Справа № 569/5832/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Першко О.О.

з участю секретаря судового засідання Слободенюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рівному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Упраління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції, інспектора Роти № 2 Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови серії ПС2 №762371 в справі про адміністративне правопорушення від 10.05.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції, інспектора Роти № 2 Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, в якому просить визнати дії інспектора Роти № 2 Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції, рядового поліції ОСОБА_2 щодо складання постанови серії ПС2 №762371 від 10.05.2016 року про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП незаконними, визнати незаконною та скасувати вказану постанову, провадження у справі закрити, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позовну заяву мотивує тим, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. У його діях, які кваліфікуються за ч.1 ст.126 КУпАП відсутній склад правопорушення. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо встановити факт вчинення саме ним правопорушення, жодного належного доказу про порушення ним правил дорожнього руху не надано. 10 травня 2016 року він у м. Рівному по вул. Відінська, буд.8 побачив двох поліцейських біля авто «ALFA ROMEO» н.з. 436-84 РВ, коли підійшов з метою встановлення причини такої уваги до вказаного автомобіля, то поліцейські вказали про порушення ним ПДР, крім того, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» почали вимагати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, хоча він пояснював працівникам поліції, що особисто не порушував ПДР і незаконне розпорядження пред'являти поліс виконувати не буде.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві. Окрім того вказав, що інспектор по відношенню до нього не проводив жодної перевірки у встановленому законом порядку, згідно постанови притягнуто до відповідальності ОСОБА_1, що не був водієм. Відеозаписом не зафіксовано, що саме він керував автомобілем та здійснив зупинку в зоні дії знаку, а отже він не був водієм за всіх обставин справи. Все це разом доводить, що в даному випадку інспектор не мав законних підстав вимагати саме в нього для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, а отже інспектор діяв протиправно та виніс постанову, що підлягає скасуванню.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що 10 травня 2016 року в екіпажі №106 патрулював квадрат №6 по вул. Відінській у місті Рівному. При патрулюванні було виявлено автомобіль «ALFA ROMEO» н.з. НОМЕР_1, який зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Надалі оглянуто місце події та дочекавшись водія інспектор пред'явив вимогу надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що водій відповів відмовою, в зв'язку з чим вирішено було скласти постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП. Водій ОСОБА_1 в постанові розписався і не оскаржував її. Зазначення в постанові ініціалів водія «І.І.» замість «Е.І.» є опискою.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 10 травня 2016 року інспектором Роти № 2 Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції, рядовим поліції ОСОБА_2 була винесена постанова серії ПС2 № 762371 у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1

Як зазначено у вказаній постанові, 10 травня 2016 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ALFA ROMEO» н.з. НОМЕР_1 по вул. Відінська, 8 в м. Рівне здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимоги розділу 33 ПДР України, та не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 ПДР.

Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що водій автомобіля скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Згідно розділу 33 Правил дорожнього руху України визначено перелік дорожніх знаків та їх дія на проїзній частині, де зазначено, що в зоні дії дорожнього знака 3.34 "Зупинку заборонено" - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3-33-3.37 поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Із наданого відповідачем в судове засідання та долученого до матеріалів справи диску відеофіксації нагрудною відеокамерою вчиненого ОСОБА_1 порушення, який був оглянутий в судовому засіданні, слідує, що транспортний засіб «ALFA ROMEO» н.з. НОМЕР_1 був зупинений в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Відінська, 8 в м. Рівне. ОСОБА_1 під час виявлення порушення вказав, що він здійснив зупинку транспортного засобу та відійшов від автомобіля лише на п'ять хвилин, надалі почав сперечатися з інспектором поліції щодо дії знаку та необхідності пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не заперечуючи про цьому те, що він керував автомобілем, що повністю спростовує обґрунтування позивача своїх позовних вимог що він не був водієм за вказаних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Приписи п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Аналогічне положення закріплено в пп. «ґ» п. 2.1 затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Проте, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується позивачем поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу працівника поліції позивач не надав. Окрім того, на спростування висновків працівника поліції про відсутність у позивача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_1 відповідний документ надано до позовної заяви чи в судовому засіданні не було.

Крім того, судом враховується, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «ALFA ROMEO» н.з. НОМЕР_1, яким керував позивач, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Отже, на думку суду, у відповідача були наявні достатні підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, а зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дали достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення. При цьому саме існування наведених обставин і зумовило виникнення в Інспектора поліції права на реалізацію повноважень вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.

Таким чином, оскільки приписи ч. 1 ст. 126 КУпАП визначають керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), самостійним складом правопорушення, а встановлений факт непред'явлення позивачем полісу сторонами не заперечується, суд приходить до висновку про наявність у відповідача правових підстав для складання постанови від 10.05.2016 року серії ПС2 №762371 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В той самий час, згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Щодо посилання позивача на невірне зазначення ініціалів порушника в постанові, то суд прийшов до висновку, що інспектором поліції було допущено помилку, яка не впливає на склад адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення, а тому не є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії працівника патрульної поліції ОСОБА_2 щодо накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП на позивача є правомірними та законними, а також суд наголошує, що доводи позивача про те, що вищевказана постанова являється незаконною та протиправною, є взагалі недоведеними та необґрунтованими, оскільки доказів, які б спростовували вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення, з боку позивача не надано, підстав передбачених статтею 72 КАС України для звільнення позивача від доказування не встановлено.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, щодо безпідставності позовних вимог і тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.11, 17, 18, 71, 94, 160-163, 171-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Упраління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції, інспектора Роти № 2 Управління патрульної поліції у місті Рівному Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови серії ПС2 №762371 в справі про адміністративне правопорушення від 10.05.2016 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2016 року.

Суддя О.О. Першко