ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 року Справа № 904/11194/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №100 від 27.04.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №09-32/345 від 11.07.2016р.;

представник позивача у судове засідання не з’явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства “Сбербанк” та публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. по справі №904/11194/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Коксотрейд”, м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства “Сбербанк”, м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ

про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним в частині та визнання кредитних зобов’язань припиненими

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю “Коксотрейд” (далі ТОВ “Коксотрейд”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Сбербанк” (далі ПАТ “Сбербанк”) про визнання договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеного між ТОВ “Коксотрейд” та публічним акціонерним товариством “ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії” (нове найменування публічне акціонерне товариство “Сбербанк”), недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181, 15 доларів США; визнання припиненими зобов’язання ТОВ “Коксотрейд” перед публічним акціонерним товариством “ОСОБА_3 банк Сбербанку Росії” (нове найменування публічне акціонерне товариство “Сбербанк”) з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. в сумі 1 363, 52 доларів США (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.122)).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2016р. по справі №904/11194/15 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. по справі №904/11194/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладений між ТОВ “Коксотрейд” та публічним акціонерним товариством “ОСОБА_3 Сбербанку Росії”, визнано недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181, 15 доларів США; стягнуто з публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” на користь ТОВ “Коксотрейд” 1 218, 00 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов господарський суд виходив з того, що ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10-ма і більше відсотками їх статутного капіталу, а також внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через афілійованих осіб контролерів; при укладенні договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. порушено вимоги ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (в редакції станом на момент укладення спірного кредитного договору), згідно з якою банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною з банком особою, тоді як частина отриманого кредиту за кредитним договором №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним позивачем з ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії”, в сумі 4 444 181, 15 доларів США була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., укладеним позивачем з ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”; доказів, які б свідчили про те, що кредитні кошти в сумі 1 362, 52 доларів США, отримані позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. не були спрямовані на погашення кредитних зобов’язань позивача за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., до матеріалів справи надано не було, як не надано і доказів, які б підтверджували протилежне.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. по справі №904/11194/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “Коксотрейд” відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ “Сбербанк” посилається на те, що з позовної заяви позивача вбачається відсутність будь-якого порушеного права чи законного інтересу позивача; ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” не може бути підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки регулює відносини щодо надання кредиту, а не щодо умов кредитного договору, а правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні; за електронним повідомленням №В/26-0004/9667 від 27.01.2016р. Національного банку України, Національним банком України не приймались рішення станом на 04.09.2012р. та на даний час щодо визнання пов’язаними ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Промінвестбанк” відповідно до вимог ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”; ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Промінвестбанк” не є спорідненими особами, оскільки не мають спільних власників істотної участі (прямих або опосередкованих) та не є спорідненими особами внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через афілійованих осіб контролерів; позивачем не доведено та не надано суду доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є керівниками осіб, які є власниками чи опосередкованими власниками апелянта та третьої особи або ж могли здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність апелянта; необґрунтованим є посилання позивача на рішення №1082 та №1078 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015р., прийняті на підставі Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та Закону України “Про оборону України”, які не надають правового визначення чи підстав для встановлення осіб, які є пов’язаними; рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не встановлюють факт існування пов’язаності між апелянтом та третьою особою в розуміння Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

В апеляційній скарзі ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” посилається на те, що господарським судом в порушення вимог ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” не застосовано двосторонню реституцію; в позовній заяві відсутні посилання на приписи статей 203, 215, 1048 – 1052, 1054, 1055, 1057-1 Цивільного кодексу України та статей 207, 208 Господарського кодексу України, тому відсутні підстави для їх перевірки судом; спірний договір укладений між ТОВ “Коксотрейд” та ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” 04.09.2012р., отже, строк звернення до суду закінчується 04.09.2015р., позивачем пропущено строк звернення до суду; позивач ставить вимогу про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним з посиланням на норми законодавства, які відповідачем начебто були порушені, а це нікчемний правочин, який є недійсним та не потребує визнання його таким судом, а якщо позов пред’явлений в суд, то це має бути оспорюваний правочин, який визнається недійсним лише за рішенням суду, але недійсність його прямо не встановлена законом, і сторона повинна заперечувати його дійсність, а не погашати кредит кілька років.

В відзивах на апеляційні скарги ТОВ “Коксотрейд” просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. по справі №904/11194/15 залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення.

ПАТ “Сбербанк” в відзиві на апеляційну скаргу третьої особи повідомив суд, що доводи та вимоги апеляційної скарги ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” підтримує, оскільки її вимоги тотожні вимогам апеляційної скарги ПАТ “Сбербанк”.

ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в відзиві на апеляційну скаргу ПАТ “Сбербанк” зазначає, що погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу ПАТ “Сбербанк” задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 16.08.2016р. не з’явився, про час та місце проведення судового засідання ТОВ “Коксотрейд” було повідомлене належним чином (т.4 а.с. 191).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

04 вересня 2012 року між ТОВ “Коксотрейд” (позичальник) та ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Сбербанк”, (банк) укладено договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США), надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах договору, а позичальник зобов’язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст. 8 договору, і виконувати інші умови договору (п. 1.1 договору).

В п. 1.5 кредитного договору №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3305/07, укладеним 10 серпня 2007 року між позичальником та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”; позичальник зобов’язаний використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Відповідно платіжних доручень №30926484 від 05.09.2012р. та №311307774 від 06.09.2012р. ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” згідно укладеного між сторонами договору від 04.09.2012р. надав позичальнику кредитні кошти в сумі 4 444 181, 15 доларів США та 1 363, 52 доларів США.

05.09.2012р. позивач перерахував отримані за кредитним договором №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. грошові кошти в сумі 4 444 181, 15 доларів США в якості рефінансування заборгованості за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., про що свідчать платіжні доручення, копії яких залучено до матеріалів справи (т.1 а.с.37-38).

Посилаючись на те, що ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є спорідненими особами, позивач вважає кредитний договір №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181, 15 доларів США таким, що суперечить положенням ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” і тому просив визнати його недійсним на підставах, визначених ч. 5 ст. 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що заборгованість позивача перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р. в сумі 4 444 181,15 доларів США була погашена позивачем за рахунок кредитних коштів, отриманих від ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” згідно з умовами кредитного договору №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Спеціальним законом, що регулює діяльність банків в Україні, та встановлює обмеження у сфері кредитування, що здійснюється установами банків, є Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність” в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі - пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Для цілей цього Закону пов'язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами (ч. 2 ст. 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність” в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору).

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність” в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку.

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1078 від 24.07.2015р. “Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” (ідентифікаційний код юридичної особи 25959784) встановлено, що прямим власником ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” з часткою у статутному капіталі банку 100 відсотків одноосібно є ВАТ “Сбербанк Росії”, який зареєстрований за законодавством Російської Федерації; опосередкованим власником ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” з істотною участю у розмірі 50 відсотків є Центральний банк Російської Федерації, який зареєстрований за законодавством Російської Федерації, та є прямим власником ВАТ “Сбербанк Росії” з часткою у розмірі 50,000000004 відсотків статутного капіталу цього банку.

Таким чином, особи Російської Федерації, а саме, ВАТ “Сбербанк Росії” та Центральний банк Російської Федерації, а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії”.

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1087 від 24.07.2015р. “Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (ідентифікаційний код юридичної особи 00039002) визначено, що прямим власником ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” з часткою у статутному капіталі банку 99,0854 відсотків є Державна корпорація “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”, яка зареєстрована за законодавством Російської Федерації; опосередкованим власником ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” з істотною участю у розмірі 99,0854 відсотків є Російська Федерація.

Таким чином, особа Російської Федерації, а саме, Державна корпорація “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”, а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.

Рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1082 та №1090 від 24.07.2015р. на підставі рішень №1078 та №1087 анульовано ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.

Статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, визначено, що:

афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи;

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

структура власності - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в юридичній особі, у тому числі відносини контролю між ними щодо цієї юридичної особи.

На офіційному сайті Національного банку України оприлюднена інформація:

1) про власників істотної участі у ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” станом на 01.01.2013, відповідно якої відкритому акціонерному товариству “Сбербанк Росії” належить частка 100% статутного капіталу ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії”, в той же час Центральному банку Російської Федерації належить 50,000000004% статутного капіталу відкритого акціонерного товариства “Сбербанк Росії”;

2) про власників істотної участі в ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” станом на 01.01.2013, відповідно якої Державній корпорації “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)” належить частка 97,85% статутного капіталу ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, в той же час державі Російська Федерація належить 100% статного капіталу Державної корпорації “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк) ”.

ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та відкрите акціонерне товариство “Сбербанк Росії” є афілійованими особами. З цієї ж підстави афілійованими особами є ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та Державна корпорація “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”.

На запит суду апеляційної інстанції Національний банк України листом №18-0005/66809/БТ від 09.08.2016 повідомив, що відповідно до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 №306 (діяло до 23.05.2015), відомості про структуру власності банку подавались щорічно станом на 01 січня, а також у випадку змін таких відомостей. Також Національний банк України зазначив, що оскільки відомості про структуру власності надавались ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” станом на 01.01.2012 та 01.01.2013, то станом на 04.09.2012 слід вважати актуальною інформацію про структуру власності банків, що подавалась станом на 01.01.2012.

З наданих Національним банком України станом на 01.01.2012 відомостей вбачається, що: 1) власником прямої істотної участі в ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є Державна корпорація “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”, розмір прямої істотної участі складає 97,85% статутного капіталу, в той же час державі Російська Федерація належить 100% статутного капіталу Державної корпорації “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”; 2) власником прямої істотної участі в ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” є ВАТ “Сбербанк Росії”, розмір прямої істотної участі складає 100% статутного капіталу, а власником опосередкованої участі в банку є Центральний банк Російської Федерації, який здійснює контроль власника прямої істотної участі в банку (володіє 57, 5840% статутного капіталу ВАТ “Сбербанк Росії”), розмір опосередкованої участі Центрального банку Російської Федерації складає 100% статутного капіталу.

Щодо спільних контролерів відповідача та третьої особи, то ними відповідно до загальнодоступних даних та публічної інформації є:

1) ОСОБА_4 - з 16.12.2011 і до теперішнього часу Міністр фінансів Російської Федерації, Голова Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, ОСОБА_7 Спостережної ради Державної корпорації “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”, ОСОБА_7 Безпеки Російської Федерації ;

2) ОСОБА_5 - з квітня 2004р. по червень 2013р. перший заступник голови Центрального банку Російської Федерації, з 24.06.2013 і до теперішнього часу Міністр економічного розвитку Російської Федерації, член Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, з серпня 2013р. член Спостережної ради Державної корпорації “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”;

3) ОСОБА_6 - з травня 2012р. по червень 2013р. Міністр економічного розвитку Російської Федерації, з червня 2012р. член Спостережної ради Державної корпорації “ОСОБА_3 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”, з липня 2012р. член Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, з 24.06.2013 і до теперішнього часу помічник Президента Російської Федерації.

Таким чином, ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є спорідненими особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10-ма і більше відсотками їх статутного капіталу, а також внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через афілійованих осіб контролерів.

Як вбачається з матеріалів справи, частина отриманого кредиту в сумі 4 444 181, 15 доларів США за кредитним договором №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. між позивачем та ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., укладеним позивачем з ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.

Частиною 5 ст. 52 Закон України “Про банки і банківську діяльність” в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, встановлено заборону банку надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку. Вказана норма є імперативною, за характером диспозиції є забороняючою і не містить виключень. Тобто, порушення вказаної норми при укладенні правочину є неприпустимим і є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання кредитного договору №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4 444 181, 15 доларів США, оскільки при укладенні кредитного договору №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. між позивачем та ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” було порушено вимоги ч. 5 ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Висновок господарського суду про відмову в позові в частині визнання припиненими зобов’язань позивача перед ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним за кредитним договором №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. в сумі 1 363, 52 доларів США також є вірним, оскільки докази, які б свідчили про те, що кредитні кошти в сумі 1 362, 52 доларів США, що отримані позивачем за кредитним договором №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., не були спрямовані на погашення кредитних зобов’язань позивача за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., укладеним позивачем з ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, чи докази, які б підтверджували протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Стосовно доводів скаржників слід зазначити наступне:

по-перше, щодо посилання на Положення про визначення пов’язаних з банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015, яким визначення фізичних та юридичних осіб пов’язаними з банком віднесено до компетенції Національного банку України, то відповідно ст. 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а отже, суд має підстави та право зробити власний висновок із вказаного питання. До того ж, постанова Правління Національного банку України №315 прийнята 12.05.2015, тобто, після укладення сторонами спірного договору. Електронне повідомлення Національного банку України, в якому повідомляється про те, що не приймалось рішення щодо визнання пов’язаними ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Промінвестбанк” відповідно до вимог ст. 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, на яке посилається відповідач, не спростовує висновок господарського суду, а відсутність окремого рішення Національного банку України, яке б визначало ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” пов’язаними особами, не може свідчити про відсутність ознак їх пов’язаності. Крім того, в електронному повідомленні Національного банку України про те, що рішення щодо пов’язаності вказаних осіб не приймалося, не вказано у зв’язку з чим таке рішення не приймалося, і не зазначено чи взагалі досліджувалося питання пов’язаності ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”;

по-друге, щодо застосування судом наслідків недійсності правочину, то жодною із сторін не вказані та не обґрунтовані доказами розміри фактично сплачених сум, що мають бути повернуті іншою стороною у випадку застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, не надано документів, які б свідчили про розмір погашених кредиту, відсотків, штрафних санкцій, розмір залишку заборгованості. У зв’язку з відсутністю фактичних даних для об’єктивного застосування реституції, суд першої інстанції правомірно не застосував відповідні правові наслідки. Згідно положень ст. 1057-1 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню за заявою сторони. ПАТ “Сбербанк” не позбавлений можливості звернутись до суду з окремим позовом про застосування наслідків недійсності правочину в порядку застосування реституції. В п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” від 29.05.2013р. №11 роз’яснено, що у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України;

по-третє, щодо посилання на пропуск строку позовної давності, то відповідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1082, №1078, №1090 та №1087 прийняті 24.07.2015, тобто, позивачу стало відомо про обставини порушення його прав з моменту прийняття рішень Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку №1082, №1078, №1090 та №1087 від 24.07.2015р. Крім того, об’єктивна можливість позивача знати про обставини порушення його прав є обмеженою і її настання може визначатися моментом офіційного оприлюднення відомостей про власників істотної участі (як прямих та і всіх опосередкованих) ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”. Інформацію про власників істотної участі за 2012 рік було складено ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” станом на 01.01.2013, після чого вона була подана до Національного банку України та оприлюднена на його офіційному сайті. Отже, в будь-якому випадку початок перебігу позовної давності не може розпочинатися раніше 01.01.2013, дати, на яку було складено інформацію про власників істотної участі, та яка в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті Національного банку України і використовується як доказ у справі. Докази, які б свідчили про наявність у позивача раніше ніж за три роки до звернення до суду з цим позовом інформації, яка дала йому підстави вважати, що ПАТ “ОСОБА_3 Сбербанку Росії” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є пов'язаними особами, матеріали справи не містять, отже, строк позовної давності станом на час звернення позивача до господарського суду не сплив.

Згідно ч. 1 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються на підставі доказів.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в рішенні господарського суду від 15.03.2016р. у цій справі, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства “Сбербанк” та публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. по справі №904/11194/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 18.08.2016р.)