Справа № 2-а-1122/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2010 року

Суддя Рівненського міського суду Ковальов І.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про поновлення строку на звернення до суду, стягнення щорічної разової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 Праці та соціального захисту населення рівненського міськвиконкому про поновлення строку на звернення до суду, стягнення щорічної разової грошової допомоги звернулась ОСОБА_1

В судове засідання позивач не з’явилась, однак подала до суду заяву в якій просила провести розгляд справи у Її відсутності у порядку письмового провадження. Заявлений адміністративний позов повністю підтримала, просить суд його задоволити та поновити пропущений строк для звернення до Рівненського міського суду за захистом порушених її прав та інтересів в період з квітня 2007 року по грудень 2009 року; визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому щодо недоплати їй, як учаснику війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2007-2009 роках; стягнути з відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому на її користь недоплачену їй, як учаснику війни, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 2563,18 грн. за 2007-2009 роки, передбачену ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Представник відповідача ОСОБА_2 Праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської Ради в судове засідання не з»явився, однак подав до суду письмові заперечення, в яких просить суд в позові ОСОБА_1 відмовити; справу розглядати без участі представника управління в порядку письмового провадження. Свої заперечення аргументує тим, що статтею 95 Конституції України зазначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про державний бюджет України, який згідно ст..96 Конституції України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.

На період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та закони України про Державний бюджет України на 2007-2008- року, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги До 5 травня учаснику бойових дій. Тобто, за наявності

декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених законами України про державний бюджет України на 2007- 2008 року є правомірними.

Крім того, позивачем за 2007-2008 роки був пропущений строк до суду у зв’язку

з чим, представник відповідача просить суд в задоволенні заявлених позовних вимог позивачу відмовити.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до

висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 01 березня 1935 року.

З дослідженого в судовому засіданні посвідчення серії Д №778152 виданого 15 березня 2004 року Рівненським управлінням праці та соціального захисту населення вбачається, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, як учасник війни.

Статтею 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України, який згідно ст.96 Конституції України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня.

Відповідно до п.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

На період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, зокрема Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закони України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, які мають однокову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учаснику бойових дій.

Отже, при виплаті допомоги необхідно було визначити, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року по справі про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах. Встановлених законами України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки є правомірними, оскільки норми законів України Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» були діючими, а відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З дослідженої в судовому засіданні довідки №282 від 15 лютого 2010 року виданої начальником ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення і в 2007 році разову грошову допомогу до 5 травня згідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», отримала в розмірі 55,00 грн. кошти перераховані 12 квітня 2007 року; в 2008 році отримала 65,00 грн., кошти перераховані 10 квітня 2008 року.

Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської Ради, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки», то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку, визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України, шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що позивач не навела обґрунтованих причин, які б позбавляли її можливості протягом тривалого часу звернутися до суду за захистом своїх прав, представник відповідача наполягає у відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строк на звернення до суду, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,11,17,18,71,94,99, 100,160,161,162,163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19,75,92,95,147,150,152, Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому про поновлення строку на звернення до суду, стягнення щорічної разової грошової допомоги відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова також може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: