачив, що по зустрічній смузі йому назустріч, рухається спец автомобіль ДАІ. За кермом та на передньому пасажирському сидінні знаходились працівники ДАІ. В руках працівника ДАІ, який знаходився на пасажирському сидінні був прилад для вимірювання швидкості, який він направив на колону автомобілів, в якій він рухався. Швидкість спец автомобіля була в межах від ЗО до 40 кмгод. Продовжуючи рух в колоні, в напрямку м.Рівне він наблизився до перехрестя автодоріг Київ-Чоп та Городище-Рівне-Старокостянтинів, де його зупинили працівники ДАІ та пояснили, що ним порушено вимоги дорожнього знаку 5.45., який обмежує швидкість руху до 50 кмгод, а фактично з їх слів його автомобіль рухався зі швидкістю 86 кмгод., про що дані інспектора були повідомлені по рації працівниками ДАІ, які знаходились в іншому автомобілі ДПС. Він проти цього заперечив і наполягав на тому, що швидкість руху його транспортного засобу не перевищувала встановлених обмежень. Не дивлячись на це, працівники ДАІ склали протокол про адміністративне правопорушення та на підставі нього винесли постанову, якою наклали на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Будь-яких доказів, які б стверджували допущення ним порушень правил дорожнього руху, а саме перевищення встановленої швидкості руху інспектором надано не було.

Під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, він просив

Вважає, що ним не було допущено порушень правил дорожнього руху, тому його і не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Суд вважає, що дії позивача були невірно кваліфіковані працівником ДАІ, а саме ним не було допущено порушень вимог ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш, як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості в населеному пунктів, оскільки будь-яких письмових доказів, які б підтверджували викладене інспектором у протоколі та постанові, інспектором не подано.

Тому суд вважає,, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП.

З наведених фактів випливає, що уповноваженою особою заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 всупереч положенням ст.ст.245, 251 КУпАП не було з'ясовано повно і об'єктивно обставин справи, а відтак чи винен він у вчиненні даного правопорушення, чи є в його діях склад адміністративного правопорушення, чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності.

Крім того, слід зазначити, що заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме: не відібрано пояснень у свідків, які були іншими учасниками дорожнього руху, інспектором не було відібрано письмових пояснень і зауважень щодо змісту постанови, не роз'яснено процесуальні права.

Також суд вважає, що у відповідності до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення повинно враховуватись уповноваженою особою характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність порушника.

Однак, як вбачається з вищезазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення, заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 при накладенні на позивача адміністративного стягнення не була з'ясована жодна з вищезазначених обставин і як наслідок постанова винесена не об'єктивно та упереджено.

Судом постановлено, що постанова є незаконною та такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ст.245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також Іншими документами.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є достатні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.5 ст.287 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: про накладення адміністративних стягнень, тобто ці справи підлягають розгляду у судах загальної юрисдикції у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, зазначені положення Конституції України, а також положення чинного законодавства, норми Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06 березня 2008 року №2, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3.19.21.22.48 Конституції України, ст.ст.2.17.100.102, 104,105,106 КАС України, ст.ст.245,251,254,256,268,280,285,287-289 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ;

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Скасувати постанову серії ВК №070280 по справі про адміністративне правопорушення, складену заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 від 04 лютого 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 270,00 грн. за ч.1 ст.122 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 відповідно до постанови серії ВК №070280 по справі про адміністративне правопорушення, складену заступником командира взводу Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 від 04 лютого 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 270,00 грн. за ч.1 ст.122 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сипи після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова також може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: