ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 2542/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Макарика В.Я., Гуляка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися 03.09.2010 року в суд з адміністративними позовами та просили зобов'язати відповідача виплатити допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2007 року. Вказану надбавку до пенсії відповідач мав виплачувати у розмірі пропорційно до чинного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак не виплачував, оскільки дія ст. 6 Закону у 2006-2008 роках щорічно зупинялась законами України «Про Державний бюджет України». Позивачі покликалися на рішення Конституційного Суду України № 6 - рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10 рп/2008 року від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними норми законів про зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з цим вважають, що відповідач не виплатив їм пільгової надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків до мінімального прожиткового мінімуму за період з січня 2009 року по червень 2010 року, оскільки така фактично виплачувалась тільки у розмірі 10 відсотків. Просять зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їм недоплачену суму державної соціальної допомоги згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в грошовій сумі та з врахуванням надбавки встановленої ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні» № 56/95, оскільки вони проживають в гірському населеному пункті, що стверджується і відповідними посвідченням.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2010 року в порядку цивільного-процесуального судочинства України позовні вимоги задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням виплачених сум відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» та ст.6 ЗУ Про статус гірських населених пунктів України». В решті вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та 22.05.2008 року №10-рп/2008 позивачам повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позову.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачі мають статус дітей війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в їх пенсійному посвідченні.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачів щодо нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року являються обґрунтованими.

Слід зазначити, що ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено в 2010 році ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 рік», а тому відповідач зобов’язаний проводити нарахування до пенсії особам, які мають статус дитини війни відповідно до вже згаданої ст.6 Закону в розмірі 30 відсотків пенсії за віком.

Разом з тим, дана справа розглядається в порядку цивільного судочинства, відповідно слід застосовувати положення про позовну давність, визначену нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З аналізу наведених правових норм та обставин справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачів щодо нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року ( в межах заявлених позовних вимог) являються обґрунтованими.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2010 року по справі № 2а-1670/10/0706 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.Я. Макарик

ОСОБА_5.