ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 8422/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушко І.В., Макарика Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася 29.11.2010 року в суд з адміністративним позовом та просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2009 року по день звернення до суду першої інстанції з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни, а згідно із ст. 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватися щомісячну соціальну допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така не виплачувалася.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2010 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком за період з 29.05.2010 року по 29.11.2010 року.

Суд виходив з того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 позивачці повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.

Частиною 2 ст. 8 і ч. 3 статті 22 Конституції України визначено, що конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй . При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у 2010 році відповідачем було виплачено підвищення до пенсії у значно меншому розмірі.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Отже при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч. 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду 29.11.2010 року, як це вбачається із штампу на позовній заяві, отже з урахуванням вимог ст. 99 КАС України позов підлягає до задоволення в межах шестимісячного строку, а саме з 29.05.2010 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2010 року по справі № 2а-631/10/0704 - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_2.