Справа № 569/10037/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Першко О.О.

за участю секретаря судового засідання Слободенюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на легковий автомобіль пікап-В,марка Mitsubishi L200,чорного кольору,2008 року випуску,номер кузова НОМЕР_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно з позовною заява позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищевказаний автомобіль та заборонити Управлінню безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України реєструвати,перереєстровувати і знімати з реєстраційного обліку даний автомобіль.

Ухвалою Рівненського міського суду від 23 серпня 2016 року в даній справі відкрито провадження.

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями ч.1 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення суду. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

З огляду на те, що позивач просить визнати право власності на автомобіль, який належить на праві приватної власності відповідачу, суд приходить до висновку про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі вчинення будь-яких дій щодо вказаного автомобіля відповідачем, у зв’язку з чим, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження ним.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння- задовольнити.

Накласти арешт на легковий автомобіль пікап-В, марки Mitsubishi L200, чорного кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3.

Заборонити Управлінню безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації і зняття з реєстраційного обліку автомобіля пікап-В, марки Mitsubishi L200, чорного кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя                                                                                                         О.О. Першко